Слово між нами

2021-05-04 21:00:27 Середа, 5 травня
Йн 15,1–8
Господь Ісус сказав: «Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь – і вони згоряють! Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть – просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите – тож і учнями моїми станете.

Звичайно, серед нас небагато фахівців–виноградарів. Тож, як обговорення процесу вирощування винограду, обрізання гілок та підвищення його родючості стосується нашого повсякденного життя? Насправді, ця аналогія може багато чого відкрити про життя у Христі навіть для «неспеціалістів».
Здорова лоза. Здоров’я та родючість винограду, зокрема і прищеплених гілок, прямо залежить від міцності лози, що є стовбуром усієї рослини. Такою справжньою міцною лозою для нас є Ісус, до Котрого ми прищеплені у Хрещенні та від Котрого черпаємо животворну силу життя.
Тісний зв’язок із лозою. Щоби родити, гілки мають міцно триматися на лозі, адже саме через стовбур вони отримують поживні речовини із землі та навколишнього середовища. Регулярно звертаючись до Ісуса в молитві впродовж усього дня: просячи Його про благословення на навчання чи роботу, дякуючи Йому за успіхи та поділяючи з Ним свої скорботи, – ми вчимося підтримувати постійний зв’язок із Джерелом життя, щоб розвиватися, зростати та приносити плоди.
Обрізання. Навіть здорову та родючу виноградну лозу потрібно щороку обрізати, адже з часом гілки старішають, хворіють та зрештою всихають. Обрізання сухих гілок дозволяє розвиватися молодому віттю. Для нас своєрідним обрізанням є іспит сумління та визнання гріхів. Так, це не дуже приємно, але дозволяє очиститися від усього, що відділяє нас від Бога, та приносити більше плодів.
Ісус сказав, що Він – справжня Лоза. Тож визнай Його Господом і Джерелом свого життя, перебувай у Ньому та проси Його усунути в тобі все, що заважає отримувати Його благодаті та приносити рясні та добрі плоди!

«Господи Ісусе Христе, допоможи мені триматися Тебе, як гілка – лози. Прагну принести багатий урожай для Твого Царства!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-03 21:00:02 Вівторок, 4 травня
Діян 14,19–28
Аж тут з Антіохії та Іконії надійшли юдеї, які, привабивши на свій бік чернь, каменували Павла й виволікли геть за місто, думавши, що він умер, Та коли учні його обступили, він устав і повернувсь у місто. Наступного дня вийшов з Варнавою в Дербу. А як звістили Євангелію в тім місті й придбали чимало учнів, повернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, підсилюючи серця учнів і заохочуючи твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували. І перейшовши Пісідію, прибули в Памфілію. Звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були віддані ласці Божій на діло, яке довершили. Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри. І перебули з учнями чимало часу.

Згідно з Академічним тлумачним словником української мови, «заохочувати» – це «спонукати кого–небудь до якоїсь дії певними засобами (переконуючи в чомусь, подаючи приклад, хвалячи, нагороджуючи і т. ін.)». Заохочення є важливою складовою нашого покликання як учнів Христа. І саме це робили Павло та Варнава під час першої місіонерської подорожі, проголошуючи Євангеліє та закликаючи тих, хто увірував в Христа, «твердо триматись віри» (Діян 14,22).
Заохочення у християнстві вимагає рівноваги, щирого підбадьорення та конструктивної критики, яка має бути висловлена з любов’ю та делікатністю. При цьому ефективність заохочення до поглиблення віри безпосередньо пов’язана з тим, наскільки близькими та довірливими є стосунки із заохочуваним. Це досить природно, адже Бог хоче, щоб у всіх нас були близькі дружні взаємини, у яких зростатимемо за допомогою нашої спільної віри та любові до Нього. Він хоче бачити нас дружною родиною, у якій усі Його діти будуть братами та сестрами в Христі, готовими допомагати одне одному зростати у святості.
Якщо в тебе вже є близькі друзі, дякуй за них Господу й цінуй їх! Якщо ж не маєш поруч таких людей, проси Бога про те, щоб їх зустріти. Спочатку подивися навкроло себе – може, в колі твоїх віруючих знайомих є хтось, із ким ти міг би встановити дружні стосунки. Спробуй поділитися з ним своїми думками щодо недільної проповіді, запропонуй допомогти молитвою в життєвих потребах або сам попроси про молитву. Можливо, є якісь конкретні наміри, про які ви могли би молитися разом.
Ісус сказав Своїм учням: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йн 13,35). Тільки уяви, як би змінився цей світ, якби всі любили й заохочували одне одного в Христі!

