Слово між нами

2021-06-03 21:00:03 П’ятниця, 4 червня
Тов 11,5–18
Анна сиділа, виглядаючи на дорогу, якою мав прибути її син. Нараз побачила, що йде, і сказала його батькові: «Дивись! Твій син іде разом з тим чоловіком, що був пішов з ним.» Рафаїл же, перед тим, як наблизились до батька, сказав Товії: «Напевне знаю, що очі твого батька відкриються. Помаж риб'ячою жовчю його очі, і ці ліки стягнуть більма й зроблять так, що вони впадуть з очей твого батька, та й прозріє він і знову побачить світло.» Побігла мати, припала синові на шию й сказала: «Я побачила тебе, моя дитино! Тепер хоч би і вмерти!» Та й заплакала. Товит же підвівся і, спотикаючись, вийшов до дверей, що вели надвір. Товія, з риб'ячою жовчю в руці побіг йому назустріч, подув йому в очі й, узявши за руку, мовив: «Бадьорся, батьку!» Приклав він ліки й додав їх ще більше. Опісля обома руками зняв з кутків очей більма. А батько кинувся синові на шию і, плачучи, сказав: «Я бачу тебе, сину, світло моїх очей.» Далі ж він промовив: «Благословен Бог! Благословенне його велике ім'я! Благословенні всі ангели його святії! Нехай його святе ім'я буде над нами! Благословенні всі ангели по всі віки! Бо він, скаравши мене, знову зглянувсь надо мною, і ось я бачу Товію, мого сина.» Тоді ввійшов Товія з радістю й на ввесь свій голос благословляв Бога. Оповів Товія батькові, що його подорож була щаслива, що приніс він із собою гроші, що взяв за жінку дочку Рагуела Сару, та що вона ось іде слідом за ним і вже близько брами Ніневії. Тоді Товит, благословивши Бога з радости, вийшов назустріч невістці до брами Ніневії. Коли мешканці Ніневії побачили, що він ходив без усякого проводиря, та ще й виступав, повний сили, здивувались. Товит же об'явив прилюдно перед ними, що Бог змилувавсь над ним і відкрив йому очі. Опісля підійшов він до Сари, жінки Товії, свого сина, і поблагословив її словами: «Просимо повну здоров'я до господи, дочко! Благословен Бог, що привів тебе до нас, дочко! Благословен твій батько й благословен мій син Товія; благословенна й ти, доню! Ввійди в твою господу, повна здоров'я, радости й благословення! Увійди, доню!» Того дня настала радість для всіх юдеїв, що були в Ніневії.

Як виглядає життя людини, котра з певних причин втратила зір? Напевно, час від часу її переповнюють відчуття роздратування, розчарування, самотності, безпомічності. Незрячі люди потребують особливої допомоги та опіки. Чого ж найбільше хоче сліпа людина? Може, велику сучасну домівку? Чи неймовірного кар’єрного успіху? Швидше за все, її найбільшим прагненням є можливість бачити. Дивитись на прекрасний світ навколо себе: на дивовижний захід сонця, найніжніші тендітні квіти, барвисті поля та соковито–зелені ліси влітку, засніжені гори взимку, на улюблені обличчя рідних людей, на радісні посмішки дітей, сяючі очі коханої людини, світло дня чи загадкову місячну темряву ночі.
І Товит отримав бажаний дар. Руками його сина Бог послав зцілення – і батько прозрів. Тоді вдячний Товит почав усім серцем прославляти та величати Господа. «Благословен Бог! Благословенне його велике ім’я! Благословенні всі ангели його святі! Нехай його святе ім’я буде над нами!» (Тов 11,14)
Сьогодні, у непрості часи пандемії, кризи та війни, слова Товита актуальні, як ніколи. Просімо Бога зглянутися та закликаймо Його бути «над нами»: над нашими очікуваннями, над егоїзмом і свавіллям, над брехнею та жорстокістю. Молимо, щоб Він своєю присутністю та силою звільнив від сліпоти, невігластва й гріха не тільки наші очі, а й закам’янілі серця, щоб оживив утомлені душі, навчив жити в мирі та любові. Пам’ятаймо, що Господь радо відповідає на кожен наш заклик.

