Слово між нами

2021-06-20 21:00:02 Понеділок, 21 червня
Бут 12,1–9
Господь сказав до Аврама: Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан–край і прийшли в Ханаан–край. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. І з'явився Аврамові Господь і сказав: Потомкам твоїм дам я цю землю! І спорудив він там жертовник Господеві, що з'явивсь йому. Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап'яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім'я Господнє. Тоді кочував Аврам, мандруючи дедалі на південь.

Якщо ми багато не подорожуємо, нам може здатися, що далекі мандри є цікавою та легкою пригодою. І дійсно, так може бути! Але згадаймо людей, які змушені постійно подорожувати: або в службових справах, або за сімейними обставинами. Рано чи пізно вони втомлюються й розчаровуються в довгих поїздках.
На момент, який описується у першому сьогоднішньому читанні, Аврам уже подолав шлях з Ура до Харану (це більше ніж 1000 км, що дорівнює відстані від Ужгорода до Харкова). Вражаюче, якщо врахувати, що він просувався не літаком чи автомобілем. Але потім Бог покликав його здійснити ще й 650–кілометрову подорож до ханаанської землі!
Між цими місцями лежала пустеля та роки очікування голосу Господа. Можна лише уявити собі, як Аврам почувався в той час – імовірно, таким самим сухим і неживим, як краєвид навколо. Та його віра була сильнішою за всі труднощі й випробування.
Ми всі час від часу переживаємо важкі періоди в житті. Цього досвідчували навіть великі святі! Подібно до літургійного року, наше життя, як правило, є зміною особливих періодів та рутини повсякдення. Бувають моменти, коли вірити легко, а бувають і такі, коли це вимагає героїчних зусиль. У той час, через сум, сумніви або нудьгу, духовна посуха накриває нас поступово, поки одного дня ми не прокидаємося з виразним відчуттям пустелі.
У такій ситуації варто пам’ятати, що говорить нам Писання: ми мандруємо разом із вірним Богом, Котрий може зробити так, щоб посеред пустелі забили джерела, а зі скель заструменіла вода!
Тож приділи сьогодні трохи часу роздумам і молитві споглядання. Нехай Божа присутність заспокоює тебе. Навіть коли перебуваєш у пустелі, а іноді саме тому – Бог із тобою!

«Господи, покажи мені, як довіряти Твоїй присутності та щедрості, незалежно від періоду року.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-19 21:00:02 Неділя, 20 червня
Йов 38, 1.8–11
Озвавсь Господь із бурі до Іова і мовив: Хто зачинив ворітьми море, коли воно, ринувши, виходило з материнського лона? Коли я зробив для нього одіж–хмару і пелену для нього – густу мряку? Границю я йому призначив, поклав засуви й ворота й мовив: Ось покіль дійдеш, далі не перейдеш! Ось тут розіб'ються твої надимані хвилі!

Хто коли–небудь був на пляжі, той бачив, як діти будують піщані мури та палаци на березі біля води. Вони інтенсивно працюють, набираючи відрами пісок, іноді роблять досить вражаючу конструкцію. Але рано чи пізно надходить приплив, і їхні піщані будівлі зникають.
Щось подібне пережили учні, коли потрапили у важку ситуацію під час бурі. Бувалі рибалки намагалися пристосуватися до сильного вітру у відкритому морі. Але що б вони не робили, змусити шторм вщухнути не могли. Потім щось кардинально змінило ситуацію: прийшов Той, Хто «зачинив ворітьми море», і «заспокоїв бурю» (Йов 38,1; Мк 4,39).
Того дня учні засвоїли важливий урок: коли покладаємось на власні сили чи розум, наші можливості обмежені, лише сила Христа безкрайня і створює абсолютно нові можливості розвитку ситуації. Це дає нам надію. Чому? Тому що в бурі нашого життя, коли «моря» здаються неконтрольованими, а наша недосконалість пригнічує, Він у човні з нами! Не осторонь, а поруч! Він знає, що з нами відбувається, і піклується про кожного.
Чи означає це, що кожен шторм, з яким ми стикаємось, буде приборканий? Не обов’язково. Іноді Ісус заспокоює бурі, а іноді заспокоює нас. У будь–якому випадку, ми можемо покластися на те, що Всемогутній Бог прямо тут з нами, «у човні» нашого життя. Це зміцнює надію, приносить умиротворення і додає сил.
«Ісусе, я вірю, що Ти завжди зі мною. Нехай це заспокоїть моє серце, незалежно від того, з якими проблемами я стикаюся.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-18 20:41:42 Субота, 19 червня
Мт 6,24–34
Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.

