Середа, 2 червня Мк 12,18–27 До Ісуса прийшли садукеї, які каж | Слово між нами

Середа, 2 червня
Мк 12,18–27
До Ісуса прийшли садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання: Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму. Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. Узяв її другий – і помер, не лишивши потомства; так само і третій. Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. При воскресінні, як вони воскреснуть, – котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.

Щойно Ісус зірвав спробу фарисеїв та іродіян упіймати Його на слові, як Йому доводиться відповідати на абсурдні запитання вже садукеїв. Крім історії з Книги Товита, навряд чи хтось коли–небудь чув, щоб жінка, яка пережила сімох чоловіків, залишилася бездітною. І який сенс припускати, чиєю вона буде дружиною на небі, якщо не відомо, як взагалі вони дістануться туди? Зрозуміло, що це була чергова пастка й спроба похитнути авторитет Ісуса як учителя.
Але Він не розгубився і його питання: «Ви не знаєте Письма й Божої сили?» – пролунало як вирок (Мк 12,24). Кожен, говорить Ісус, хто ходить Господніми шляхами, має шукати Божої волі, а не підтвердження власних поглядів. Всевишнього не цікавлять юридичні аргументи та дискусії, як це було у випадку садукеїв. Його задум є набагато більшим, ніж може уявити собі обмежений людський розум. Реальність небес знаходиться поза можливостями нашої уяви.
У момент воскресіння кожна форма людської любові, включаючи подружню, перетвориться на кращу, божественну. Ми не знаємо, як саме це станеться, але станемо подібними до ангелів у їхній здатності любити досконало. Більше не існуватимуть обмеження простору й часу. Ми полюбимо кожну людину всім серцем і отримаємо її любов у всій повноті. Предвічна любов Бога об’єднає нас усіх і очистить від будь–якого егоїзму всі наші взаємини.
Відповідь Ісуса була не просто докором Його опонентам, а й обітницею, яка актуальна й для кожного з нас, особливо для тих, хто втратив кохану людину. Христос обіцяє, що одного дня ми об’єднаємося з нашими близькими, що тут, на землі, Його любов утішить нас попри всі наші турботи й тривоги. Бог Авраама, Ісаака та Якова – Твій небесний Отець (Мк 12,26)! Він ніколи тебе не залишить.

«Дякую тобі, Господи, за Твою безмежну любов. Вірю, що вона огорне мене колись у всій повноті. Допоможи відповідати на неї любов’ю до Тебе та ближніх.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»