Сьогодні в уривку Євангелія від Марка читаємо: «Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги» (Мк 12,36). Бог з усім промовляє і до нас, улюблених дітей: «Довірся Мені, надійся на Мене, вір у Мене, зачекай, дозволь допомогти тобі, бо Я хочу подбати про тебе, твою безпеку і твій добробут».
Тож прославмо Його псалмами та піснями! Величаймо Того, хто міцно любить нас.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-02 21:00:07 Четвер, 3 червня
Мк 12, 28б–34
Один же з книжників підійшов і спитав його: Яка перша з усіх заповідей? Ісус відповів: Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає. І сказав йому книжник: Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він – Єдиний, і що нема іншого, крім нього. А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, – це більш, ніж усі всепалення та жертви. Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Божого Царства. І ніхто не смів більше його запитувати.

Чуємо запитання, яке можна поставити в один ряд з іншими, що турбують людей різних епох та всіх континентів: «Як потрапити у Царство Небесне?», «як бути щасливим?», «який сенс життя?» або «що найважливіше для людини?». Щоб знайти відповідь на ці та подібні питання, було написано безліч філософських трактатів, наукових досліджень і художніх творів.
У сьогоднішньому євангельському фрагменті Христос дає вичерпну відповідь на кожне з таких запитань: «Слухай, Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, усією силою твоєю… будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мк 12,29–31).
Часто люди сприймають слово «заповідь» як «заборону, застереження». Хоча насправді заповіді були створені Богом, щоб навчити нас, людей, бути щасливими. Ісус не просто відповідає на провокаційне запитання, а дарує універсальну формулу виконання Божої волі. У цьому «рівнянні» Царства Небесного кожна складова (любов до Бога, любов до ближнього, любов до себе) має власне місце та є необхідною умовою для його розв’язання. І нічого не можна видалити чи проігнорувати. Тільки в поєднанні всіх складових цю формулу можна застосовувати в повсякденному житті та знайти шлях до Неба.
На перший погляд, заповіді любові легкі до виконання. Та через те, що ми народилися й живемо у грішному світі, регулярно чуємо викривлені інтерпретації та хибні твердження деяких людей. На додаток такі «спеціалісти» насаджують свої погляди іншим. Виглядають такі твердження приблизно так:
1. Бог для мене головний, любов до Нього займає все моє єство. Водночас у моєму світі немає місця для людей, бо вони все одно завдадуть болю, зрадять, згрішать.
2. Правильні люди люблять Бога та ближніх усім серцем, так сильно, аж до запаморочення. А себе я вважаю негідним, тому не заслуговую на любов. Усе треба робити тільки для Бога та інших.
В обох випадках з Ісусової формули видалено по одній необхідній складовій (любов до ближніх або любов до себе), – і, як наслідок, рівень пихи аж «зашкалює». Кожен може потрапити на гачок самовдоволення та самолюбування своєю жертовністю, підміняючи нею істинне смирення та любов.
Як же не піти хибним шляхом і не заблукати? Не випадково Господь розпочав відповідь зі слів: «Слухай, Ізраїлю!». Слухай Бога щодня. Зупинись і почуй, що Він хоче сказати тобі сьогодні.

«Щасливий кожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить! Нехай Господь благословить тебе з Сіону, щоб ти міг бачити добро Єрусалиму, поки віку твого» (Пс 128,1.5). Господи, відкрий моє серце, зроби здатним виконувати заповіді любові, щоб віднайти щастя в єдності з Тобою.»

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-02 09:13:29 Слава Ісусу Христу!
Дякуємо вам, брати і сестри, за вашу активність та фінансову допомогу, завдяки чому можемо продовжувати служіння "Слова онлайн". Сьогодні оголошуємо збір коштів на наступні три місяці нашої праці.
З цих коштів ми фінансуємо приготування текстів, запис та створення аудіоверсії й щоденну викладку в месенджерах.
Картка Приват для пожертвувань: 5169360008212437 Бєлічев Микола Олександрович Открыть/Комментировать

2021-06-01 20:58:09 Середа, 2 червня
Мк 12,18–27
До Ісуса прийшли садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання: Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. Узяв її другий – і помер, не лишивши потомства; так само і третій. Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. При воскресінні, як вони воскреснуть, – котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.

Щойно Ісус зірвав спробу фарисеїв та іродіян упіймати Його на слові, як Йому доводиться відповідати на абсурдні запитання вже садукеїв. Крім історії з Книги Товита, навряд чи хтось коли–небудь чув, щоб жінка, яка пережила сімох чоловіків, залишилася бездітною. І який сенс припускати, чиєю вона буде дружиною на небі, якщо не відомо, як взагалі вони дістануться туди? Зрозуміло, що це була чергова пастка й спроба похитнути авторитет Ісуса як учителя.
Але Він не розгубився і його питання: «Ви не знаєте Письма й Божої сили?» – пролунало як вирок (Мк 12,24). Кожен, говорить Ісус, хто ходить Господніми шляхами, має шукати Божої волі, а не підтвердження власних поглядів. Всевишнього не цікавлять юридичні аргументи та дискусії, як це було у випадку садукеїв. Його задум є набагато більшим, ніж може уявити собі обмежений людський розум. Реальність небес знаходиться поза можливостями нашої уяви.
У момент воскресіння кожна форма людської любові, включаючи подружню, перетвориться на кращу, божественну. Ми не знаємо, як саме це станеться, але станемо подібними до ангелів у їхній здатності любити досконало. Більше не існуватимуть обмеження простору й часу. Ми полюбимо кожну людину всім серцем і отримаємо її любов у всій повноті. Предвічна любов Бога об’єднає нас усіх і очистить від будь–якого егоїзму всі наші взаємини.
Відповідь Ісуса була не просто докором Його опонентам, а й обітницею, яка актуальна й для кожного з нас, особливо для тих, хто втратив кохану людину. Христос обіцяє, що одного дня ми об’єднаємося з нашими близькими, що тут, на землі, Його любов утішить нас попри всі наші турботи й тривоги. Бог Авраама, Ісаака та Якова – Твій небесний Отець (Мк 12,26)! Він ніколи тебе не залишить.

«Дякую тобі, Господи, за Твою безмежну любов. Вірю, що вона огорне мене колись у всій повноті. Допоможи відповідати на неї любов’ю до Тебе та ближніх.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-31 20:44:11 Вівторок, 1 червня
Тов 2,9–14
Тієї ж самої ночі, обмившись, увійшов я на своє обійстя й ліг коло надвірного муру, обличчя ж моє було відкрите з–за спеки. Не знав я, що зверху надо мною були горобці на мурі, – і їхнє лайно, ще тепле, впало мені на очі й навело більма. Ходив я до лікарів, щоб вилікуватись, та що більш вони намащували мені очі маззю, то більше мої очі сліпли на ті більма, аж поки зовсім не осліпли. Отак нездужав я на очі 4 роки. Усі мої брати побивались навколо мене, а Ахіяхар утримував мене 2 роки, поки він не пішов до Елімаїди. Того часу моя жінка Анна робила всілякі жіночі роботи й посилала їх панам, що їй за те платню давали. Сьомого Дістра вона відтяла скінчену тканину й відіслала панам, які виплатили їй усю платню та ще й додали поверх неї козенятко. І от коли прийшла додому, почало те козенятко блеяти. Покликав я її й спитав: «Звідкіль те козенятко? Чи воно, бува, не крадене? Віддай його назад панам, бо ми не маємо права їсти крадене.» А вона до мене: «Таж мені його дали поверх платні!» Але я не йняв їй віри й наказав віддати його панам. Мені соромно було за те перед нею. Тоді вона мені сказала: «І де вони оті твої милостині? Де вчинки твоєї праведности? Адже знати, що це вони довели тебе до цього.»

Дослідники вважають, що Книга Товита, фрагменти якої ми читаємо на цьому тижні, належить до літературного жанру. Чому ж вона увійшла до Святого Письма? Тому що висвітлює завжди актуальні істини про подружжя, сімейне життя та страждання в Божому світлі, показує їхній прихований сенс.
Сьогоднішня історія нагадує нам, що жодна родина не є ідеальною. Дружина Товита, Анна, критикує чоловіка, коли йому й так важко (див. Тов 2,14). І Товит, і Анна дуже переживабть за безпеку свого сина Товії (див. Тов 5,18–19). Їхня майбутня невістка Сара задумує самогубство (див. Тов 3,10). Інакше кажучи, герої Книги – це звичайні люди з багатьма проблемами, як і всі ми.
Історія Товії демонструє нам, як важливо залишатися вірними Богові в молитві за будь–яких обставин. У моменти великої непевності він і Сара взивають до Господа (див. Тов 3,1–15). Вони просять, щоб Він урятував і допоміг, та продовжують жити життям, зосередженим на Богові. І Він втручається, посилаючи архангела, котрий стає для родини вісником Божої волі та провідником (див. Тов 3,16–17).
Подружжя Товії і Сари закликає нас із вірою віддати свої сім’ї Господу й показує важливість прослави Бога в час випробувань. Тож насолоджуйся цією живою сімейною хронікою і, за прикладом родини Товита, молися та покладайся на люблячого Бога, Котрий знає про всі твої випробування.

«Господи, віддаю свою родину у Твої люблячі руки. Веди всіх її членів до виконання Твоєї святої волі.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-30 21:00:02 Понеділок, 31 травня, Свято відвідин Пресвятою Дівою Марією святої Єлизавети
Лк 1,39–56
Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.” І мовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я. Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.” Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Діва Марія дізналася, що народить Божого Сина. Однак, замість того, щоб втішитись, відпочити й побути на самоті, роздумуючи про дивовижну подію, Вона вирушила в нелегку подорож за сто тридцять кілометрів, щоб відвідати свою вагітну родичку. Чому?
Безсумнівно, Діва Марія вирішила підтримати Єлизавету. У ці останні місяці вагітності (а для Неї самої – перші) Богородиця хотіла розділити з родичкою радість очікування дитини, подарованої Господом.
Імовірно, Діва Марія також прагнула поділитися з Єлизаветою власною неочікуваною радістю. Сподівання Марії виправдалися: Єлизавета, натхнена Святим Духом, дізналась про таємницю й благословила Пресвяту Діву, тільки–но почувши її голос (див. Лк 1,42).
Рішення Марії відвідати Єлизавету стало виявом людяності та небайдужості. Ця подія демонструє фундаментальну істину про те, що Бог створив нас для спільноти, у якій ми покликані ділитися між собою радощами та печалями й допомагати одне одному. Бог не хоче, щоб ми самотужки долали труднощі, Він заохочує нас до тіснішого спілкування та взаємодії одне з одним.
Дії Богородиці також свідчать про активну дію в ній Святого Духа. Замість того, щоб зосередитися на собі, вона дбає про інших. Як чудово, що її першим натхненням було відвідати вагітну родичку! Так само присутність Бога діє і в нас. Він заохочує нас простягнути руку допомоги, бути небайдужими до потреб наших ближніх. Господь дає нам натхнення на конкретні вчинки милосердя.
Сьогодні просімо нашу Пресвяту Матір заступатися за нас, щоб любов Христа спонукала й нас до виразу діяльної любові, щоб ми ніколи не вагалися допомагати тим, кого Бог поставив на нашому шляху (див. Лк 1,39).

«Пресвята Діво Маріє, молись за мене, щоб я був чуйним до потреб моїх ближніх.»
Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, Ісус. Cвята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-29 21:00:02 Неділя, 30 травня, Урочистість Пресвятої Трійці
Мт 28,16–20
Одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”

Знак Хреста – це дуже проста молитва, але вона є символом однієї з найскладніших істин нашої віри: Господь є єдиний у трьох божественних Особах – Отці, Синові та Святому Духові.
У сьогоднішньому Євангелії Ісус наказав учням іти і хрестити людей в ім’я Пресвятої Трійці, бо Хрещення полягає не лише у відданні Христові чи звільненні від гріхів. Це таїнство занурило нас у життя Пресвятої Трійці. Кожен із нас став «всиновленою дитиною Отця, членом Тіла Христа і храмом Святого Духа» (Катехизм Католицької Церкви, 1279).
Ми маємо згадувати своє Хрещення кожного разу, коли робимо на собі знак хреста. Але, на жаль, він може стати таким звичним, що буде робитися автоматично. Щоб так не було, розваж сьогодні кожен елемент знаку хреста.
В ім’я Отця. Пам’ятай про небесного Отця, Котрий любить тебе. Ти для Нього не раб, якому Він наказує, а кохана дитина. Силою хреста Отець простив тобі все, що відділяло від Нього.
І Сина. Згадай Божого Сина, Котрий відкупив тебе. Посланий на землю Отцем з любові до творіння, Він приніс досконалу жертву, щоб ти міг приєднатися до Божої сім’ї. Тепер ти став частиною Тіла Христа – Церкви.
І Святого Духа. Пам’ятай про Святого Духа, Котрий дарував тобі повноту життя. Дар від Отця і Сина, Він насправді живе в тобі. Святий Дух зміцнює твою віру і веде Божими шляхами до вічності.
Яка коротка, але потужна й глибока молитва! Сьогодні, в урочистість Пресвятої Трійці, нехай знак хреста нагадує Тобі про все, що Ти отримав у Хрещенні. Ти – усиновлена Божа дитина. Ти є членом Тіла Христового. Ти – храм Святого Духа.

«Пресвята Трійце, я люблю тебе й прагну, щоб Отець, Син і Святий Дух перебували в моєму житті тепер і назавжди!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-28 21:00:07 Субота, 29 травня
Сир 51,12–20
Тому славословитиму тебе й хвалитиму, – і благословитиму ім'я Господнє. Ще юнаком, заки в мандри я пустився, шукав я щиро мудрости у своїй молитві. Перед святинею благав про неї – і до кінця її буду шукати. У розквіті своїм, мов достигаюче гроно, серце моє втішалося з неї, нога моя ступала дорогою прямою, і змалку вже слідом за нею ходив я. Лиш вухом нахиливсь я – і вже її одержав, і знайшов собі освіту велику. Їй завдяки поступив я багато, – тож прославлю того, що дав мені мудрість. Рішив я ділом її вживати, шукав добра я ревно – і не осоромився! За неї змагалась моя душа, у виконанні закону був я старанний; руки свої простягав я угору, і над неуцтвом сльози проливав я. Душу свою спрямував я до неї, і в чистоті знайшов я її: з нею придбав я знання від початку, – тим то й полишений я не буду.

