Слово між нами

2021-05-19 21:00:02 Четвер, 20 травня
Йн 17,20–26
Господь Ісус сказав: Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я – в них, і ти – в мені, – щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав ти мене, та й полюбив їх, як полюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив ти мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав ти мене. І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них!

Ти пам’ятаєш, коли востаннє хтось вручав тобі подарунок, пам’ятаєш очікування та хвилювання, яке ти відчував перед тим? Або радість, теплоту та ніжність як до дарувальника, так і до самого подарунка.
Ти є Божим даром Христу. Син Божий прийняв тебе з радістю та прихильністю. Ти маєш почесне місце поряд із Тим, Котрий сидить праворуч небесного Отця.
Для більшості з нас уявити це трохи важко. Проте наша увага дуже легко зосереджується на тому, що потрібно зробити, щоб зайняти місце поряд з Ісусом. І розуміючи це, ми, зазвичай, зосереджуємося на своїх недоліках та сумніваємося в перспективі отримати це місце. Але пам’ятай, що в ніч перед смертю Ісус молився за «всіх, хто повірить» (Йн 17,20). Він молився й за тебе. Господь знав, що порине в глибини смерті та відчаю, щоб не втратити тебе. Ось наскільки Він цінує тебе.
Ми часто чуємо, що належимо до Христа завдяки нашій вірі, і, звичайно, це правда. Але потім згадуємо про те, якою слабкою буває наша віра, і приходять думки щодо слабкості нашої приналежності до Христа. Проте ти належиш Христові, тому що Бог передав тебе Йому. Бог не робить помилок, Він не дає подарунків заради дурних жартів.
Якщо засумніваєшся у цій істині, пригадай апостолів. Петро тричі заперечував знайомство з Ісусом, а інші повтікали та поховалися, коли Ісуса заарештували та стратили. Вони помилялися, зазнавали невдач і не все розуміли, як ми. І все ж таки Ісус «полюбив їх до кінця» (Йн 13,1). Він повернувся до них і сказав: «Мир вам» (Йн 20,19).
Ісус любить і тебе. Він знає, який ти слабкий. Знає, як легко ти впадаєш у спокусу. Але він цінує тебе як дар Отця і хоче, щоб ти був поруч (див. Йн 17,24). Тож, якщо помилився, швидко покайся. Пригадай собі, що падіння та гріх не змінюють Божої волі щодо тебе. Сам Бог Отець тебе створив й обрав. І Він вважає тебе даром, який із радістю передає в руки Свого Сина.

«Дякую Тобі, Ісусе, що прийняв мене як Божий дар для Тебе. Допоможи мені пам’ятати, ким я є.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-18 21:00:02 Середа, 19 травня
Йн 17,11–19
Господь Ісус сказав: Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

Ти коли–небудь думав про інших людей, про всіх тих, які читають ці медитації разом із тобою? «Слово між нами» читають у понад ста країнах світу вісьма мовами. Це означає, що люди у всьому світі приєднуються до тебе в молитві вже зараз! Різні та розкидані по всьому світу, усі ми разом наближаємося до Господа. Єдність серед різноманіття!
Перші учні Ісуса також були різними. Але що в них було спільного? Як і нас, їх пов’язувало бажання наслідувати Христа. Попри різні професії, різний соціальний статус і темперамент, вони залишились разом завдяки своїй вірі та любові до Господа. І Він навчав їх та допомагав любити одне одного, пануючи над своїми обмеженнями та відмінностями. Але під час Останньої Вечері актуальним було питання: чи витримає їхня єдність Його відхід?
Ось чому Ісус молився про єдність для них (див. Йн 17,11). Він знав, що спільнота учнів стикнеться із серйозними проблемами після Його відходу. Знав, що Його арешт призведе до того, що вони втечуть і розбіжаться, але Його Воскресіння знову зблизить їх. Знав, що Святий Дух зійде на них та об’єднає в Церкву. Але Він також передбачав, що між ними виникатимуть суперечки, і що їм доведеться докласти великих зусиль заради збереження своєї єдності. Це буде важкий виклик, тому Він молився за них.
Але архієрейська молитва Ісуса стосувалася не лише перших учнів, вона стосується всього Тіла Христового – його перших учнів, нас та всіх, хто ще має прийти (див. Йн 17,30). Навіть сьогодні, через дві тисячі років, ми залишаємося єдиною, святою, соборною та апостольською Церквою. І так само, як було з апостолами, між християнами часто виникають суперечки й зникає єдність, тож нам потрібно продовжувати працювати над її поверненням.
Як ми можемо сприяти справі зцілення та єдності Тіла Христового? Зробивши молитву Ісуса своєю власною. Візьмімо Церкву до нашого серця, молячись одне за одного і навіть за тих, хто дуже відрізняється від нас. Пробачмо тим братам і сестрам, котрі нас кривдили, і шукаймо шляху поєднання та примирення. Нехай Дух Господній запанує в нас та будує єдність у нашому різноманітті!

«Отче, зішли на нас Свого Святого Духа! Об’єднай нас, Господи.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-18 10:44:22 Христос воскрес! Радий повідомити, що ми вже почали публікувати 7 розділ аудіокниги "Історія однієї душі". Заохочую прослухати і коментувати.


Открыть/Комментировать

2021-05-17 20:43:32 Вівторок, 18 травня
Діян 20,17–27
З Мілету він (Павло) послав у Ефес і прикликав пресвітерів Церкви. Коли ж вони прийшли до нього, він до них промовив: «Ви знаєте, як з першого дня, коли я вступив у Азію, увесь час поводився я з вами, служивши Господеві в повній покорі, в сльозах та у напастях, що їх я зазнав від підступів юдейських; як я не ухилявся ні від чого, що могло бути вам корисним, щоби вам звіщати та навчати прилюдно і по домах, засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса. І ось тепер, зв'язаний Духом, я йду в Єрусалим, не відаючи, що там мене спіткає, – тільки, що Дух Святий мені свідчить у кожнім місті, кажучи, що мене кайдани і муки чекають. Та я життя моє ні за що вважаю, щоби лише закінчити шлях свій і службу, що я прийняв від Господа Ісуса, – звіщати Євангелію Божої благодаті. І ось тепер я знаю, що ви не бачитимете вже більше обличчя мого, ви всі, між якими я пройшов, проповідуючи Царство. Тому й свідкую перед вами нині, що я – чистий від крови всіх. Я бо не ухилявся вам об'явити всю волю Божу.

Ти коли–небудь пробував зібрати щось справді складне? Укотре перечитуєш інструкцію, а коли натрапляєш на інформацію, яка, здається, не має сенсу, намагаєшся з усіх сил її зрозуміти. Часом вдається відразу, іноді треба витратити багато часу й нервів, але коли зрештою все виходить, пишаєшся добре виконаною роботою.
У сьогоднішньому першому читанні святий Павло прощається зі старшими церкви в Ефесі. Він каже їм, що закінчив своє служіння в тому місті, й вони більше не побачаться. Апостол сповнений внутрішнього миру, бо всіма силами намагався нести слово Ісуса, ревно проголошував Євангеліє та навчав їх у вірі. Він знає, що траплялися несподіванки, та йому доводилось розв’язувати складні проблеми, уповаючи тільки на допомогу Святого Духа (див. Діян 19,8–10; 20,19–20).
Було би добре мати таку ж упевненість, чи не так? Знати, що зробив усе, що міг, і що всіма силами намагався виконати Божу волю? Якщо тобі така впевненість здається нереальною, згадай слова Павла до старших в Ефесі. Він ніколи не стверджував, що зробив усе ідеально, лише казав, що «не ухилявся об’явити всю волю Божу» (пор. Діян 20,26). Він не мав беззаперечного успіху на кожному кроці! Але він точно вклав усе, що мав, у служіння, яке йому дав Бог, а результат залишив Господу.
Якщо ти прокинешся завтра та скажеш Ісусу, що хочеш усім своїм серцем і душею наслідувати Його, то зможеш розпочати день з такою ж самою впевненістю, яку мав Павло. І якщо зробиш усе, що у твоїх силах, щоб залишатися вірним цьому наміру протягом дня, зможеш завершити день у мирі. Можливо, ти не все зробив правильно, але докладав зусилля. Якщо ти згрішиш, то можеш покаятися. Якщо помилишся, Бог виправить. Треба тільки, як Павло, віддати результат у Божі руки.
Тож нехай Апостол народів сьогодні стане для тебе прикладом внутрішнього миру та щирої співпраці з Божою благодаттю.

«Господи Ісусе Христе, допоможи мені сьогодні служити Тобі всім серцем, усім розумом, усіма своїми силами.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-17 13:50:36 Христос воскрес!
Друзі! Сьогодні буду знову брати участь у передачі в прямому ефірі на Радіо Марія о 16.00.
Хочу вас запросити приєднатися. Там є можливість телефонувати до студії та задавати питання онлайн.
Сьогодні буду говорити про християнські чесноти коментуючи 9 розділ книги святого Станіслава Папчинського "Містична Святиня Бога".

http://radiomaria.org.ua/ Открыть/Комментировать

2021-05-16 20:58:45 Понеділок, 17 травня
Діян 19,1–8
Як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів, спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.» І він спитав: «Яким хрищенням ви христились?» Ці відповіли: «Хрищенням Йоана.» Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.» Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса. Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати. А було їх усього яких дванадцять чоловік. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже.