Роздумувати про майбутнє дуже цікаво. Яку роботу я отримаю, коли закінчу навчання? Якими виростуть діти й онуки? Якою радісною буде відпустка наступного місяця!
Немає нічого поганого в тому, щоб мріяти про майбутнє чи планувати його, – насправді, це може бути дуже позитивною та розумною справою. Але Ісус хоче, щоб ми не зациклювалися на цьому й не втрачали контакту з сьогоденням. Саме це підкреслює сьогоднішній фрагмент Євангелія.
Аналогічна проблема – витрачати занадто багато часу та сил на минуле. Приємні спогади, якщо поринаємо в них «з головою», гальмують наш розвиток, а хворобливе порпання в неприємних минулих ситуаціях часто приносить лише збільшення страхів і почуття провини.
Ісус обіцяє: «Завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт 6,34). Іншими словами, зосередься на тому, що відбувається зараз. Зверни увагу на виклики, що стоять перед тобою, насущні проблеми, які потрібно вирішити, і на людей, котрі потребують твоєї допомоги зараз. Пам’ятай, що саме зараз Ісус із тобою, щоб допомогти гідно відповісти на всі виклики. Він буде з тобою і завтра, щоб знову допомогти тобі впоратися з усім.
Сьогодні, якщо почнеш занадто турбуватися про майбутнє або знову згадувати минуле, зупини себе. Згадай сьогоднішнє Євангеліє та уяви себе птахом, який летить на крилах Духа. Звільнись від усіх земних страхів, які тягнуть тебе до землі. Просто займайся своїми справами, не турбуючись про майбутнє. Бог піклується про всі створіння, тож подбає і про тебе.

«Господи, допоможи мені віддати свої турботи у Твої люблячі руки.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-17 21:00:02 П’ятниця, 18 червня
Пс 34(33),2–7
Благословлю Господа повсякчасно, завжди хвала його в устах у мене. Душа моя нехай Господом хвалиться; нехай покірні чують те й веселяться. Величайте Господа зо мною, і вознесімо ім'я його вкупі. Я шукав Господа, і він почув мене; і звільнив мене від усіх моїх страхів. Гляньте на нього й розвеселіться, обличчя ваше нехай не соромиться. Ось візвав бідолаха, і Господь почув, і врятував його від усіх його напастей.

Після напруженого дня, протягом якого треба було зробити «мільйон справ», ти, сідаючи до вечері, можеш сказати: «Я такий голодний, що з’їв би коня!» Зрозуміло, що і «мільйон справ», і той кінь є жартівливим перебільшенням.
Але коли псалмоспівець проголошує, що Бог рятує нас від усього нашого лиха, – це не жарти й не перебільшення. Бог є нашою постійною допомогою. Він іде разом з нами через усі лиха. Водночас Господь не обіцяє безпроблемного життя (шлях апостола Павла, про який чуємо в першому читанні, вів його, між іншим, через побиття, переслідування, корабельні аварії та інші небезпеки), але запевняє нас у Своїй допомозі. Святим Духом Бог дає нам силу долати проблеми та небезпеки, рятує від руйнування під їх тягарем. Господь дає нам надію на допомогу, підтримує та надихає продовжувати робити правильні кроки серед випробувань.
Більшість із нас не зазнає тортур або корабельних аварій, але в усіх є проблеми. Щомісяця сплачуємо комунальні платежі, кредити, стикаємося зі страшними медичними діагнозами, спостерігаємо страждання та смерть наших рідних. В усіх цих ситуаціях віра запевняє, що тобі не потрібно піддаватися страху, що Бог буде з тобою, бо Він – люблячий, вірний і могутній Батько.
Бог покликав тебе до слави Небес, як і колись святого Павла. І Він, будь певен, підтримає тебе так само, як і апостола. Він – люблячий Отець, Спаситель, Цілитель, Провідник. Тому щодня будь наполегливим і невтомним у пошуках присутності та допомоги Господа. Довіряй Його слову. Бог обіцяє почути тебе, коли будеш взивати до Нього. Він напевно відповість, хоч, можливо, і не так, як очікуєш, але завжди так, як потрібно.

«Отче, я вірю, що Ти чуєш мої молитви та знаєш мої потреби. Допоможи мені впоратися зі всім, щоб я не потонув під вагою своїх проблем».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-16 21:00:03 Четвер, 17 червня
Мт 6,7–15
А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього. Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім'я. Хай прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш щоденний дай нам нині. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим, Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого. Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.