Якби тебе попросили окреслити слово «мудрість», щоб ти сказав? Може, що це розуміння життя, яке до вподоби Господу? У сьогоднішньому першому читанні Сирах показує, що досягнути Божої мудрості нелегко. Автор розповідає про власну боротьбу, описуючи, як його душа боролась у пошуках Божої мудрості (див. Сир 51,19–20).
Свідчення Сираха спонукає нас зростати в мудрості і дає деякі поради. По–перше, потрібно молитися (див. Сир 51,13). Щоденно проведений час із Господом і занурення в Його слово буде дороговказом для побожного життя. Коли ми відкриваємося Господу, Він наповнює наші серця Своєю любов’ю, яка зміцнює нас на дорозі віри.
По–друге, маємо бути наполегливими. Сирах каже, що він шукав мудрості змалку, потім юнаком, а «у розквіті своїм, мов достигаюче гроно, його серце втішалося з неї» (Сир 51,13.15). Він «благав» про мудрість та «у виконанні закону був старанний» (Сир 51,13.19). Отже, це процес довжиною в життя, але він дійсно вартий зусиль, тому що наша мудрість приносить благо не тільки нам, але й усім навколо. До того ж, чим більше зростатимемо в мудрості, тим більше прославлятимемо Бога – Джерело мудрості.
По–третє, важливо пам’ятати ті настанови та мудрість, які Бог нам уже дав. Ось чому Сирах говорить: «…славословитиму Тебе й хвалитиму, – і благословитиму ім’я Господнє» (Сир 51,12). Пригадування діянь Господніх у нашому житті дасть нам втіху та надію, а вдячність допоможе зберігати мир та зростати в смиренні.
Прагнучи мудрості, не забувай, що вона — дар Святого Духа (Іс 11,2; 1 Кор 12,8). Тож проси Його про мудрість якнайчастіше.

«Святий Духу, дай мені мудрість жити так, як Тобі подобається.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-28 14:47:26 Слава Ісусу Христу! Представляю вам заключну частину 8 розділу і всього Рукопису А аудіокниги "Історія однієї душі" святої Терези з Лізьє.


Открыть/Комментировать

2021-05-27 20:42:31 П’ятниця, 28 травня
Мк 11,11–26
І ввійшов (Ісус) у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь–що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла. Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого–небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.

Мабуть, це один із важких для розуміння уривків Євангелія. Чому Ісус шукає плодів на смоківниці на початку весни, коли їх там ще не має бути (див. Мк 11,13)? За що проклинає бідне дерево? Подивімось на контекст цієї історії. Автор робить її тлом розповіді про очищення Храму від торговців напередодні Страждань Господніх.
Ключем до цього фрагменту, мабуть, є слова розгніваного Ісуса, який побачив у Храмі «обмін валют» та торгівців: «Хіба не написано: Дім Мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» (Мк 11,17). Тут Христос апелює до пророчих слів Ісаї (56,7) та Єремії (7,11). Ісус зробив бич з мотузок (див. Йн 2,15) та вигнав мінял і торгівців, і навіть поперевертав їхні столи.
Наступного дня учні, проходячи повз смоківницю, побачили, що дерево засохло від кореня. З одного боку, це символізує майбутню долю Єрусалима та всього вибраного народу, який не прийняв свого Господа. Храм, що втратить своє призначення як місце справжнього поклоніння Богу, буде зруйнований, як і весь Єрусалим. Приклади Ісусового гніву можуть нас лякати. Але варто пам’ятати, що ми, люди, не можемо принести плодів самі по собі. Пророк Ісая говорить: «Усі ми пов’яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер» (Іс 64,5). Але так само, як Ісус увійшов до Храму, Він входить у наше життя, щоб виправити його та очистити наші душі, які є храмом Божим (пор. 1 Кор 3,16).
З іншого боку, Христос не тільки прокляв безплідну смоківницю, але й замінив її іншим деревом – хресним. Саме воно, завдяки таїнству Хрещення посаджене у твоєму серці, дає тобі здатність приносити рясні тривалі плоди (пор. Йн 15,16). І плоди, якими ми ділимося з іншими, роблять нас кращими і визволяють від егоїзму. Саме вони є тою «небесною валютою», якою здобуваємо вхід у Царство Боже. І Господь допоможе тобі в цьому, якщо ти перебуватимеш поруч із Ним і ходитимеш Його шляхами.

«Господи Ісусе Христе, моє життя – безплідне без Твоєї благодаті та сили. Прийди, визволи мене від егоїзму і допоможи мені принести багато плодів на Твою славу.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать