П’ятниця, 28 травня Мк 11,11–26 І ввійшов (Ісус) у Єрусалим, у | Слово між нами

П’ятниця, 28 травня
Мк 11,11–26
І ввійшов (Ісус) у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь–що переносив через храм. Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. Увечері ж вийшов поза місто. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла. Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так. Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, – і буде вам так. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого–небудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших.

Мабуть, це один із важких для розуміння уривків Євангелія. Чому Ісус шукає плодів на смоківниці на початку весни, коли їх там ще не має бути (див. Мк 11,13)? За що проклинає бідне дерево? Подивімось на контекст цієї історії. Автор робить її тлом розповіді про очищення Храму від торговців напередодні Страждань Господніх.
Ключем до цього фрагменту, мабуть, є слова розгніваного Ісуса, який побачив у Храмі «обмін валют» та торгівців: «Хіба не написано: Дім Мій домом молитви назветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» (Мк 11,17). Тут Христос апелює до пророчих слів Ісаї (56,7) та Єремії (7,11). Ісус зробив бич з мотузок (див. Йн 2,15) та вигнав мінял і торгівців, і навіть поперевертав їхні столи.
Наступного дня учні, проходячи повз смоківницю, побачили, що дерево засохло від кореня. З одного боку, це символізує майбутню долю Єрусалима та всього вибраного народу, який не прийняв свого Господа. Храм, що втратить своє призначення як місце справжнього поклоніння Богу, буде зруйнований, як і весь Єрусалим. Приклади Ісусового гніву можуть нас лякати. Але варто пам’ятати, що ми, люди, не можемо принести плодів самі по собі. Пророк Ісая говорить: «Усі ми пов’яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер» (Іс 64,5). Але так само, як Ісус увійшов до Храму, Він входить у наше життя, щоб виправити його та очистити наші душі, які є храмом Божим (пор. 1 Кор 3,16).
З іншого боку, Христос не тільки прокляв безплідну смоківницю, але й замінив її іншим деревом – хресним. Саме воно, завдяки таїнству Хрещення посаджене у твоєму серці, дає тобі здатність приносити рясні тривалі плоди (пор. Йн 15,16). І плоди, якими ми ділимося з іншими, роблять нас кращими і визволяють від егоїзму. Саме вони є тою «небесною валютою», якою здобуваємо вхід у Царство Боже. І Господь допоможе тобі в цьому, якщо ти перебуватимеш поруч із Ним і ходитимеш Його шляхами.

«Господи Ісусе Христе, моє життя – безплідне без Твоєї благодаті та сили. Прийди, визволи мене від егоїзму і допоможи мені принести багато плодів на Твою славу.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»