Одна жінка поділилася з духівником своїм невдоволенням особистою молитвою – їй здавалось, що вона не має справжнього зв’язку із Богом. Священник дав коротку пораду: «Говори менше». І запропонував зосередити увагу на більш конкретній молитві.
Якщо спробуємо піти за цією порадою й почнемо менше, але конкретніше говорити на молитві про те, що насправді маємо на серці, то зможемо перебороти рутинність і вдихнути нове життя в молитву.
Візьмемо всім відому молитву «Отче наш». Замість того, щоб швидко, автоматично повторювати її, почни повільно проговорювати по одному слову чи фразі. Спробуй затримуватись думкою на тому, що особливо тебе торкає, викликає спогад чи якесь глибше почуття. Зверни увагу на ці слова. Нехай Святий Дух відкриє їхнє значення. Не турбуйся про те, щоб якнайшвидше прочитати всю молитву.
Поміркуймо для прикладу над трьома закликами з «Отче наш».
Отче наш. Це означає, що ти – дитя Боже. Можливо, небесний Отець нагадує тобі твого батька, котрий відіграв у твоєму зростанні важливу роль. А може, навпаки, він не виправдав твоїх сподівань і потребує твоєї молитви, пробачення й підтримки. Розваж, чим Боже батьківство відрізняється від земного.
Нехай буде воля Твоя. Якщо існує Божа воля, то твоє життя – не випадковість. Бог має для тебе досконалий задум і хоче, щоб ти прийняв і виконав його. Ти вже знайомий з деякими деталями цього задуму, але те, що попереду, здивує тебе. У будь–якому разі, не бійся: Господь підготує тебе до зустрічі з кожним наступним випробуванням та завжди буде поруч.
Визволи нас від лукавого. Зло є не тільки у світі навколо тебе, але й у твоєму власному серці. Нехай це не пригнічує тебе. Зосередься на Ісусі, Котрий спроможний подолати будь–яке зло. Поглянь на розп’яття і згадай про те, що смерть не мала над Ним влади. Він воскрес і живе! Також і зло ніколи не матиме останнього слова.
Це лише відправна точка для роздумів. У кожному слові Господньої молитви можна знайти великі духовні скарби. Тож спробуй сьогодні під час особистої молитви говорити коротко та конкретно, а також уважно дослухатись до свого серця.

«Дякую, Отче, що даруєш мені час на перебування тільки з Тобою! Допоможи плідно провести його. Святий Духу, молись зі мною та у мені!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-15 21:00:02 Середа, 16 червня
2 Кор 9, 6–11
Але я кажу: Хто скупо сіє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. А Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло, як написано: «Розсипав, дав убогим; праведність його перебуває вічно.» Той, хто достачає насіння сіячеві, додасть і хліб на поживу, і примножить ваше насіння та зростить плоди вашої справедливости, щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові подяку.

Апостол Павло заохочував церкви, які заснував, підтримувати матеріально єрусалимську спільноту, яка потерпала від переслідувань. Водночас апостол запевняв коринтян у тому, що їм самим не доведеться бідувати: Бог обов’язково перевершить їх у щедрості. Отже, розважмо над словами святого Павла, котрі можуть стати великим заохоченням і для нас.
Бог спроможний… Ми не можемо самотужки «зробити все», але Бог може. Він дає нам стільки благодаті, скільки нам потрібно в кожній ситуації. На жаль, часто ми піддаємося спокусі бути самодостатніми, а, зазнавши невдачі, швидко знеохочуємося. Але Господь запрошує нас покластися на Нього. Він не тільки хоче, щоб ми просили Його про допомогу, але й вірили в Його здатність нам допомогти і не боялися чинити Його волю. У цьому допоможе коротка, але щира молитва: «Господи, я не можу впоратися з цим без Тебе, але із Твоєю благодаттю я зможу все, до чого Ти мене закликаєш».
…обсипати вас усякою благодаттю… Бог не тільки піклується, щоб ми пережили певний час чи скруту, але щедро обсипає дарами на «всяке добре діло», до якого нас запрошує (пор. 2 Кор 9,8)! Незалежно від того, чи маємо протистояти спокусі, чи виконати якесь завдання, чи просто добре прожити один день, ми можемо розраховувати на Його милість без меж.
…у всьому... Ми можемо мати звичку звертатися до Господа лише тоді, коли стикаємось із проблемами: серйозною хворобою, втратою роботи, гострим конфліктом з близькою людиною. Але Божа благодать призначена не лише для розв’язання важких проблем або виконання героїчних учинків, вона дається для всіх щоденних справ. Бог прагне допомагати нам в усьому! Тож запрошуймо Його до кожної сфери, кожної миті нашого життя.
У чому сьогодні ти потребуєш Божої благодаті? Не соромся просити Господа про допомогу в кожній, навіть найдрібнішій справі. Вір, що Він дасть тобі достатньо благодаті.

«Господи, дякую за Твою щедрість. Віддаю Тобі всі справи мого сьогодення. Вірю, що впораюсь силою Твоєї благодаті.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-14 20:42:02 Вівторок, 15 червня
Мт 5,43–48
Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять? Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.

Ці слова, мабуть, одні з найважчих для виконання з усього Євангелія. Ми знаємо, як нелегко любити навіть найближчих родичів і друзів. Що ж вже казати про любов до своїх ворогів або молитву за тих, хто нас переслідує. У такому випадку, як же досягти досконалості?!
На це є лише одна можлива відповідь: силою Божої благодаті. «Ми не матимемо благодаті робити те, про що Бог нас не просить. Проте Він дарує нам здатність виконати те, про що просить», – пише отець Жак Філіп у книзі «У школі Святого Духа».
Отже, якщо Ісус просить нас бути досконалими, то це тому, що Він готовий допомогти нам у цій справі. Однак, проблема полягає в тому, що ми не довіряємо Божій благодаті. Зазвичай, намагаємося осягнути досконалість так, як ми її розуміємо. «Якщо буду більше працювати, – гадаємо, – я обов’язково цього досягну». Або: «Якщо здійсниться те, чого хочу, то все складеться найкращим чином». Але при такому підході нас обов’язково чекають поразки й розчарування.
Наприклад, одного нашого бажання пробачити кривдникові недостатньо, щоб пом’якшити та зцілити зранене серце. Якщо не запросити до цієї справи Бога, можна роками носити в серці образу. Тож, приймаючи Господа у Святому Причасті, віддай Йому те, що в тобі недосконале. Шукай Божої цілющої ласки в таїнстві Сповіді. Смиренно проси Святого Духа про переміну серця. Не знеохочуйся новими падіннями, а радій, що завдяки їм зростаєш у покорі, яка також є складовою справжньої досконалості.

«Небесний Отче, допоможи мені не змарнувати благодать, яку Ти виливаєш сьогодні на мене.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-13 21:00:02 Понеділок, 14 червня
2 Кор 6, 1–10
Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння.» Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві, як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не вбиті; як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.

Ми, люди, схильні зволікати, але Бог не такий, як ми. Він відкрив нам Своє Ім’я. І воно означає «Я є» (Вих 3,14), а не «Я буду» чи «Я можу бути». Він є з нами сьогодні й завжди. Господь, втілюючи Свій задум порятунку людського роду, запрошує нас приєднатися до Нього на цій ниві. І це запрошення актуальне тепер.
Сьогодні – саме той день, коли Бог любить тебе. Незалежно від того, хто ти та що зробив, Він любить тебе безумовно й любитиме завжди. Він послав Свого Духа, який живе в тобі, і що б не сталося протягом дня, тобі не доведеться бути з цим наодинці. Як би ти не почувався, Господь ніколи тебе не залишить і не позбавить Своєї любові.
Саме сьогодні Бог обдаровує тебе потрібними благодатями, щоб ти міг добре прожити цей новий день. Господь завжди дивиться на тебе з милосердям і співчуттям. Тож немає жодної причини віддалятися від Нього.
Сьогодні – той день, коли Бог заохочує тебе віддати Йому перше місце у своєму житті. Христос знає, як успішно розв’язати всі справи та подолати проблеми. Не бійся довіряти Йому.
Сьогодні – саме той день, коли Бог прагне зміцнити твою єдність з Церквою. Пам’ятай завжди, що ти з’єднаний з іншими християнами, які моляться за тебе і з тобою, незалежно від того, знаєш ти їх чи ні! І молитви учнів Христа дійсно змінюють світ, навіть коли ти цього не бачиш!
Також, нехай сьогоднішній день приверне твою увагу до людей, які потребують допомоги і Божої любові. Коли зустрінеш їх, не зволікай – стань для них Любов’ю!
«Дякую Тобі, Господи, за Твою сьогоднішню присутність у моєму житті. Не дай мені втратити жодної нагоди долучитися до Твоєї справи спасіння людства.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-12 21:00:02 Неділя, 13 червня
2 Кор 5,6–10
Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа, – бо ходимо вірою, а не видінням, – ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа. Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом. Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.

Думка про те, що доведеться з’явитися на суд перед Христом після закінчення земного життя, у багатьох людей викликає тривогу. Це тому, що отримають по заслузі – «згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор 5,10). А як часто нам не вдавалося виправдати навіть власні очікування? То ж на чому ґрунтується надія на те, що Ісус прийме нас у Небесне Царство?
По–перше, нашим Суддею буде Сам Спаситель. Ісус не засудив жінку, спійману на перелюбі (див. Йн 8,10–11), приймав навіть митарів, наприклад, Матея, котрий пізніше став одним із Дванадцятьох апостолів (див. Мт 9,9–13). На хресті Він пообіцяв злочинцеві, розіп’ятому поруч із Ним: «Сьогодні будеш зо мною в раї» Лк 23,43). Ці євангельські історії дають нам можливість вірити, що Христос буде милосердним і до нас.
По–друге, хоча нам і боляче згадувати наші провини, Господь інакше дивиться на наше життя, бо Його суттєвою рисою є милосердя. Він не зосереджується на наших гріхах – для Нього набагато важливішими є наші добрі справи. Бог з усіх сил намагається нас урятувати й використовує для цього кожну можливість. А наші добрі справи – це лише відповідь на безумовну любов Господа, яка не залежить від наших учинків.
Сьогодні прийди до Божого храму і віддай усі страхи перед останнім судом у Його люблячі, милосердні руки. Пам’ятай, що кожен день – це новий шанс зробити ще один крок назустріч Богу.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за милосердя, яке Ти щодня виявляєш до мене.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-11 20:57:00 Субота, 12 червня, Непорочного Серця Діви Марії
Лк 2,41–51
Батьки Ісуса ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали. Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати. Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм. І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.

Сьогодні ми вшановуємо Непорочне Серце Богородиці. І цей фрагмент Євангелія допомагає нам усвідомити, що, попри дар Непорочності, життя Діви Марії не було безтурботним і завжди веселим. Це також не означає, що в Богородиці не було запитань щодо Божої волі стосовно неї та життя її Сина, зважаючи на Його особливе покликання. У сьогоднішньому запитанні Божої Матері до підлітка Ісуса навіть лунають нотки докору: «Дитино, чому ти це так зробив нам?» (Лк 2,48). Будь–хто з батьків продовжив би розмову словами: «Ми дуже хвилювалися за Тебе. Наступного разу, коли вирішиш зробити щось подібне, мусиш попередити нас заздалегідь!»
Але Ісус відповів власним запитанням, яке можна зрозуміти так: «Чому ви шукали мене по всьому місту? Чи ж ви не знали, що Я маю бути саме тут?»
Євангеліст Лука каже нам, що Марія та Йосиф дійсно в той момент не розуміли сенсу слів Ісуса. Але Богородиця завжди була відкрита на слово Бога, тому зберігала цей випадок у своєму серці та час від часу розмірковувала над ним. Марія намагалася зрозуміти, що саме Він мав на увазі. Що в стосунках Ісуса з небесним Отцем спонукало Його – підлітка – покинути своїх батьків і провести майже три дні у великому місті без них? Лише коли Ісус розпочав публічне служіння, Діва Марія почала знаходити відповіді на свої питання.
І ми, якщо прагнемо зрозуміти дії Господа у своєму житті, маємо, наслідуючи Богородицю, розважати над важливими подіями та словами, які походять від Бога. Як? Знайти протягом дня час на тихе усамітнення з Господом, щоб поділитися з Ним своїми думками, запитаннями та сумнівами. Якщо прийде натхнення, прочитати відповідний уривок зі Святого Письма або той, що подає Церква на цей день. Щоб знайти відповідь на якесь питання або краще усвідомити сенс того, що відбувається в житті, можна поговорити з мудрим другом або духівником.
Подібне розважання варто практикувати, особливо коли з’являється спокуса засумніватися та бажання докорити Господу за щось. Не зосереджуймося на ситуації, яка нас бентежить. Нехай молитовні роздуми допоможуть нам побачити загальну картину, в якій є місце для любові й опіки Бога, навіть якщо зараз ми не розуміємо Його задуму.

«Непорочне Серце Марії, цілковито віддаюсь тобі! Навчи мене довірливої розмови із твоїм Сином. Заступайся за мене, грішного!»
Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, Ісус. Cвята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать