Середа, 19 травня Йн 17,11–19 Господь Ісус сказав: Я вже більш | Слово між нами
Середа, 19 травня
Йн 17,11–19
Господь Ісус сказав: Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє – істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
Ти коли–небудь думав про інших людей, про всіх тих, які читають ці медитації разом із тобою? «Слово між нами» читають у понад ста країнах світу вісьма мовами. Це означає, що люди у всьому світі приєднуються до тебе в молитві вже зараз! Різні та розкидані по всьому світу, усі ми разом наближаємося до Господа. Єдність серед різноманіття!
Перші учні Ісуса також були різними. Але що в них було спільного? Як і нас, їх пов’язувало бажання наслідувати Христа. Попри різні професії, різний соціальний статус і темперамент, вони залишились разом завдяки своїй вірі та любові до Господа. І Він навчав їх та допомагав любити одне одного, пануючи над своїми обмеженнями та відмінностями. Але під час Останньої Вечері актуальним було питання: чи витримає їхня єдність Його відхід?
Ось чому Ісус молився про єдність для них (див. Йн 17,11). Він знав, що спільнота учнів стикнеться із серйозними проблемами після Його відходу. Знав, що Його арешт призведе до того, що вони втечуть і розбіжаться, але Його Воскресіння знову зблизить їх. Знав, що Святий Дух зійде на них та об’єднає в Церкву. Але Він також передбачав, що між ними виникатимуть суперечки, і що їм доведеться докласти великих зусиль заради збереження своєї єдності. Це буде важкий виклик, тому Він молився за них.
Але архієрейська молитва Ісуса стосувалася не лише перших учнів, вона стосується всього Тіла Христового – його перших учнів, нас та всіх, хто ще має прийти (див. Йн 17,30). Навіть сьогодні, через дві тисячі років, ми залишаємося єдиною, святою, соборною та апостольською Церквою. І так само, як було з апостолами, між християнами часто виникають суперечки й зникає єдність, тож нам потрібно продовжувати працювати над її поверненням.
Як ми можемо сприяти справі зцілення та єдності Тіла Христового? Зробивши молитву Ісуса своєю власною. Візьмімо Церкву до нашого серця, молячись одне за одного і навіть за тих, хто дуже відрізняється від нас. Пробачмо тим братам і сестрам, котрі нас кривдили, і шукаймо шляху поєднання та примирення. Нехай Дух Господній запанує в нас та будує єдність у нашому різноманітті!
«Отче, зішли на нас Свого Святого Духа! Об’єднай нас, Господи.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Джерело – «Слово між нами»
