Четвер, 13 травня, Урочистість Вознесіння Господнього Діян 1,1 | Слово між нами
Четвер, 13 травня, Урочистість Вознесіння Господнього
Діян 1,1–11
Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб–сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з–перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»
Ця «хмара», безумовно, є символом Божої присутності, але також вона є образом багатьох таємниць навколо Вознесіння Ісуса. Наприклад, чому воскреслий Христос залишив землю лише через сорок днів (див. Діян 1,3)? Це сталося миттєво чи протягом певного періоду часу? Де саме Він був піднесений у тілі (див. Діян 1,9)? Ми можемо ніколи не дізнатися відповіді, доки перебуваємо по цей бік життя. Але розмірковуючи про це свято, можемо зрозуміти, що говорить нам богонатхненний текст.
По–перше, Вознесіння нагадує, що Ісус у таємниці Втілення насправді став Людиною. Слово стало тілом не лише на тридцять три роки, поки Ісус ходив по землі, але на віки вічні. Утілення Христа є актом великого смирення – Бог неймовірно обмежив Себе, щоб стати одним із нас. Але у Вознесінні Він підняв людську природу на небесні висоти. І це – знак величі Божої любові!
По–друге, тепер брами Неба відкриті для людей. Стародавнє прокляття відступило, херувим з полум’яним мечем (див. Бут 3,24) більше не перешкоджає потомкам Адама і Єви увійти до раю.
По–третє, від дня Вознесіння Ісус у своєму людському тілі заступається за нас на небі (див. Євр 7,25). До того ж, знати, що Він розуміє наш слабкий людський стан, дуже обнадійливо! Він був із нами до кінця, а тому співчуває нашій біді (див. Євр 4,15).
Сьогодні, коли прийдеш на Богослужіння, подумай про велич Господа, який нас так любить, що став одним із нас – і не лише на короткий час, але назавжди!
«Отче, щиро дякую тобі за Ісуса – Слово, яке стало тілом.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Джерело – «Слово між нами»
