ЩО НЕ ТАК ЗІ СТЕНФОРДСЬКИМ ТЮРЕМНИМ ЕКСПЕРИМЕНТОМ? Наразі в б | Psychology Times

ЩО НЕ ТАК ЗІ СТЕНФОРДСЬКИМ ТЮРЕМНИМ ЕКСПЕРИМЕНТОМ?

Наразі в багатьох джерелах можна знайти статті про те, що весь експертмент - постанова для привернення уваги ЗМІ і т.д і т.п. Але зараз не про це, а про організацію самого дослідження.

1. Дослідник, а тобто сам Зімбардо, замість зберігання нейтралітету та позиції спостерігача, займав активну позицію в проведенні експерименту, був «директором в‘язниці». А отже міг впливати на хід та результати.

2. Учасники екперименту заздалегідь знали загальні умови експерименту. Серед них виявилось багато активістів. Дехто хотів побути в ролі «в‘язня» з особистої цікавості, бо думав, що це може статися в реальному житті через політичну/соціальну діяльність. Тобто є сумніви стосовно «рандомізованої вибірки».

3. Кількість вибірки теж доволі маленька. 24 учасники. Чи можна зробити висновки стосовно цілої популяції, спираючись на результати 24 людей?

4. Відсутність контрольної групи. Тобто такої, що не піддавались впливу досліджуваної змінної. Бо ща відсутності такої важко сказати, які саме чинники привели до отриманих результатів.

5. Етичність та добровільність. 2 з 24 учасників завершили експеримент достроково. Перший - імітуючи хворобу, другий - через голодування. Мало би бути досить стоп-слова.

6. Через це все складно (а може й неможливо) відтворити експеримент, щоб перевірити, чи збігатимуться результати.