2022-09-23 12:01:34
Що робити, коли “мотивація є, а сил нема”?На цей тиждень темою свого текстового серіалу я обрав “Парадокси управління”. Це коли все ясно, а от що робити – ні. Сьогодні другий день. Вирішив звернути увагу на тему кейса, бо ці запити, як почалися влітку, так і продовжуються восени. Може, це й Вам та Вашим знайомим буде цікаво – напевно, найважливіше в останніх трьох абзацах.
Запит клієнта: Коли почалася війна, всі процеси та системи зламалися. Ми, HR напрям, втрьох-чотирьох пів року розкидували то “лопатами”, коли на нас лився потік негативу. Зараз, коли зуміли перебудувати систему, коли думаєш, що от зараз займешся проєктами, які тобі цікаві, нічого робити не можемо. Ми вже командою сходили у відпустку, на спорт, на манікюр, у гарний ресторан, поставили челенджи, книжку почитали. Але “не їде”, ми нічого не хочемо робити
Процес роботи: почали з того “що добре”. Після відпустки ніхто не звільнився. І це точно не лише через те, що потрібні гроші й треба зберегти роботу. Організація дійсно класна, а в HR команді багато свободи: кожен може обрати завдання, які хоче робити. Клієнт-керівник дає підтримку у старті свого пілотного проєкту кожному.
Коментар автора: Ресурс людей можна шукати в тому, заради чого вони повертаються на роботу, навіть, коли вигоріли. Якщо сил недостатньо на нові проєкти – це НЕ означає, що сил немає взагалі. Часто їх достатньо для того, щоб зробити щось маленьке та отримати швидкі результати. Це може дати енергію продовжувати. Для цього краще підійде не стиль управління в форматі коучингу, а менторство чи прості інструкції. Нам НЕ треба кудись добігти зараз, нам важливо продовжувати бігти та бажано з легким пришвидшенням.Через певний час з клієнтом приходимо до того, що говоримо не про команду, а про самого керівника HR напряму. Є злість, що нічого не може розпочати робити, та хочеться мати краще стан. Критерії зміни стану клієнт дав доволі загальні: “буду краще спати, співати пісеньки”. Приходимо до цікавого переконання та правила клієнта – “я не дозволяю собі бути не в ресурсі”.
Коментар автора: Ми не можемо бути зараз в тому ресурсі, який був до війни. Багато сил йде лише на те, щоб прожити новий день – такий контекст сьогодення. Якщо ще дійшов до роботи, то сил на неї вже не багато. Все що є, забирає сама робота. Це може бути новою шкалою “окейності”. Інфляція ресурсу відбувається хочете чи ні. Відновити ресурс в наших умовах не просте завдання, якщо взагалі можливо повністю. І так, говорити про ресурс команди краще з ресурсу лідера.Найгірше, що ми знецінюємо свою роботу по підтримці ресурсу. Дивіться малюнок. Якщо ми вилізли з мінуса на нуль, де ресурсу нема, це не означає, що щось не спрацьовує. Просто кількість ще не перейшла в якість. Якщо до війни вистачало відпустки, то зараз – ні. Це ознаки тривалого вигорання чи складного емоційного стану.
Результат: цитата клієнта: “Мені було не добре, коли я бачу проблему, але не знаю, який наступний крок. Я ж завжди знаю, що робити. Це було цікаво дізнатися про себе і, напевно, найцінніше. Зараз є декілька ідей, що можна зробити. Відгукнулося, твоя ідея проговорити, а що ми зробили за пів року, порадіти, поставити “галочки”, попишатися, сказати “дякую” один одному. З цього почнемо, радісно бачити можливі кроки”.
793 views09:01
H
