Неділя, 16 травня Йн 17,11б–19 Господь Ісус сказав: Отче Святи | Слово між нами

Неділя, 16 травня
Йн 17,11б–19
Господь Ісус сказав: Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

Після сьогоднішнього читання народжується кілька образів–аналогій з людського життя.
Перший. Жінка стоїть на колінах з опущеною головою та міцно притиснутими до грудей руками. Затихла, задумлива, заклякла… Тільки серце гаряче звертається до Бога, а губи шепочуть раз у раз: «Збережи його, Господи! Захисти від ворожих рук та зброї!» Так коротко і щиро благає матір за сина, якого проводжає на війну.
Другий. У відчаї, з останньою надією, у німому крикові просить чоловік про мудрість для лікарів і силу для коханої, що бореться зі смертельною хворобою. «Господи милосердний! Благаю, почуй мене!» – здається аж повітря вібрує навколо того, хто молиться під дверима реанімації.

Молитва… У відчаї, у радості, у благанні та подяці. Саме тоді проявляється її велика сила. Тисячі свідчень про дива, про те, що Бог чує, реагує, відповідає і спасає.
Весь уривок від Йоана – це палка молитва Ісуса за тих, кого так сильно полюбив. Він знає, що наближається час, коли покине тих, кого Сам покликав. «Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; тих, яких ти передав мені, я стеріг і ніхто з них не пропав…» (Йн 17,12а). Знаючи, якими жорстокими бувають люди, суспільство та світ, Ісус передоручає своїх учнів Отцю. «Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого» (Йн 17,15).
Не тільки просить про опіку, а й жертвує Собою заради улюблених друзів, заради їхнього спасіння. «Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Йн 17,19).
«Та Він же Син Божий, і знав, що воскресне, а я лише грішний та смертний», – можна почути у відповідь на пропозицію: «Пожертвуй чимось задля дорогих тобі людей». Але ніхто не просить тебе помирати. Лише подаруй трохи часу своїм дітям, краплину уваги – дружині або чоловіку, частку турботи – батькам і за всіх разом принеси щиру молитву Богу Отцю милосердному. Таку, щоб аж у грудях стало тепло.

«Господи, будь милостивий до моїх ближніх і до мене! «Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє його святе ім’я» (Пс 103(102),1).»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»