Учні, яких Павло навчав в Ефесі, не знали, що існує Святий Дух і що Ісус був Месією. Але коли Павло поділився з ними Благою Звісткою і помолився, Святий Дух зійшов на них та уділив їм духовних дарів. Ефеські учні усвідомили це, бо почали пророкувати й говорити даними Богом мовами (див. Діян 19,6). Такі прояви були чітким знаком присутності Духа в ранній Церкві Христовій. Варто зауважити, що й сьогодні є християни, які отримують ці «харизматичні» дари (див. 1 Кор 12,4–11). Хоч дари мов та пророкування є двома найбільш очевидними, але Святе Письмо розповідає нам і про інші дари, які можемо отримати (див. Іс 11,2–3):
Коли ти молишся про керівництво щодо того, як вчинити в тій чи іншій ситуації, і отримуєш мудрість, – це дар Духа.
Коли в тебе виникає спокуса зробити чи сказати щось необдумане, але ти чиниш опір, промовляючи швидко «Радуйся, Маріє», саме Божий Дух дає тобі стриманість.
Коли, зазнавши успіху, стикаєшся зі спокусою пихи, дар остраху Господнього нагадує, що всі твої таланти даровані Богом.
Коли тебе бентежить моральна сторона якоїсь проблеми й ти раптово натрапляєш на роз’яснення церковного вчення з цього приводу, саме Дух дарує тобі знання та розуміння.
Коли опиняєшся в безвихідній ситуації, але, звернувшись до Господа, отримуєш здатність витривати, це ознака дару мужності.
Коли неспокій і проблеми не можуть позбавити тебе внутрішнього спокою і зосередження на Богові, це Дух дарує тобі побожність.
Наближається П’ятдесятниця, тож просімо Господа наповнити нас та вдосконалити, щоб ми могли краще служити Йому та Церкві. Молімося щиро та з надією. Пам’ятаймо, що «не мірою дає Бог Духа» (Йн 3,34). Можливо, на цьому етапі життя нам потрібні якісь особливі дари. Не соромся просити. Бог дуже хоче обдарувати тебе!
«Прийди до мене, Святий Духу! Зміцни Свої дари в мені.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-15 20:29:25 Неділя, 16 травня
Йн 17,11б–19
Господь Ісус сказав: Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

Після сьогоднішнього читання народжується кілька образів–аналогій з людського життя.
Перший. Жінка стоїть на колінах з опущеною головою та міцно притиснутими до грудей руками. Затихла, задумлива, заклякла… Тільки серце гаряче звертається до Бога, а губи шепочуть раз у раз: «Збережи його, Господи! Захисти від ворожих рук та зброї!» Так коротко і щиро благає матір за сина, якого проводжає на війну.
Другий. У відчаї, з останньою надією, у німому крикові просить чоловік про мудрість для лікарів і силу для коханої, що бореться зі смертельною хворобою. «Господи милосердний! Благаю, почуй мене!» – здається аж повітря вібрує навколо того, хто молиться під дверима реанімації.

Молитва… У відчаї, у радості, у благанні та подяці. Саме тоді проявляється її велика сила. Тисячі свідчень про дива, про те, що Бог чує, реагує, відповідає і спасає.
Весь уривок від Йоана – це палка молитва Ісуса за тих, кого так сильно полюбив. Він знає, що наближається час, коли покине тих, кого Сам покликав. «Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я стеріг і ніхто з них не пропав…» (Йн 17,12а). Знаючи, якими жорстокими бувають люди, суспільство та світ, Ісус передоручає своїх учнів Отцю. «Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого» (Йн 17,15).
Не тільки просить про опіку, а й жертвує Собою заради улюблених друзів, заради їхнього спасіння. «Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17,19).
«Та Він же Син Божий, і знав, що воскресне, а я лише грішний та смертний», – можна почути у відповідь на пропозицію: «Пожертвуй чимось задля дорогих тобі людей». Але ніхто не просить тебе помирати. Лише подаруй трохи часу своїм дітям, краплину уваги – дружині або чоловіку, частку турботи – батькам і за всіх разом принеси щиру молитву Богу Отцю милосердному. Таку, щоб аж у грудях стало тепло.

«Господи, будь милостивий до моїх ближніх і до мене! «Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє його святе ім’я» (Пс 103(102),1).»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-14 21:00:02 Субота, 15 травня
Йн 16,23б–28
Господь Ісус сказав: Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім'я. В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звіщу вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ – і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.

На кожній Божій Службі священник проголошує, що ми, навчені Спасителем та послушні Його словам, можемо «осмілитися» взивати до Бога Отця молитвою «Отче наш». Зрештою, може, трохи нахабно звертатися до Творця цілого Всесвіту зі своїми особистими проханнями та проблемами? Але саме так навчав молитися Ісус, наголошуючи, що Божа любов до нас така ж сильна, як любов, яку відчувають батьки до своїх дітей, і навіть набагато більша. Святе Письмо вустами пророка Ісаї говорить так: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду» (Іс 49,15).
Але чи не важко нам, скільки б разів ми не повторювали Господню молитву, повірити глибоко у своєму серці, що Бог дійсно любить нас? Пригадаймо думки, які часто лізуть у наш розум та зневірюють серце: «Звичайно, Бог любить людство загалом, але Він напевно розчарований у мені. Бог дав мені стільки благодатей, але я всі їх марную. Відволікаюся на сторонні проблеми під час Богослужіння та молитви, не вмію любити досконалою любов’ю, дратуюся та занедбую обов’язки. Як Він може любити мене, таку недосконалу й слабку людину?»
Щоразу, коли виникають ці думки, варто згадати сьогоднішнє Євангеліє і уявити, як Христос максимально щиро каже нам: «Отець бо й сам любить вас» (Йн 16,27). Сам Ісус стане найкращим доказом любові свого Отця вже невдовзі, коли добровільно піде на муки та смерть. Що ж може бути більш переконливим?
Сьогоднішнє слово надзвичайно важливе, бо воно змінює життя! Приділи частину свого молитовного часу роздумам над ним. Читай його знову й знову або скажи вголос: «Сам Отець Небесний любить мене». Попроси Святого Духа допомогти тобі відчути цю правду всім серцем. Відкинь язичницьке уявлення про Бога як про жорстокого, сердитого чи невблаганного. Натомість зосередься на непохитній вірі святого Йоана в цю істину: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав...» (Йн 3,16).
Бог любить тебе. Ким би ти не був, що б не робив, Він попри все любить тебе. Прийди до Нього сьогодні. Будь зі своїм Батьком.

«Небесний Отче, слава Тобі за Твою любов!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-13 21:00:03 П’ятниця, 14 травня, святого Матія, апостола
Діян 1,15–17.20–26
І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, – промовив: «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий. Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, – щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.» І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія. І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце. І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.

Петро опинився у скрутному становищі. Не зрозуміло, хто повинен замінити Юду Іскаріота у виконанні служіння дванадцятого апостола. Тут потрібен той, хто був з Ісусом від самого початку і міг бути «свідком Його воскресіння» (Діян 1,22). Ці характеристики підходили багатьом. Наприклад, можна згадати тих сімдесятьох учнів, котрих Ісус послав попереду Себе ще на початку публічного служіння (див. Лк 10,1).
Тож Петро окреслив ситуацію, запропонував кандидатів, але остаточне рішення залишив на волю Господа. Святий жереб, котрий був звичайною річчю для юдеїв, вказав на Матія.
Ця історія говорить нам про дві речі. По–перше, кожен, хто зустрічався із Господом, може стати Його свідком. Кожен з учнів, про яких згадує Петро, мав свою власну унікальну історію взаємин з Ісусом. Кожному з них було, що розповісти, і вони, напевно, поділилися цим – зі своїми сім’ями, сусідами та друзями.
По–друге, цей уривок говорить нам про те, що кожен із нас має свою власну місію, своє служіння в Божому Царстві. Дванадцятим апостолом міг бути лише один, і Бог обрав Матія. Але це не означає, що інший кандидат, Йосиф Варсава, був гіршим. Просто Бог мав для нього іншу пропозицію. Свідки воскреслого Господа завжди потрібні. Завжди знайдеться місія для пророка, заступника, цілителя, учителя або всіх разом.
Ти не бачив воскреслого Господа, як Матій та інші апостоли, але ти маєш свій досвід особистої зустрічі з Ним – на Богослужінні, у молитві чи в подіях життя. І ти також можеш бути свідком Воскреслого й поділитися своєю історією. Тебе обрано святим жеребом виконати своє унікальне служіння в Божому Царстві.
Приділи трохи часу в найближчі вихідні, щоб поміркувати над своєю історією. Може, у тебе є знайомі чи друзі, які не знають, чому ти ходиш до Церкви і ким для тебе є Ісус Христос? Може, твоє слово торкнеться їхніх сердець і вони зрозуміють, що з ними теж може статися щось подібне? Подумай про свою роль у розповсюдженні Божого Царства на землі. Бог має для тебе роботу, яку ніхто інший не зможе виконати. У Господа для кожного є своє покликання, своє місце за майбутнім святковим столом у Небесному Царстві!

«Господи Ісусе Христе, покажи мені, як засвідчити про Твоє воскресіння і Твою любов.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-13 09:52:42 Сьогодні, крім Урочистості Вознесіння Господнього, також річниця об'явлення Богородиці у Фатімі, коли Вона просила віддати весь світ, а особливо Росію, під покров її Непорочного серця. Тож єднаймося у молитві, особливо про мир для України, для Ізраїля та Палестини та для всіх країн де іде війна. Открыть/Комментировать