Слово між нами

2021-05-12 20:50:18 Четвер, 13 травня, Урочистість Вознесіння Господнього
Діян 1,1–11
Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб–сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з–перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»

Ця «хмара», безумовно, є символом Божої присутності, але також вона є образом багатьох таємниць навколо Вознесіння Ісуса. Наприклад, чому воскреслий Христос залишив землю лише через сорок днів (див. Діян 1,3)? Це сталося миттєво чи протягом певного періоду часу? Де саме Він був піднесений у тілі (див. Діян 1,9)? Ми можемо ніколи не дізнатися відповіді, доки перебуваємо по цей бік життя. Але розмірковуючи про це свято, можемо зрозуміти, що говорить нам богонатхненний текст.

По–перше, Вознесіння нагадує, що Ісус у таємниці Втілення насправді став Людиною. Слово стало тілом не лише на тридцять три роки, поки Ісус ходив по землі, але на віки вічні. Утілення Христа є актом великого смирення – Бог неймовірно обмежив Себе, щоб стати одним із нас. Але у Вознесінні Він підняв людську природу на небесні висоти. І це – знак величі Божої любові!

По–друге, тепер брами Неба відкриті для людей. Стародавнє прокляття відступило, херувим з полум’яним мечем (див. Бут 3,24) більше не перешкоджає потомкам Адама і Єви увійти до раю.

По–третє, від дня Вознесіння Ісус у своєму людському тілі заступається за нас на небі (див. Євр 7,25). До того ж, знати, що Він розуміє наш слабкий людський стан, дуже обнадійливо! Він був із нами до кінця, а тому співчуває нашій біді (див. Євр 4,15).

Сьогодні, коли прийдеш на Богослужіння, подумай про велич Господа, який нас так любить, що став одним із нас – і не лише на короткий час, але назавжди!
«Отче, щиро дякую тобі за Ісуса – Слово, яке стало тілом.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-11 21:00:02 Середа, 12 травня
Йн 16,12–15
Господь Ісус сказав: Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, – він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, – моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

Слова Ісуса в сьогоднішньому Євангелії є відповіддю учням у розмові під час Останньої Вечері. Напевно, Йоан хотів якомога краще й точніше зберегти ці слова Христа: він присвячує їм цілі чотири розділи! Але навіть після всього того, що Ісус уже розповів, Він додав: «Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині» (Йн 16,12). Що ж Христос мав на увазі?
Ісус, як досвідчений учитель, намагається не перевантажити учнів надто великою кількістю інформації на одному уроці. Вони вже і так розгубилися. Петро дивується, чому Ісус обмиває йому ноги (див. Йн 13,6–10). Филип просить Ісуса показати їм Отця (див. Йн 14,8). Юда не розуміє, чому Ісус збирається «відкритись» їм, але не світові (див. Йн 14,22). Ще кілька учнів не можуть зрозуміти, куди йде Ісус, де й коли вони зустрінуться з Ним знову (див. Йн 14,5; 16,17). Тому Господь «дозує» інформацію.
Чи не буває так, що ти бажаєш отримати від Ісуса більше інформації? Або, ще точніше, чи не бажаєш ти, щоб Він дав відповідь на ВСІ твої запитання одразу? Звісно, це було б ідеально, але, на жаль, нереально. Деякі відповіді апостоли зрозуміли тільки після того, як стали свідками страстей, смерті та воскресіння Христа. Наступний крок у пізнанні Божих істин відбувся після того, як вони отримали Святого Духа в П’ятдесятницю – так, як і обіцяв Ісус. Тільки тоді, коли вони навчилися слухати Духа, Його слова відкрилися їм та зміцнили віру (див. Йн 2,22.14,26).
Те саме стосується й нас. Насправді, «незнання всього» має своє завдання. Це вчить нас бути людьми, звертатися до Духа за мудрістю й спиратися на Нього, коли відчуваємо слабкість і розгубленість. Часто трапляється, що спочатку Божі шляхи незрозумілі для нас. Тому даймо Йому час і продовжуймо просити Духа «навести на всю правду» (Йн 16,13). Будьмо терпеливими й не падаймо духом, рухаючись дорогою віри. Пам’ятаймо, що Святий Дух поруч із нами. Він буде розкривати свою мудрість потроху, дозволяючи кожному зростати до святості у власному темпі.

«Прийди, Святий Духу, і допоможи мені кожного дня з довірою йти Твоїм шляхом.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-11 15:28:32 Христос воскрес! Ділюся з вами черговою частиною аудіокниги "Історія однієї душі", котра випускається редакцією "Слово між нами"


Открыть/Комментировать

2021-05-10 21:00:04 Вівторок, 11 травня
Йн 16,5–11
Господь Ісус сказав: Тепер же я іду до того, хто послав мене, – і жоден з вас мене не питає: Куди йдеш? Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене, щодо справедливости – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений.

