Слово між нами

2021-04-27 21:00:03 Середа, 28 квітня
Діян 12,24 – 13,5
А слово Боже росло і множилося. Варнава ж та Савло, виконавши службу й узявши з собою Йоана, прозваного Марком, повернулися з Єрусалиму. Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло. Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.» Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили. Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру. Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан.

Сьогоднішнє перше читання описує початок місіонерських подорожей святого Павла. Протягом наступних п’ятнадцяти розділів Книги Діянь ми будемо прямувати за цим відважним апостолом усією Малою Азією та південною Європою, де він проповідував Євангеліє й засновував християнські спільноти.
А як же святий Варнава – його перший помічник і супутник? Павло став настільки значущою фігурою, що затьмарив того у свідомості багатьох. Це несправедливо, бо якби не Варнава, Церква могла би й не отримати Павла як апостола народів.
Справжнє ім’я Варнави було Йосип, але перші апостоли прозвали його Варнавою, що арамейською означає «син утіхи» (Діян 4,36). Саме таким він і був: дбав про пригноблених та відкинутих, прагнув усіх заохотити до християнського життя. Варнава навіть продав свою земельну ділянку й віддав гроші апостолам, щоб допомогти біднішим членам спільноти. І саме він заступився за Павла, коли єрусалимська церква засумнівалась у його наверненні (див. Діян 9,26–30).
Варнава вирушив до Тарса, щоб знайти і переконати Павла піти до Антіохії, де кількість християн почала зростати (див. Діян 11,25–26). Минулі помилки та недоліки людей не зупиняли Варнаву, для нього мала значення лише Божа воля. Тому він намагався підбадьорити їх та заохотити до подальшого служіння Господу.
Ми часто так занурюємося у свої проблеми, що втрачаємо з поля зору Божі дари і своє справжнє покликання проголошувати Євангеліє та будувати Царство Небесне. Тож нехай заступництво святого Варнави піднесе сьогодні наш дух і допоможе відвернути погляд від земних справ і спрямувати його до небесних.

«Отче, допоможи мені розпізнати Твої дари та використати їх на Твою славу. Святі Варнаво і Павле, моліться за мене!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-04-26 20:47:47 Вівторок, 27 квітня
Йн 10,22–30
Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, – вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець – одно.»

Євреї за часів земного життя Ісуса Христа мали своє уявлення про те, яким повинен бути Месія і що повинен робити. Він мав перемогти окупантів, стати царем Ізраїлю й забезпечити мир у країні та в усьому світі. Чудово, чи не так? Недарма юдейські старшини в сьогоднішньому Євангелії розхвилювалися: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» (Йн 10,24).
У відповіді Ісуса відчуваємо смуток: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець» (Йн 10,24–25). Вони ж бачили Його слова та вчинки, які красномовно свідчили про те, що Він і є Месія. Проте не повірили, а тому не розгледіли й не зрозуміли цього.

Варто зауважити, що Ісус дійсно не відповідав їхнім очікуванням. Ізраїльтяни сподівались на прихід сильного воєначальника, а отримали бідного Теслю з провінції. Чекали на мудрого ватажка або лідера, який організує повстання проти римлян, а Ісус цілий час навчав, зцілював, виганяв бісів, ділив стіл із грішниками. Замість того, щоб об’єднати народ, Його слово спричинило розкол.
Однак серед слухачів Ісуса були й ті, котрі розуміли, що це не звичайний Проповідник. Таких Ісус назвав своїми вівцями, бо чують Його голос, довіряють Йому та йдуть за Ним (див. Йн 10,27). Саме вони з часом почали розуміти, що Царство, яке проповідував Христос, не обмежується етнічною приналежністю, кордонами чи політикою. Боже Царство є для всіх, хто хоче бути учнем Бога – милосердного, смиренного і жертовно люблячого.
Так триває і до сьогодні. Але вибір за нами: обрати скороминущу земну владу і тлінне багатство чи вічне Небесне Царство, де панує любов, милосердя та правда.

«Ісусе Христе, Ти – мій Господь! Допоможи мені жити відповідного до цього вибору.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-04-25 21:09:06 Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать