Psychology Times

2022-08-19 20:26:46 РЕФЛЕКС СВОБОДИ - природна реакція живого організму на зовнішній вплив (подразник), пов'язаний з обмеженнями, у тому числі — на обмеження руху.

І. П. Павлов, проводячи експерименти, помітив, що собака, знаходячись в станку, що обмежує рух, починає пручатись та вириватись. Проте коли її відпускали, вона просто влягалась в ногах вченого.
Перебуваючи в умовах, що обмежують рух, тобто в стані несвободи, собака відмовлялася навіть харчуватися, поки їй не давали їжу насильно, незважаючи на те, що була голодною добу і більше. Подавлення цього рефлексу тривало близько трьох місяців. Тобто через цей період часу собака починала нормально їсти в умовах несвободи.

Проте через 1-1,5 місяці у вільних умовах рефлекс свободи повертався і собака знову починала пручатись обмеженням.

Згідно з уявленнями І. Павлова, перша стадія рефлексу свободи за своєю фізіологічною сутністю є процесом збудження (вириватися), а друга стадія (рефлекс рабства) – процес активного гальмування (змиритися). Можлива і третя стадія - адаптація (взаємодія/співпраця з тим, хто створює обмеження). Открыть/Комментировать

2022-08-11 18:17:54 ЩО НЕ ТАК ЗІ СТЕНФОРДСЬКИМ ТЮРЕМНИМ ЕКСПЕРИМЕНТОМ?

Наразі в багатьох джерелах можна знайти статті про те, що весь експертмент - постанова для привернення уваги ЗМІ і т.д і т.п. Але зараз не про це, а про організацію самого дослідження.

1. Дослідник, а тобто сам Зімбардо, замість зберігання нейтралітету та позиції спостерігача, займав активну позицію в проведенні експерименту, був «директором в‘язниці». А отже міг впливати на хід та результати.

2. Учасники екперименту заздалегідь знали загальні умови експерименту. Серед них виявилось багато активістів. Дехто хотів побути в ролі «в‘язня» з особистої цікавості, бо думав, що це може статися в реальному житті через політичну/соціальну діяльність. Тобто є сумніви стосовно «рандомізованої вибірки».

3. Кількість вибірки теж доволі маленька. 24 учасники. Чи можна зробити висновки стосовно цілої популяції, спираючись на результати 24 людей?

4. Відсутність контрольної групи. Тобто такої, що не піддавались впливу досліджуваної змінної. Бо ща відсутності такої важко сказати, які саме чинники привели до отриманих результатів.

5. Етичність та добровільність. 2 з 24 учасників завершили експеримент достроково. Перший - імітуючи хворобу, другий - через голодування. Мало би бути досить стоп-слова.

6. Через це все складно (а може й неможливо) відтворити експеримент, щоб перевірити, чи збігатимуться результати. Открыть/Комментировать

2022-08-08 21:18:36 ДЕПРЕСІЯ ВНАСЛІДОК ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАПРУГИ

Таке буває, коли тривала фаза стресу змінюється станом спокою.
Здається, ніби мала би бути радість та ейфорія, бо «хух, можна видихнути», але буває й така неприємна штука.

Психіці так треба для того, щоб після досягнення цілі людина трохи «впала в сплячку» та відновилась, а не в пориві ейфорії набралася нових задач та стресу. Особливо це стосується перфекціоністів.

Зазвичай такий стан триває 2-3 тижні та по суті захищає від вигорання. Открыть/Комментировать

2022-07-23 11:27:33 БЛАГОДІЙНИЙ ВЕБІНАР «ПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ»

Друзі, дозвольте запросити вас на наш з сексологом-пcихологом (https://t.me/YushmanovSex) благодійний вебінар.

Що буде? Вебінар буде максимально практичним, тому потрібно буде взяти з собою блокнот і ручку Спочатку поговоримо про те, що таке взагалі прийняття себе, а далі ви кожен на своєму прикладі розпишете свій план прийняття, діючи за яким, результати не змусять себе чекати А також сексолог-психолог Володимир окремо висвітлить тему прийняття себе, свого тіла та своїх бажань в сексі та дасть інструменти для вивчення себе в цьому контексті

Коли? 31.07
Де? В закритому телеграм-каналі.

Як долучитись? Вартість участі - будь-яка комфортна для вас сума від 50 грн. 100% зібраних коштів ми відправимо для потреб ЗСУ та відзвітуємо перед вами.

Сплатити можна за цим посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/7BPBkn6ogF

Та надіслати скрін або в коментарі тут або мені в особисті повідомлення (@a_kalanhoe), після чого я надішлю вам посилання на канал вебінару з усією інформацією

Запис буде Тому якщо ви не можете бути присутні онлайн - це не проблема)

Будемо вдячні кожному, хто доєднається до нашої ініціативи Открыть/Комментировать

2022-07-21 13:52:23 ПАНЧІНЕЛЛО. ТИ - ОСОБЛИВИЙ





Мультик про те, що ярлички, якими нас наділяють, висять на нас, поки щось для нас значать.
Про те, що шлях до власної свободи починається в тому числі з відмови вішати ярлики на інших.
Про те, що ярлички часто кріпляться за якісь незначні речі та в результаті затуляють собою те, що справді важливо.
Це для мене.
А про що він для вас?) Открыть/Комментировать

2022-07-19 14:45:12 ВПРАВА "ХТО Я?"

Найчастіше використовується в груповій терапії, рідше - в індивідуальній, але за бажанням можете виконати і самостійно

1. Візьміть вісім шматочків паперу та
2. Напишіть відповідь на запитання «хто я?» на кожному.
(Часті відповіді: дружина, жінка, любителька книг, мати, лікар, спортсмен, бухгалтер, художник, тощо).
3. Розкладіть ці папірці в рядочок від того, що (на вашу думку) найближче та найкраще відображає вас до того, що передає вашу суть найменше (з наявних варіантів).
4. Поміркуйте над кожним листком, починаючи з останнього, і уявіть, що було б та яким би ви були, якби відмовились від цієї своєї частини. Наприклад, що якщо я перестану бути любителем книг? Як зміниться моє життя? А я сам? Як мені без цієї частини? Виділіть кілька хвилин на обдумування кожного папірця.
5. Коли дійдете до першого папірця, повторіть процедуру, але тепер у зворотньому порядку: від першого папірця до останнього.
6. Зверніть увагу на свої відчуття та емоції під час обдумування кожного папірця та дайте відповіді на такі питання:
- Як вам тепер здається, після цієї вправи, папірці досі розташовані у правильному порядку, чи вам хочеться змінити їх черговість? Якщо хочеться змінити, зробіть це.
- Чи всі папірці вам хочеться залишити?
- Чи хочеться додати якісь нові відповіді на питання "хто я?"

Поділіться думками, відчуттями та питаннями, що виникли у вас в ході виконання вправи Открыть/Комментировать

2022-06-21 23:04:32 Дистрес розлуки (емоційні переживання, що виникають, коли нам здається, що втрачається близькість з партнером чи іншою значимою людиною) зазвичай відбувається в чотири етапи:

- Гнів та протест (за яким насправді криється страх втрати, самотності, відторгнення та потреба в близькості). Звучить найчастіше як претензія до того, що людина робить замість того, щоб задовольнити вашу потребу: «Тобі дійсно треба стільки працювати? Ти взагалі мене не помічаєш, постійно в своєму телефоні!»

- Чіпляння та пошук. Вираження бажань, проте не завжди в екологічній для партнера формі. «Я сто разів тебе просив говорити напряму. Ти кажеш, що цінуєш мене, але при цьому ніколи не дякуєш за те, що я для нас роблю!»

- Депресія, відчай, безсилля. Оплакування втрати близькості та незадоволеності потреби.

- Відчуження, відстороненість. Прийняття того, що стосунки не задовольняють потреб, припинення спроб відновити зв‘язок.

Що робити? Відслідковувати та по можливості розривати цей ланцюжок на ранніх етапах. Наприклад, помітити та проговорити свою злість, проаналізувати, які страхи та бажання за нею стоять та озвучити їх партнеру. Открыть/Комментировать

2022-05-23 13:59:37 - Розподіл на "ми" та "вони" є еволюційно обумовленим. І нам досить всього 0,05 секунди для того, щоб вирішити, з якої групи ("свої" чи "чужі") людина перед нами.

- Якщо прийнято рішення, що перед нами "свій", то активується та частина мозку, що відповідає за розпізнавання та запам'ятовування облич. Якщо прийнято рішення, що перед нами "чужий", цього не відбувається. Тому "чужі" на біологічному рівні сприймаються як однорідна маса, а не "сума індивідуальностей", якщо можна так сказати. Через це один приклад особи з групи "чужих" ми легко сприймаємо як характеристику всієї групи, особливо якщо це негативна характеристика. Тобто, якщо я знаю педантичного німця, то і в цілому сприймаю німців як педантичних. Особливо яскраво цей ефект спостерігається, коли групи не контактують між собою. Так, наприклад, про жителів африканських племен у вас може бути досить "однорідне" стереотипне уявлення, поки ви не дізнаєтесь про них більше.
Але в межах групи "своїх" це так не діє. Тобто якщо я знаю одного педантичного українця, це взагалі не значить, що я вважатиму цей досвід репрезентативним для всієї групи.

- "Чужі" сприймаються як такі, що менше переживають біль. Цей механізм також підвищує ризик насилля над "чужими".

- Історично важко змусити людей масово вбивати одне одного за якісь ресурси. Але якщо провести досить чітку межу, що поділить людей на "своїх" та "чужих" і закликати захищати "своїх", то, нажаль, все вийде. Особливо якщо не підключати критичне мислення та дивитися на цей розподіл однобоко.

Як використовувати це знання?
- Ну, по-перше, мати на увазі, що такий механізм існує, ось так він працює і не піддаватись на маніпуляції з використанням цього механізму.

- Щоб перевести людину перед нами з групи "чужі" в групу "свою" та налагодити співпрацю, можна змінити критерій розподілу. Тобто, якщо переді мною, як перед жінкою, чоловік, то за критерієм статі (що є біологічно сильним та значущим) ми опиняємося в різних групах. Але якщо я свідомо пошукаю в нас спільне, наприклад, рід діяльності чи місце проживання, то ми опинимося в одній групі.

- Вивчати групу "чужих", щоб знизити ефект однорідності групи. Це може бути як отримання інформації, так і розширення кола спілкування, що включатиме і представників з різних груп "чужих".

Тези в основному з 11 розділу книги Р. Сапольскі "Біологія добра та зла". Дуже рекомендую. Якщо не дуже любите складне нейробіологічне чтиво, починайте одразу з другої частини. Открыть/Комментировать

2022-05-05 12:21:00 Завтра (6 травня о 17:00) пройде безкоштовний онлайн-тренінг «Психічне здоров‘я в твоїх руках» для підлітків та молоді (до 24 років)

Деталі тут - https://t.me/teenergizerwebinars Открыть/Комментировать

2022-04-26 22:53:00 ТРАВМА СВІДКА - це психологічна травма, яку можна отримати без безпосередньої участі у травматичних подіях, а лише споглядаючи та усвідомлюючи їх наслідки.

Людина ставить себе або когось з близьких на місце жертви, переживає безсилля, провину (нічим не можу допомогти та ніяк не можу зупинити чи попередити), тривогу тощо. Тобто приблизно той же спектр переживань, що і дійсна жертва подій, але можливо + сором (я не маю цього переживати, адже я в безпеці і т.д). Або навпаки - повне притуплення емоцій.

*Травми свідка в DSM немає, тому загальновизнаних симптомів та протоколів теж наразі немає.

А отже складно сказати, за якими ознаками ми можемо говорити про травму свідка. Я би запропонувала так: якщо ви помітили суттєві зміни в своєму стані після побаченої травматичної ситуації та ця ситуація займає значне місце в фокусі вашої уваги, то можемо говорити (але не виставляти діагнози) про травму свідка. Краще працювати з спеціалістом, але

Що можна зробити самостійно?
⁃ Визнати, вербалізувати, дозволити емоції.
⁃ Визначити свою реальну зону впливу на травмуючу ситуацію. Тобто дати об‘єктивні відповіді на нав’язливі питання/твердження, що крутяться в голові.
⁃ Виговоритись людині, яка готова вас слухати та має на це сили. Якщо ми розглядаємо допомогу при травмі свідка як роботу з травмою в більш широкому сенсі слова, то проговорення травмуючої ситуації, відновлення хронології, констатація деталей, переживань та їх зміни дозволяє перетворити це переживання в «досвід».
⁃ Просвіта. Розуміння процесів, які з вами відбуваються, може знизити рівень тривоги.
⁃ Перевести фокус уваги на те, що у зоні вашої відповідальності. На справи, що повертають вам відчуття контролю.
⁃ По можливості створювати для себе безпечне середовище.
⁃ Переключитись на власне життя. Це власне стосується усіх пунктів. Зазвичай людина, що переживає травму свідка, повністю сконцентрована на чужому горі та перестає звертати увагу на організацію власної життєдіяльності. І на цьому рівні ланцюжок теж треба розривати. Открыть/Комментировать