Слово між нами

2021-06-11 08:56:59 Открыть/Комментировать

2021-06-11 08:56:34 Слава Ісусу Христу!
Хочу привітати всіх Вас, брати і сестри, з Урочистістю Пресвятого Серця Господа Ісуса! Нехай це свято відкриває наші серця на серце Того, хто віддав своє життя за нас, Чиє серце було пробите заради нашого спасіння. Саме у відкритому серці Ісуса завжди є для нас милосердя, прощення та всі потрібні благодаті! Открыть/Комментировать

2021-06-10 21:00:12 П’ятниця, 11 червня, Пресвятого Серця Ісуса
Йн 19,31–37
Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»

Сьогодні ми відзначаємо урочистість Пресвятого Серця Ісуса, з якого заради спасіння всього світу після хресної смерті витекли кров і вода (див. Йн 19,34). Вдивляючись у пробите серце Христа, дивуймося безмежній любові, яка принесла Себе за нас у жертву.
Поклоніння зраненому Серцю Ісуса з’явилося ще в ХVІІ столітті, а саме в 1677 році молода монахиня Маргарита Марія Алакок отримала об’явлення Ісуса та Його Пресвятого Серця. «Я бачила Його зранене і кровоточиве Серце, – писала вона, – з нього виходило полум’я, а навколо був терновий вінець. Ісус велів мені споглядати Його Серце, яке самовіддано полюбило все людство. Потім Він узяв у мене моє серце і вклав у своє, а потім повернув його з частиною Свого полум’яного серця».
Як і свята Маргарита Алакок, багато людей сьогодні вшановують Пресвяте Серце Ісуса. Коли ми споглядаємо його, то зустрічаємо потужну, всепоглинаючу любов, якою нас любить Ісус. Ми віддаємо Йому всі наш тягарі й турботи, а Він дає нам світло розуміння, як жити далі. Споглядання Христових ран пом’якшує наші серця та відкриває їх для благодаті звільнення від гріхів, яких нам самотужки не подолати.
Сьогодні поглянь на розіп’ятого Спасителя, Серце котрого було проколоте за нас, вдивляйся у кров та воду, що витекли з Його боку (наприклад, звернувши погляд на ікону Ісуса Милосердного). Споглядай любов Христа, яка виливається з Його зраненого серця й рятує тебе та весь світ. Попроси Святого Духа наповнити тебе цією любов’ю, котра лікує від егоїзму, самотності та безпорадності.

«Господи Ісусе Христе, дай мені Своє Серце, щоб я міг так само любити Тебе та ближніх.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-09 21:02:59 Четвер, 10 червня
2 Кор 3,15 – 4,1.3–6
І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім. «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.» Господь же – дух, а де Господній дух, там воля. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа.Ось чому, мавши це служіння, як помилувані, ми не втрачаємо відваги. А коли наша Євангелія закрита, то вона закрита для тих, які гинуть; у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий. Бо ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса. Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа.

Коли людина в масці, не видно виразу обличчя, а про її емоції можна тільки здогадуватися. Говорячи, що серця старозавітних ізраїльтян були сховані під покрівцем, апостол Павло має на увазі перешкоду, яка не давала їм повною мірою сприймати Бога. Щось не дозволяло їм бачити Його обличчя та прийняти в повноті Його одкровення.
Юдеї мали Закон Мойсея, якого треба було дотримуватися. Вони мали привілей приносити жертви в Храмі, а також у свята й суботи збирались на молитву. Але чогось бракувало. Чого? Близькості Бога, яку маємо через віру в Ісуса Христа, Сина Божого. Саме Він зняв цей покрівець. Народившись і живучи серед людей, Ісус відслонив нам обличчя Бога, не далекого, а дуже близького, який є серед нас (див. Діян 17,27). Нарешті, після тисяч років очікування, Господь прийшов до людей та явив любов і милосердя, щоб нас урятувати.
Сьогодні ми знаємо про Христове спасіння, але, щоб «побачити» Бога, потребуємо звернутися до Нього. Для цього є чимало способів. На сторінках Святого Письма ми читаємо, як Ісус зцілював хворих і прощав грішників. Дивлячись на розп’яття, ми бачимо жертву Його любові, принесену заради нас. Ми можемо побачити Господа у ближніх, особливо в бідних і знедолених. У кивоті ми споглядаємо велике смирення Божого Сина, присутнього в Євхаристійному Хлібі.
Задумайся сьогодні над тим, що відбувається кожного разу, коли ти «споглядаєш» Ісуса в той чи інший спосіб. Коли Його благодать і милосердя торкаються тебе, ти змінюєшся. Досвідчуєш, що Господь любить тебе і любитиме вічно, що б ти не скоїв, відчуваєш мир, котрий є наслідком Божого милосердя і прощення. Таким чином, твої тривоги зменшуються, коли дивишся на все в Божому світлі. У такі моменти в тобі жевріє вогонь тієї Любові, яка змінює все. Тож звернися до Ісуса. Нехай Він зніме рештки покрівця, який іще перешкоджає тобі споглядати Бога.

«Господи, я прагну бачити Тебе сьогодні й завжди! Зміцни мою віру у Твою присутність у моєму житті.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-08 21:00:02 Середа, 9 червня
Мт 5,17–19
Господь Ісус сказав: Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.

Коли чоловік і жінка об’єднуються в Шлюбі, одночасно здійснюються дві речі. По–перше, «полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки». По–друге, «стають вони одним тілом» (Бут 2,24). Цей подвійний акт відмови від чогось доброго заради чогось іще кращого є одним із прикладів, який допомагає зрозуміти слова Ісуса із сьогоднішнього фрагмента щодо Закону Мойсея.
І чоловік, і дружина привносять у шлюб свої минулі переживання та знання і спільно створюють щось унікальне – нову сім’ю, використовуючи окремий досвід кожного. Вони беруть у нове життя те, що накопичили, і намагаються залишити в минулому те, що перешкоджає їхнім взаєминам – самоізоляцію, егоїзм тощо. Із часом подружжя народжує та виховує дітей, щоб поділитися тим даром, який отримали від Бога через своїх батьків.
Подібним чином, Ісус через Своє втілення поєднався із людством. Він узяв увесь досвід Свого народу, Ізраїлю, і створив нову сім’ю – Церкву. Христос зберіг те добре, що було незмінним у житті вибраного народу, – заповідь любити Бога та ближнього, і відкинув те, у чому вже не було потреби, – традиції жертвоприношення тварин, обрізання та відокремлення від світу. Унаслідок цього Церква як Христова родина продовжила життя у своїх дітях – дітях Божих, які стали світлом для всього світу.
Протягом наступних кількох днів ми будемо читати Нагірну проповідь Христа про нове життя в Його родині, сповнене злагоди, чистоти й любові. Слова Ісуса можуть видатися недосяжними, але завжди пам’ятай: ти – частина нової родини, нове творіння у Христі. Тому ти є спадкоємцем усієї благодаті, якої потребуєш, щоб жити так, як закликає Господь. А разом із Ним можливо все!

«Дякую тобі, Господи, за те, що ти зробив мене частиною Своєї родини! Дай мені бажання й сили жити відповідно до мого покликання.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-07 21:00:03 Вівторок, 8 червня
Мт 5,13–16
Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.

У кожного з нас на кухні є сіль. Ми не додаємо її багато, але без неї важко обійтися під час приготування багатьох страв, без неї вони не смачні. Так само важко уявити собі нормальний світ без справжніх християн. У кожному куточку землі є християнська спільнота, хоча б невеличка. Саме на нас, учнях Ісуса Христа, лежить відповідальність додавати смаку життю оточення та суспільства.
Ісус попереджає, що коли ми «звітріємо», то станемо ні на що не придатні (див. Мт 5,13). Як же нам не тільки стати «сіллю землі» та «світлом світу» (Мт 5,13–14), але й не втратити цей дар?
По–перше, не бути байдужими до того, що відбувається навколо, не боятися відповідно реагувати на безладдя та зло. По–друге, нашими рішеннями та вчинками має керувати любов до Бога й ближніх. По–третє, не забувати про молитву, особливо в ситуаціях, у яких ми безсилі будь–що змінити. Це нас робить здатними спокійно зробити зауваження людині, яка грубо порушує умови карантину, або знайти спосіб вдало зупинити того, хто нецензурно лається в публічному місці. Звичайно, щоб таким чином «освітлювати» зло у світі, нам необхідна мужність і сила. Тому дуже потребуємо «солі Святого Духа».
І варто пам’ятати, що Ісус закликає не тільки любити тих, хто нас любить, але й «ворогів», а також прощати нашим кривдникам (див. Мт 5,44). Любов до ворогів – це найскладніший вияв любові, але саме він робить нас найбільш подібними до Христа. Саме таку любов неможливо не помітити, як «місто, що лежить на верху гори» (Мт 5,14).

«Господи Ісусе Христе, допоможи мені «додавати смаку» життю через небайдужість. Наповни моє серце Твоєю любов’ю, щоб «сіль» моїх зауважень була поміркованою та не втратила сили.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-07 16:14:29 Слава Ісусу Христу!
Дякуємо всім, брати і сестри, хто підтримує наше служіння. Ми вже зібрали більше половини з того, що потрібно для нашої праці у три літніх місяці.Сьогодні оголошуємо збір коштів на наступні три місяці нашої праці.
Маємо надію на вашу подальшу допомогу.
Картка Приват для пожертвувань: 5169360008212437 Бєлічев Микола Олександрович Открыть/Комментировать

2021-06-06 21:00:02 Понеділок, 7 червня
Мт 5,1–12а
Ісус, побачивши народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його учні; а він, відкривши уста, почав навчати їх: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю. Блаженні засмучені, бо будуть утішені. Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.
2 Кор 1,1–7;
Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає. Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення. Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо. Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

Апостол Павло пише до своїх учнів та братів у вірі послання, сповнене надії та радості. Він сам досвідчив Божого милосердя, тому впевнений, що кожен володіє цінним скарбом – «надміром утішення». Але також він мусив осягнути слова Ісуса з Нагірної проповіді (Мт 5,1–12а). Саме там Христос навчав про щастя. «Про яке щастя? – запитаєте ви. – Адже там про блаженства». Саме так. Якщо звернутись до тлумачного словника української мови, то бачимо, що блаженний – це «дуже щасливий, пройнятий щастям та радістю».
Ще одне значення знаходимо в іншому джерелі: блаженною є людина, яка пізнала дію Божої благодаті. Отже, Ісус говорить про щастя та щасливих людей. Щасливі «вбогі духом», «тихі та засмучені», «голодні та спраглі», «милосердні й чисті серцем», «миротворці», «переслідувані». Щасливі «й ви», бо змогли пізнати благодать Божу.
Саме так промовляє Господь сьогодні й до кожного з нас, щоб ми усвідомили, що станемо щасливими, коли будемо жити Божою волею і довірятися Божій опіці. Господь знає про всі наші страждання, про кожне хвилювання і завжди готовий утішити. Тому маємо чіткий шлях до радості й щастя.
Вимоги цього шляху дуже прості: слухатись Бога та ділитися тим, що отримуємо, з іншими. Апостол Павло нагадує, що Бог «втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах» (2 Кор 1,4). Не будь жадібним, не затримуй благодаті тільки для себе. Божої ласки вистачить для всіх, бо Господь дарує кожному «надмір».

«Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до нього прибігає» (Пс 34(33),9). Господи, зроби мене щасливим і здатним ділитися щастям та радістю з ближніми.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-05 21:00:17 Неділя, 6 червня, Пресвятих Тіла і Крові Ісуса Христа
Вих 24,3–8
Повернувся Мойсей і переповів народові всі слова Господа і всі рішення. Увесь же народ відповів в один голос словами: «Усе те, що нам сказав Господь – виконаємо.» І написав Мойсей усі слова Господні, і, вставши рано–вранці, спорудив жертовник під горою і дванадцять стовпів, за дванадцятьма колінами Ізраїля. І послав юних синів Ізраїля, щоб учинили всепалення й пожертвували Господеві телят як мирні жертви. Взяв Мойсей половину крови й налив її в миски, а половину вихлюпав на жертовник. Потім узяв книгу завіту й прочитав на слух людям, що сказали: «Усе, що сказав Господь, зробимо й слухатимемося.» Взяв тоді Мойсей кров та й покропив на людей, і сказав: «Це кров союзу, що уклав Господь із вами, згідно з усіма цими словами.»

Виливаючи кров жертовних тварин на вівтар та окроплюючи нею людей, Мойсей уклав союз між ними та Богом. Як і кожна угода, цей Священний Завіт накладав певні зобов’язання на обидві сторони. Бог обіцяв благословити ізраїльтян і зробити їх Своєю «особливою власністю» (Вих 19,5). Зі свого боку, люди обіцяли поклонятися лише Йому й виконувати Його заповіді (див. Вих 24,7).
Але це був тільки прообраз Нового, кращого Завіту, який уклав із нами Ісус Христос, коли пролив на хресті власну Кров (Мк 14,24). Він знищив панування гріха «раз і назавжди» (Євр 9,12) та зіслав Свого Духа, який викарбовує Божий закон у наших серцях, а не на кам’яних таблицях (див. Євр 8,10; Єр 31,31–34). Любов Божа вилилась у наші серця Святим Духом, саме вона спонукає нас не грішити, нести Євангеліє оточенню та щиро каятися, якщо все ж таки впадемо в гріх.
Тобто, ми покликані стати не пасивними одержувачами цього дорогоцінного Завіту, а його виконавцями. Звичайно, Бог не чекає, що ми впораємося з таким завданням самотужки. Він дав нам Свого Духа та всі необхідні благодаті, щоб ми успішно подолали цей шлях.
Сьогодні, в урочистість Тіла й Крові Христа, приймаючи Ісуса у Святому Причасті, скористайся можливістю відновити свою любов і відданість Господу. Пам’ятай, що, зі Свого боку, Він відновлює Свій завіт із тобою в кожній Євхаристії. Вислови Богу свою вдячність за Його безумовну та вірну любов. Відкрий сьогодні своє серце, нехай дар Духа зміцнить твою рішучість любити Бога та служити Йому в усі дні твого життя.

«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за вірну любов, яку даруєш мені в Євхаристії. Допоможи цінувати цей дар і гідно на нього відповідати.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать

2021-06-04 21:00:03 Субота, 5 червня
Мк 12,38–44
Ісус говорив у своїм повчанні: Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд. І сівши проти скарбниці, дивився, як народ кидає гроші у скарбницю. Чимало заможних кидали багато. І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. І прикликавши своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбницю. Усі бо кидали зі свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, – увесь свій прожиток.

В одній парафії на першій зустрічі біблійної групи кожен учасник представився та розповів, у яких церковних служіннях бере участь. Як виявилося, група складалася з досить активних парафіян. Серед учасників були лектори, хористи, волонтери та інші. Лише одна літня жінка сказала: «На жаль, у зв’язку зі станом здоров’я я не можу брати участь у служіннях, але намагаюся присвячувати якомога більше часу заступницькій молитві про потреби людей. Тож поділіться зі мною своїми молитовними проханнями, і я буду молитися за вас». Для присутніх, які регулярно бачили жінку в храмі, було справжнім відкриттям те, що вона саме так служить ближнім.
У цій жінці неважко впізнати бідну вдову із сьогоднішнього Євангелія. У неї вже немає сил брати участь у прибираннях, співати в хорі чи роздавати гарячі обіди безхатькам. Але вона дійсно віддає все, що може. Так само євангельська вдова пожертвувала дрібну суму до скарбниці Храму, але її щедрий дух привернув увагу та зворушив Серце Ісуса.
Кожен із нас, напевно, переживав подібні ситуації, коли мав безліч обов’язків удома й на роботі чи був обмежений матеріально, що заважало жертвувати Господу більше грошей, часу або сил. Але, за прикладом цих двох відданих Йому жінок, варто не знеохочуватися, а служити Богу та оточенню тим, чим можемо.

Коротка молитва за друга, який поскаржився телефоном на погіршення взаємин із дружиною, волання до Бога про здоров’я для хворого, котрого повз тебе повезла швидка допомога або слова підтримки в короткому повідомленні колезі принесуть плоди. Якщо твоя жертва буде «приправлена» любов’ю, Бог її обов’язково благословить!

«Господи, допоможи мені ділитися часом та силами, навіть якщо в мене їх небагато.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами» Открыть/Комментировать