«Господи, допоможи мені побудувати тісні дружні стосунки з моїми братами та сестрами у Христі, щоби допомагати одне одному прямувати до Тебе.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-02 21:00:03 Понеділок, 3 травня, свв. апостолів Филипа та Якова
1 Кор 15,1–8
Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували даремно. Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з'явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам. А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені.

Про святих апостолів Филипа та Якова відомо небагато. Филипа згадано в Євангеліях всього кілька разів. Дізнаємося, що апостол походив із Витсаїди, рідного міста Петра та Андрія. Бачимо Филипа, коли веде Натанаїла до Ісуса та коли просить Його показати Отця (див. Йн 1,43–46; 14,8). Ще менше відомостей маємо про святого Якова, сина Алфея. Щоб відрізнити цього апостола від Якова, сина Зеведея, іноді його називають Яковом Меншим. Вважають, що він походив із Кани.
Ми знаємо, що і Филип, і Яків зустріли воскреслого Христа. Як і святий Павло у сьогоднішньому першому читанні, вони, імовірно, молилися: «З’явивсь і мені» (1 Кор 15,8). І це повністю змінило їхнє подальше життя. Ісусове Воскресіння підтвердило все, що Він говорив та робив під час Свого земного служіння, додало їм упевненості та сил, зробило здатними не боятися опонентів, переслідувань і навіть мученицької смерті. Тому що тепер вони знали: смерть – це не кінець, вона не має влади ні над Христом, ні над Його учнями.
Як нам, котрі живемо через дві тисячі років після смерті та Воскресіння Христа, отримати таку саму впевненість у Господі та у вічному житті? Як і в випадку Филипа та Якова, потрібна особиста зустріч із воскреслим Христом.
Сьогодні Ісус продовжує «з’являтися» людям. Так, на відміну від Филипа та Якова, ми навряд чи побачимо Його в тілесному втіленні. Також малоймовірно, що удостоїмося зустрічі з Ісусом у сяйві, як Павло (див. Діян 9,3). Але Господь напевно сам знайде спосіб прийти до нас і переконати, що Він воскрес. Про Його присутність тобі засвідчить мир, яким Ісус наповнить твоє серце у тривожній ситуації. Свідком Його Воскресіння стане твоя перемога над гріховною звичкою. Знаком стане та молитва, після якої зможеш більше любити ближніх Божою любов’ю. Додатковим аргументом стане випадок, коли натрапиш на дуже корисний та актуальний для твоїх життєвих обставин уривок Святого Письма.
Ісус дуже хоче почути від тебе, як і від кожного християнина: «З’явивсь і мені» (1 Кор 15,8). Тож шукай Його щодня – і Він Сам відкриється тобі.

«Господи Ісусе Христе, допоможи мені побачити Тебе сьогодні.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-02 10:43:00 Христос воскрес! Сьогодні, коли вже весь християнський світ святкує Воскресіння Христове, запрошуємо вас прославити Бога за дар спасіння і молитися про єдність християн!
Нехай Божа благодать подолає всі розлами і непорозуміння та провадить до примирення і єдності в любові!


Открыть/Комментировать

2021-05-01 20:21:57 Неділя, 2 травня
Діян 9,26–31
Прибувши ж у Єрусалим, (Павло) пробував пристати до учнів, та всі його боялися, не віривши, що він учень. Тоді Варнава взяв його, привів до апостолів і розповів їм, як він у дорозі бачив Господа і що говорив до нього, і як він проповідував відважно в Дамаску ім'я Ісуса. І він був з ними, виходячи і входячи до Єрусалиму та проповідуючи сміливо ім'я Господнє; а й розмовляв і змагався з гелленістами, однак вони намагались його вбити. Брати ж, довідавшись про те, відвели його в Кесарію і вислали в Тарс. Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа.

Павло тільки–но уникнув смертельної загрози в Дамаску, і ось, прибувши до Єрусалиму, знову стикається із серйозними проблемами. Мало того, що йому не довіряють християни, деякі з них іще й замислили на нього замах. Той, що колись переслідував християн, тепер сам зазнав таких переслідувань. Імовірно, це було потрібне для того, щоб очистити Павла від наслідків попереднього життя, як очищують плодоносну виноградну гілку, щоб родила ще більше (див. Йн 15,1–3).
Ми звикли дивитися на святих як на обраних людей, особливість котрих полягає в тому, що вони отримали від Бога винятковий подарунок – святість. У певному сенсі, так воно і є. Але ж святість не є одностороннім жестом з боку Бога, бо від святих вимагається сміливість цей дар прийняти. І для багатьох із них шлях до святості був дуже довгим та звивистим.
До того ж відомо, що Павло був сильною цілеспрямованою особистістю, тож нескладно припустити, що смирення давалося йому нелегко! Крім того, за його власними словами, до свого навернення він був «блюзніром» (1 Тим 1,13). Природно, що частка цієї зарозумілості могла залишатися навіть тоді, коли він проповідував та навертав людей. Тож, легко повірити, що Бог використав труднощі, з якими Павло стикнувся в Єрусалимі, щоб допомогти цьому чоловікові, який жив «погрозою та вбивством на Господніх учнів», пізнати своє серце, побачити, у чому він має змінитися, та засвоїти вчення Ісуса про життя в бідності та в Дусі (Діян 9,1).

Мабуть, кожен у своєму житті мав певний досвід очищення Господом. І, не зважаючи на те, що цей процес зазвичай болючий та неприємний, практика показує, що він приносить добрі плоди. Тільки серйозні проблеми, які стали виразним наслідком власного егоїзму чи зарозумілості, можуть підштовхнути звернутися до Ісуса з проханням очистити й звільнити нас.
Тому довірся Ісусу та дозволь час від часу очищати тебе, бо тоді принесеш більше плодів для Божого Царства (див. Йн 15,2) та уподібнишся до святого апостола Павла.

«Господи Ісусе Христе, Ти мудрий й турботливий Садівник. Очищуй та освячуй мене, роблячи ще більше схожим на Тебе.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-01 15:47:49 Христос воскрес! Останнім часом ми ледь встигаємо до кінця тижня, але намагаємося не втратити запланованого ритму: 1 розділ аудіокниги в тиждень. Тож запрошую прослухати вже 5 розділ "Історії однієї душі" авторства святої Терези з Лізьє



Открыть/Комментировать

2021-04-30 21:00:03 Субота, 1 травня, святого Йосифа Робітника
Мф 13, 54-58
Прибувши в свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?” І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.” І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри.

Нарешті! Нарешті святому Йосифу приділили належну увагу, і цей рік проголошено роком святого Йосифа. Адже саме йому Бог довірив Матір Свого улюбленого Сина – Ісуса. Цей чоловік, простий тесля, здавалося, не мав у собі нічого особливого, але в його серці була неймовірна шляхетність, любов і довіра до Бога. Саме він захищав і виховував Ісуса, піклувався про Нього, був поруч у Його щоденній буденності та зростанні.
Усі ми знаємо про велике значення слів та вчинків батька для дитини – слів, які він промовляє у хвилини радості та в часи випробувань, учинків на свята й у повсякденні. Пригадаймо, як кумедно малюки наслідують своїх батьків, їхню поведінку, інтонацію, реакції. Діти, як губка, усе миттєво всмоктують. Саме тому було важливо, щоб поруч із Марією та Ісусом був насправді праведний чоловік і батько, гідний представник небесного Отця. Святий Йосиф і для нас покликаний стати прикладом для наслідування: для кожного зрілого чоловіка, котрий несе відповідальність за добробут і безпеку родини, для юнака, котрий готується до шлюбу, і навіть для підлітка чи хлопчика, котрі з певних причин були позбавлені піклування батька та спілкування з ним.
Останнім часом популярними стали фільми про супергероїв. Кінокомпанії навіть створили реальність супергероїв, або супервсесвіт. Молоді люди захоплюються їхніми фізичними можливостями та внутрішнім світом. Цим вони намагаються заповнити порожню нішу у своїх серцях, знайти приклад, авторитетну особу, яку можна наслідувати. Такого «супергероя» варто відкрити у святому Йосифові. Так, він не володіє суперздібностями: не може переміщуватися крізь час і простір силою думки, будувати дороги помахом руки, перемагати мерзотників блискавкою, але він має силу любові до Бога і ближніх, глибину довіри до Отця, навчає бути мужніми і смиренними. Святий Йосиф є носієм найкращих людських чеснот, тим, хто може бути заступником у потребах і випробуваннях для всіх потребуючих. Саме для тебе!

«Святий Йосифе, молись за нас!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-04-30 18:12:11 Христос воскрес! Завтра вже починається місяць травень, традиційно присвячений вшануванню Богородиці. А цього року, додатково наші єпископи просять нас долучити інтенцію про мир для України.
Я від імені "Слово між нами" хочу всіх запросити до спільної молитви в намірі миру.
Ми разом з волонтерами будемо молитися о 21.00
http://liturgia-rkc.org.ua/index.php/na-chest-bohorodytsi Открыть/Комментировать

2021-04-29 21:00:03 П’ятниця, 30 квітня
Йн 14,1–6
Господь Ісус сказав: Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо приготувати вам місце. І коли відійду і вам місце приготую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. Куди ж я йду – ви знаєте путь.» «Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.»
Діян 13,26–33
Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. Та Бог воскресив його з мертвих, і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти – мій син; я сьогодні зродив тебе.

Читаючи сьогоднішній уривок з Книги Діянь Апостолів, бачимо, що Господь зробив усе необхідне для Свого народу: колись обрав його, уклав із ним Союз, сотні років виховував та освячував, а потім послав Свого Сина спасти його. І як відповіли на це юдеї? Як говорить Святе Письмо: «…не визнали Його, а засудивши, (…) хоча не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, (…) вимагали у Пилата вбити Його, (…) а коли виконали усе, поклали до гробу» (Діян 13,27.29).
Подумати страшно, що відчуває батько, коли з його єдиним дитям стається щось подібне. Біль, розпач, спустошення, бажання справедливості й помсти. Але в Господа все інакше. Його любов не така, а справедливість досконала та повна милосердя. Як проголошує апостол Павло, Бог воскресив Ісуса із мертвих, бо така була Його обітниця батькам нашим (див. Діян 13,30–32). Щоб урятувати всіх, посилає на смерть Свого єдиного Сина, Свою найбільшу Любов.
Замислимось сьогодні над тим, як ми відповідаємо на любов Отця. У таїнстві Хрещення Бог також уклав із нами вічний Завіт, скріплений Кров’ю Божого Сина. Сьогодні Він закликає нас: «Віруйте в Бога, віруйте у Мене» (Йн 14,1). Як нитка Аріадни виводить із лігва мінотавра, так Син Божий, Котрий є путь, істина і життя (див. Йн 14,6), провадить нас до дому Отця, виводить з лабіринту марної метушні до світла істини. Чи ми йдемо шляхом Христа, чи шукаємо Його істини, чи живемо Його життям?
«Ісусе, довіряю Тобі! Ти – моя путь, істина та моє життя.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-04-28 21:00:04 Четвер, 29 квітня
1 Йн 1,5 – 2,2
А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає. Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха. Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. Якже ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. Коли ми кажемо, що не згрішили, ми чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає. Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.

Почнімо сьогодні наші роздуми від сучасного прикладу. Лікарня. Операційна. Триває складна операція, лікарі працюють уже понад сім годин. У приймальні очікують родичі та друзі хворого. Усі втомлені, напруга «зашкалює», від хвилювання й нетерплячого очікування трохи тремтять руки. Та ось виходить лікар і з усмішкою оголошує добру новину, що все пройшло якнайкраще: хворобу переможено, криза минула. Радість, полегшення, щастя одразу наповнюють серця людей та сяють на обличчях.
Сьогодні ще кращу новину, неймовірно чудову звістку, читаємо в кожному уривку зі Святого Письма, особливо в першому посланні Йоана: «Бог – світло й ніякої у ньому темряви немає» (1 Йн 1,5). А ми, обираючи Бога і вступаючи з Ним у союз, отримуємо це світло. Отримуємо безкоштовно як подарунок. Це не означає, що темряви відтепер не буде, вона поруч із нами до останнього подиху. Але, пізнавши світло, маємо можливість обирати – бути у спільності з Богом чи блукати в темряві.
«Мої дітоньки, – звертається до нас Йоан із ніжністю та батьківською любов’ю, – пишу вам те, щоб ви не грішили» (1 Йн 2,1). Адже знає, що ми слабкі та немічні, що спокуси атакують нас кожного дня. Не гнівається, не наказує, але просить із любов’ю. Він припускає, ба, навіть, упевнений, що можемо впасти, і проголошує іншу, не менш радісну новину: «Ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного» (1 Йн 2,1). Того, хто рятує не когось одного (у Нього немає «улюбленців»), а кожного й усіх.
«Він – примирення за наші гріхи, і не лише наші, а й за гріхи усього світу» (1 Йн 2,2). Для такого безмежного Божого милосердя є тільки одна умова – звернутися за допомогою до Божого Сина – Ісуса Христа. Саме від Нього отримуємо чудове запрошення для кожного з нас: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт 11,25).
Уяви сьогодні, що ти отримав листа від Бога, у якому Він називає тебе Своєю улюбленою дитиною та прощає кожен твій гріх. Радій та будь вдячним, нехай твоє обличчя осяє світло Божої любові.

«Господи, виведи мене з темряви гріха дорогою прощення до життя у світлі та радості. Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє – його святе ім’я. Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх благодіянь його ніколи. (Пс 103(102),1–2)»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать