Понеділок, 10 травня Діян 16,11–15 Відпливши з Троади, ми пода | Слово між нами
Понеділок, 10 травня
Діян 16,11–15
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь, звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії – (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі». І примусила нас.
Павло вирушив з Антіохії, маючи намір відвідати церкви, засновані в Малій Азії упродовж першої місійної подорожі. Він і гадки не мав, куди зрештою його приведуть шляхи Господні і що наступні покоління назвуть Павла Апостолом народів. Отже, коли він влаштувався на нічліг у домі Лідії у Филиппах, якою ж могла бути його розмова з Господом перед сном, перед вкрай необхідним відпочинком?
Можливо, такою: «Господи, звичайно, Твої шляхи дивні та несподівані! Але я хотів би, щоб Ти хоч іноді показував мені загальну картину! Чи Ти просто не плануєш весь наш маршрут наперед? Проте я вражений тим, як Ти ведеш нас щодня.
Це не означає, що ми були розчаровані на цьому шляху, Господи. Здавалося, що кожного разу, коли ми планували рухатись у певному напрямку, твій Дух скеровував нас деінде. І ми не завжди розуміли, що так буде краще. Ти не дозволив нам вирушити до Вітинії, тож усе, що ми змогли зробити, це повернутися до Троади й чекати. Ми не уявляли, що робити далі! Я дуже вдячний за видіння, яке Ти тоді послав мені, за того македонця, який благав: «Прийди в Македонію і допоможи нам» (Діян 16,9)! Це нагадало мені, що кожного разу, коли Ти зачиняєш одні двері, то відчиняєш інші.
Господи, ти знаєш, що сталося тут, у Филиппах. І ми вдячні Тобі за те, що привів нас на нічліг до новонаверненої Лідії. Коли ми прибули в це місто, не знали, чого очікувати, тож пішли туди, де сподівалися знайти вірян, які збиралися на молитву. Але натомість знайшли там язичницьких жінок, з якими поділилися доброю новиною про Ісуса. Серед них була і Лідія, яка стала нам сестрою у вірі. Можливо, Ти покликав її стати очільником нашої місії тут!
Ісусе, допоможи мені не вибігати попереду Тебе. Я вірю, Ти знаєш, що треба робити, і в Тебе є план. Просто дай мені знати, як найкраще я можу послужити Тобі, коли ми разом рухаємося вперед. Допоможи мені слухати й чути Тебе. Веди мене!»
«Господи, Ти заслуговуєш на цілковиту довіру. Допоможи мені смиренно чекати, доки Ти не покажеш мені наступний маленький крок, який я повинен зробити разом із Тобою. Святий апостоле Павле, молись за мене!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Джерело – «Слово між нами»