Ісус розповів учням не лише про те, що буде зраджений та страчений, але й про майбутню ненависть у світі до Нього та до них – Його послідовників. Це були шокуючі та сумні новини. Попереду буде багато страждань. Ісус знав, що треба підготувати серця учнів, щоб вони змогли встояти і не втратити віру, коли це станеться.
Як і учні Христові, ми також боремося зі страхом перед можливими проблемами. Деякі пов’язані з тривогами повсякденного життя, а інші – з новими значними викликами, що тільки мають надійти. І Господь випереджає нас, відкриває майбутнє та обіцяє дар Святого Духа. Хіба не втішно знати, що Ісус так піклується про нас? Хіба не надихає те, що Він послав нам Духа, щоб допомогти нашим серцям витримати важкі хвилини? Саме це й робить Святий Дух: дає нам бачення Божої перспективи та досвід Господньої любові. Завдяки цьому ми стаємо здатними допомагати людям, які страждають, і бути апостолами у складних ситуаціях, з якими стикаємося самі.
«Я вам це сказав, – говорить нам Ісус. – Але не зосереджуйтеся лише на цьому. Просіть мого Духа допомогти вам зосередитись на тому, що Я роблю тепер. Не зациклюйтеся на майбутніх перепонах, але будуйте Боже Царство навколо себе вже сьогодні».
Це може здаватися тобі занадто важким, тому знайди час, щоб підзарядити свої духовні акумулятори у присутності Святого Духа. Він запрошує тебе глибше довіряти Йому та Його керівництву в подоланні проблем. Можливо, Господь запропонує тобі віддати ситуацію або кохану людину в Його руки. А може, запросить зробити ще один мужній крок віри.
Якими б не були виклики, що постають на твоєму життєвому шляху, візьми собі за звичку запитувати: «Що Ти робиш, Господи? Як я можу приєднатися до Тебе в цій праці – у взаємодії з моєю дитиною, яка відкидає віру, у боротьбі моїх батьків із хворобами, у стресі та перевтомі мого чоловіка чи дружини?» Далі зроби паузу, кілька разів глибоко вдихни та відкрий своє серце для Його настанов і порад. А потім рухайся вперед в Ім’я Боже!

«Святий Духу, допоможи мені знайти Тебе в ситуаціях, з якими зустрінуся сьогодні.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-09 20:46:27 Понеділок, 10 травня
Діян 16,11–15
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь, звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії – (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі». І примусила нас.

Павло вирушив з Антіохії, маючи намір відвідати церкви, засновані в Малій Азії упродовж першої місійної подорожі. Він і гадки не мав, куди зрештою його приведуть шляхи Господні і що наступні покоління назвуть Павла Апостолом народів. Отже, коли він влаштувався на нічліг у домі Лідії у Филиппах, якою ж могла бути його розмова з Господом перед сном, перед вкрай необхідним відпочинком?
Можливо, такою: «Господи, звичайно, Твої шляхи дивні та несподівані! Але я хотів би, щоб Ти хоч іноді показував мені загальну картину! Чи Ти просто не плануєш весь наш маршрут наперед? Проте я вражений тим, як Ти ведеш нас щодня.
Це не означає, що ми були розчаровані на цьому шляху, Господи. Здавалося, що кожного разу, коли ми планували рухатись у певному напрямку, твій Дух скеровував нас деінде. І ми не завжди розуміли, що так буде краще. Ти не дозволив нам вирушити до Вітинії, тож усе, що ми змогли зробити, це повернутися до Троади й чекати. Ми не уявляли, що робити далі! Я дуже вдячний за видіння, яке Ти тоді послав мені, за того македонця, який благав: «Прийди в Македонію і допоможи нам» (Діян 16,9)! Це нагадало мені, що кожного разу, коли Ти зачиняєш одні двері, то відчиняєш інші.
Господи, ти знаєш, що сталося тут, у Филиппах. І ми вдячні Тобі за те, що привів нас на нічліг до новонаверненої Лідії. Коли ми прибули в це місто, не знали, чого очікувати, тож пішли туди, де сподівалися знайти вірян, які збиралися на молитву. Але натомість знайшли там язичницьких жінок, з якими поділилися доброю новиною про Ісуса. Серед них була і Лідія, яка стала нам сестрою у вірі. Можливо, Ти покликав її стати очільником нашої місії тут!
Ісусе, допоможи мені не вибігати попереду Тебе. Я вірю, Ти знаєш, що треба робити, і в Тебе є план. Просто дай мені знати, як найкраще я можу послужити Тобі, коли ми разом рухаємося вперед. Допоможи мені слухати й чути Тебе. Веди мене!»

«Господи, Ти заслуговуєш на цілковиту довіру. Допоможи мені смиренно чекати, доки Ти не покажеш мені наступний маленький крок, який я повинен зробити разом із Тобою. Святий апостоле Павле, молись за мене!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-08 21:00:03 Неділя, 9 травня
Йн 15,9–17
Господь Ісус сказав: Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, і щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

«Яка воля Бога щодо мене?» – хоч раз у житті замислюється кожна людина. Читаючи уривок Євангелія від Йоана, можемо знайти відповідь, яку озвучує Сам Ісус: «Щоб ви любили один одного як я вас полюбив!» (Йн 15,12).
Ісус не раз і не два, а увесь час свого проповідування наголошував на важливості любові. Навіть більше – Він Сам був живим свідком Любові Отця. Чому це так важливо? Бо як тоді, понад дві тисячі років тому, так і сьогодні бачимо в людях незмінну тенденцію до закам’янілості сердець та ігнорування найпрекраснішого дару Господа – любові.
Тому ця тема була надзвичайно актуальною тоді, є сьогодні та буде актуальною завтра. Священники, психологи, педагоги та науковці різного спрямування б’ють на сполох. Ми своїми руками нищимо власне життя й життя наших дітей. Занадто швидкий ритм життя, надмірна зайнятість, різні залежності (алкоголь, наркотики, цифровий світ, соцмережі тощо) призводять до ігнорування дітей, до емоційного відсторонення й відмови від них. У дітей, позбавлених любові та емоційної близькості, розвиваються неврози та схильність до агресивних станів. Таким чином, ми ніби запускаємо таймер самознищення.
Уже в п’ятдесятих роках минулого століття в США був проведений жорстокий експеримент на приматах. Їх позбавляли спілкування з матір’ю. На певному етапі, крім інших порушень, у малюків почали з’являтися ознаки аутизму. Найстрашніше, що є «точка неповернення», коли зміни в психіці стають незворотними.
Любов – базова потреба людини. У християнстві найвища і найпрекрасніша чеснота – безкорисна любов Бога до людини та людини до ближнього. Сьогодні Христос укотре наголошує: «Перебувайте у моїй любові! (…) Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Йн 15,9б–11).
Господь хоче щоб ми були щасливі та радісні. І для цього кожній людині, незалежно від віку, професії, достатку, національної приналежності чи віросповідання, потрібна любов Бога й любов ближніх. Тож, «любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить народився від Бога і знає Бога» (1 Йн 4,7).

«Господи навчи мене любити, як любиш Ти!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-07 21:20:42 Субота, 8 травня
Йн 15,18–21
Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене.

На жаль, сьогодні є країни, де християни зазнають гонінь, і кількість таких країн, здається, збільшується. Учні Ісуса стикаються з відвертою ненавистю та гинуть за свою віру. Навіть у державах, що декларують себе християнськими, ставлення до практикуючих віруючих далеко не завжди доброзичливе, особливо коли вони не йдуть на компроміс із моральними нормами, які намагається нав’язати сучасний світ. Та іноді «ненависть» провокуємо самі, а точніше, темрява, що криється в нашому власному серці. Пригадай сьогодні моменти, коли тобі не вдавалося любити, бути милосердним, коли був заздрісним, пихатим чи невдячним.
Згідно з визначенням святого Павла, «любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1 Кор 13,4 7). Так, це дуже висока планка, але, як говорить Ісус у сьогоднішньому уривку з Євангелія, ми не від цього світу (див. Йн 15,19). Це значить, що Він дав нам благодать любити такою любов’ю, що виходить за межі загальноприйнятих уявлень. Через Христа можемо навчитися любити всіх, навіть тих, хто не відповідає на нашу любов, навіть тих, хто нас ненавидить.
Як? По–перше, треба вибрати цю любов. Захотіти жити Нею, стати однієї душі з Ісусом, незважаючи на всі перешкоди, будучи готовим піти на все заради Нього.
По–друге, пам’ятай, що Бог милосердний. Коли відчуваєш, що неспроможний любити, проси Його пробачити тобі та допомогти. Тільки Його благодать може насправді змінити тебе і звільнити від пихи й ненависті.
По–третє, завжди будь готовий вибачитися перед тим, кому ти завдав болю. Пошуки прощення відчинять двері не лише до примирення, але й до глибших взаємин із людиною, яку ти образив.
Пам’ятаючи про Боже милосердя та маючи готовність зробити все, що буде потрібне Ісусові, ти станеш знаряддям Христа в подоланні ненависті як у твоєму власному серці, так і у світі.

«Отче Небесний, навчи мене любити, навіть попри почуття ненависті. Зміцнюй мене Своєю любов’ю.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-06 21:00:03 П’ятниця, 7 травня
Йн 15,12–17
Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам. Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

Кого б ти впевнено назвав другом Бога? Мабуть, Мойсея, котрий говорив із Господом, «як людина з людиною» (Вих 33,11). Або Авраама, названого «приятелем Божим» (Як 2,23), бо повірив Господній обітниці стати «батьком многоти народів» (Бут 17,5). Дивлячись на таких Божих друзів, можемо прийти до висновку, що це зависока планка для нас.
Та погляньмо, кого Ісус називає Своїми друзями! Своїх учнів, які були, м’яко кажучи, недосконалими, мали серйозні вади та регулярно виявляли слабкість. Серед них Петро, котрий тричі відрікся від Ісуса (див. Йн 18,17.25.27), Тома, який ставив під сумнів слова Вчителя (див. Йн 20,25), надмірно честолюбні й запальні Яків та Йоан (див. Мк 10,37). Навіть вищезгадані Мойсей та Авраам, попри свою праведність, не були позбавлені недоліків. Це значить, що друзями Бога нас роблять зовсім не наші життєві здобутки чи досягнення.

Насправді, для того, щоби бути другом Христа, тобі не потрібно робити щось особливе або бути ідеальним. Ти вже Його друг просто тому, що Він обрав тебе. Ісус знає про тебе навіть найгірше, але все одно називає Своїм другом. Він дійсно любить тебе і хоче бути завжди поруч, спілкуватися з тобою, брати участь у твоєму житті так само, як ти прагнеш проводити час та залишатися на зв’язку зі своїми земними друзями! Потрібно тільки прийняти цей божественний дар.
Якщо дар дружби Ісуса є цінний у твоїх очах, тоді відповідай на нього кожен день свого життя, ходи Його дорогами і будь для Нього справжнім люблячим другом. Пам’ятай, що друзі Христа виконують заповіді не зі страху, як слуги – накази свого володаря, а відповідаючи на Його любов і прагнучи бути схожими на Нього (див. Йн 15,14).
«Господи, дякую, що Ти вибрав мене Своїм другом. Допоможи прийняти цей дар та відповісти на Нього своїм життям!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-05-06 17:25:13 Христос воскрес! З радістю інформуємо, що ми починаємо викладати вже 6 розділ автобіографії святої Терези з Лізьє. Заохочуємо слухати, коментувати і ділитися враженнями.


Открыть/Комментировать

2021-05-05 21:00:04 Четвер, 6 травня
Діян 15,7–21
По довгій суперечці встав Петро і до них промовив: «Мужі брати! Ви знаєте, що вже віддавна Бог вибрав був мене між вами, щоб погани з уст моїх чули слово Євангелії й увірували. І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. З тим згоджуються і слова пророків, як написано: А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, – каже Господь, що чинить це, йому відоме споконвіку. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. Мойсей бо з давен–давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.»

Старійшини Церкви зібралися в Єрусалимі, щоб вирішити, чи потрібно обрізати новонавернених язичників. Це питання розколювало християнську спільноту та викликало гострі суперечки. Але коли Петро зазначив, що Святий Дух зійшов на язичників так само, як і на юдеїв, апостоли розпізнали в цьому Божий знак (див. Діян 15,8). Це один із прикладів того, як Господь через дію Святого Духа керував Церквою.
Сьогодні Святий Дух також говорить до нас через різні знаки та події. Інколи вони досить зрозумілі. Наприклад, молимося про зміну роботи – і раптово отримуємо бажану посаду. Або хочемо кудись поїхати – і несподівано з’являється така можливість. Але частіше розпізнати знаки Святого Духа більш складно, і це потребує певного часу.
Наприклад, апостоли не одразу зрозуміли, що їм говорить Святий Дух щодо обрізання християн із язичників. Лише зібравшись разом, слухаючи один одного та молячись про Боже керівництво, вони зрозуміли, що Бог не вимагає обрізання язичників. Те, що Бог зіслав на язичників Святого Духа, стало для апостолів переконливим знаком того, що саме Хрещення, а не обрізання є ключем до Божого Царства.
Отже, коли не знаєш, як тобі вчинити в певній ситуації, молися та шукай знаків Святого Духа, але не форсуй подій. Спробуй обговорити проблему з надійним другом або духівником – можливо, саме в цьому спілкуванні відкриється відповідь. Дай собі час усвідомити її та «примиритися» з нею. Головне – продовжуй молитися. Це зробить тебе більш чуйним до знаків та керівництва Святого Духа. Навіть якщо робитимеш помилки, вір, що, так чи інакше, Святий Дух виведе тебе на правильний шлях.
«Прийди, Святий Духу, та веди мене сьогодні!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать