Леся Матвєєва online

2022-04-18 18:10:18 Інколи думають “час вилікує все”, але коли рана загноєна, час її не вилікує, а радше навпаки з часом буде гірше. Тому важливо звернутися за допомогою.

Також важливо залучати людину до корисної активності і турботи про себе — сон, фізична активність, ресурсні події, спілкування, виконання важливих завдань — це дає відчуття, що людина не є безпомічна жертва, а вона є людина, яка діє, яка активно долає труднощі і творить своє життя.

Допис підготовлено на основі рекомендацій Олега Романчука, дитячого психіатра та психотерапевта. Открыть/Комментировать

2022-04-18 18:10:18 Як підтримати людину, яка стала жертвою сексуального насильства та допомогти ій звернутись за допомогою?

*текст узятий на фб сторінці «Психічне здоров‘я для України»

Найперше жертва сексуального насильства потребує безпеки та медичної допомоги.
Наступним важливими кроком — є соціальна підтримка.

Згвалтування в умовах війни — це часто може бути групове та повторюване насильство. Це насильство, що супроводжується страхом смерті, адже тебе ізолювали, погрожують зброєю, або погрожують вбити твоїх дітей чи рідних, якщо ти будеш чинити опір.

Кривдники, що вчиняють сексуальне насильство під час війни, часто керуються ненавистю до того народу, проти якого вони воюють, і вони прагнуть здійснити приниження, дати відчуття жертві, що вона ніхто. Тому психотравмуючий вплив такої події може бути дуже великий. І саме тому йому треба протиставити нашу стійкість, яка є найсильнішою, коли базується на стосунках любові і підтримки. Темряві цього досвіду нам важливо протиставити світло добра і любові, що є в близьких нам людях. Тому з цим досвідом не варто бути наодинці, не варто засекречувати його.

‍ Для людини, що стала жертвою сексуального насильства важливо, щоб вона змогла сказати про це найближчим людям і почути у відповідь: “Ми тебе безмежно любимо. Ми з тобою. Щоби вони не зробили із твоїм тілом, ти — є ти. Ти чиста і невинна. Вони збезчестили себе, а твоя душа як небо, її не можна збезчестити. І ти завжди будеш такою. І ми віримо, що це все зцілиться, що це все залишиться в минулому. І ми є тут з тобою, ми поруч, ми пройдемо з тобою разом крізь це і зробимо усе, щоби допомогти тобі. Ти не сама.”

Після зіткненням з енергією темряви, людину треба занурити у світло, в доброту людей і огорнути турботою.

Деякі люди хочуть розповісти в деталях, що з ними сталось. Вислухайте це. Розділіть біль. Це допомагає запустити процеси зцілення. Якщо ви чуєте у розповіді некорисні думки (наприклад, “я збещещена”, “у мене тепер нема майбутнього”, “тепер я жінка третього сорту” та ін.), допоможіть змінити сприйняття на більш корисне (наприклад, “ти - чиста”, “ти подолаєш цей досвід і зможеш мати щасливе життя” і т.п.).

У зміні сприйняття можуть бути помічні сильні слова, влучні метафори.
Наприклад, якщо людина каже: “Я збезчещена”, вашою відповіддю може бути: “Я вірю, ти чиста, ти - як небо. Скільки би кулеметів не стріляли в небо, небо залишається небом. Всі кулі впадуть на землю. Скільки би разів покидьки не плювали в небо, все впаде назад на них.”
Не очікуйте, що особа зразу це прийме, погодиться, але часто воно як насінинка — прийметься і проросте.

Усім людям, які пережили сексуальне насильство, варто одразу звертатися за психологічною допомогою до фахівців. Це психотравма, яка містить в собі багато болю, тілесного компоненту. Ризик розвитку посттравматичного стресового розладу після згвалтування є доволі високий.

Для лікування ПТСР сучасні наукові протоколи рекомендують два методи — травмо-фокусовану когнітивно-поведінкову терапію та метод десинсебілізації травми рухом очей (EMDR). Тож важливо теж не просто йти до фахівця, а до спеціаліста, який володіє даними методиками, має відповідну освіту і досвід.

Куди можна звернутись?
Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" безкоштовно надає допомогу людям, які постраждали від сексуального насильства. https://k-s.org.ua/
Також є інші організації в Україні, які працюють з такими травмами. Реєстр фахівців, які мають відповідну освіту в методах КПТ чи EMDR можна знайти на сайтах відповідних фахових асоціацій:
КПТ: http://uacbt.org.ua/
EMDR: https://emdr.com.ua/

Якщо людина не хоче про це говорити — не примушуйте і не розпитуйте через силу. Ви можете сказати: “Я знаю, що тобі може не хотітись про це зараз говорити, ця подія болить мов рана. Але врешті ховати рану не добре — вона може загноїтися. Можливо буде корисно звернутись за допомогою, щоби цю рану очистити. І це сприятиме зціленню.”

Інколи люди думають, що треба просто забути, але забути не допоможе. З такою таємницею жити важко. Открыть/Комментировать

2022-04-18 13:36:31 Многих людей, которые сейчас находятся в относительной безопасности и даже в, казалось бы, видимом благополучии, штормит и бросает из ярости в апатию, из апатии - в переживание вины, из вины - туда, где можно только выть, и все это повторяется снова и снова, с минимальными передышками относительного спокойствия. Иногда к этому сверху добавляется страх, а не так ли выглядит безумие: может быть, “сойти с ума” - это вот оно? А если не безумие, то что?

А это не может завершиться работа горя.

После утраты приходит горе. Горевание - естественный процесс, у которого есть свои закономерности и которому нужно время. При условии достаточного времени и некоторой поддержки психика сама сделает свою работу: переработает трагические события и утрату, адаптируется к новой реальности, отрастит новый способ жить в мире, который навсегда изменился с потерей.

Эта работа проходит этапами. Хорошо известна модель Элизабет Кюблер-Росс: отрицание, гнев, торг, депрессия, принятие. Стадии горя проходят не в строго определенном порядке, а произвольно и хаотично сменяют одна другую, накатывают как волны, человека может много раз бросать от отрицания в вину, от вины в злость, от злости - в отрицание, и где-то в эти волнах понемногу рождается что-то новое: переосмысление, надежда, силы, связи, способы жить.

Вот только утрат сейчас столько и происходят они так часто, что работа горя заходит и заходит на новый виток. Что-то новое не успевает достаточно прорасти и окрепнуть, как снова происходит новый удар. Снова штормит.

Часть потерь видимая, а, значит, более понятная, ее легче признать самому и выше шанс, что такое признание будет и со стороны окружающего мира. Смерть, травма, пережитое насилие, разрушенный дом, вынужденное бегство - это очевидные утраты и очевидный повод для горя.

Часть потерь может быть не так очевидна, потому что связана с тем, чего мы в глаза не видели и руками не щупали: оно не имеет материальной формы.

Достоинство, принадлежность, ощущение своей базовой “хорошести” - все это мы может разглядеть и взаимодействовать с этим через символизацию: грубо говоря, мы находим какой-то понятный контейнер и наполняем его вот этим нематериальным содержимым. Кто размещает это содержимое в близких людей, кто - в работу, а кто - в акулу из Икеи или сумку Шанель. Можно это символизацию осознавать (в том числе, в определенных пределах ей управлять), а можно о ней ни сном, ни духом. И убиваться по акуле, огребая попутно полную панамку и не осознавая, что горе не по акуле, а по чему-то очень ценному и невидимому. Что, кстати, не обязательно утрачивать вместе с акулой. Контейнер может быть разрушен, но содержимое принадлежит самому человеку и может быть вновь обретено и размещено по-новой где-то еще.

Утраты сегодня многообразны, часты и неконтролируемы. Может прилететь новость или комментарий на фейсбуке, которые выбивают почву из-под ног и снова лишают надежды, чувства будущего, агентности и ощущения субъективного контроля, доверия, достоинства. Это уже много. Это уже требует огромного количества внутренних сил, чтобы переварить и переработать. Если чего-то не видно (“у меня-то дом не разбомбили и никто не умер”), это не значит, что его нет. Люди могут мыслить сравнительными категориями. А боли все равно. Боль просто есть и ищет выход. Даже если со стороны он выглядит как дурь, блажь и “да ты не охерел там по такой фигне убиваться”.

В некоторые времена быть человеком труднее, чем обычно. Почти что невыносимо. Сил нам всем, конечно, быть и чувствовать то, что чувствуют живые люди: боль и горе. Открыть/Комментировать

2022-04-17 13:59:03 Щоб відвернути увагу дітей від війни та попередити психологічну травму група волонтерів педагогів та дитячих психологів створили телеграм-канал «Підтримай дитину» (https://t.me/pidtrumaidutuny).

Кожного дня на каналі публікуються прості поради для батьків та педагогів, а також цікаві ігри, вправи, забавки, казки для дітей, короткі авторські відеозаняття. Всіма завдання ми, які представлені на каналі, можна скористатися навіть у тому випадку, якщо немає поруч іграшок, маючи лише один телефон, навіть за умови нестабільного та слабкого інтернету.

Крім того, частина інформації адаптована для дітей з інвалідністю. Всі матеріали відкриті для коментарів та автори каналу підтримують діалог у коментарях, аби допомогти.

Казки записують вчителі, казкарі, а також захисники України, а свої малюнки та вірші надсилають діти з усієї України. Адже важливо уже сьогодні формувати психологічне здоров'я кожного маленького українця та українки.

Підтримуючи дітей сьогодні, ми боремось за майбутнє України!
Олена Зеленська Открыть/Комментировать

2022-04-11 14:31:15 The Villge Україна разом із науковицею Ольгою Масловою розповідають, що буде, якщо не спати кілька днів, і як поліпшити якість свого сну тим, хто:

більшу частину доби у сховищах
бігає в укриття щоразу під час повітряної тривоги
перебуває в безпеці, але страждає від розладів сну

#kindchannel_медичнадопомога Открыть/Комментировать

2022-04-09 14:22:58 Текст взят на канале канала @therapyreal

По ощущениям, наступило время хорошо скомпенсированных травматиков. Людей, которые годами слушали от психотерапевтов, что их способ жить - результат травматического опыта, что не обязательно справляться любой ценой (можно не любой, можно вообще не справляться - мир от этого не рухнет), что другие без тебя уж как-нибудь будут жить, а мир может быть к тебе добр. Людей, которые успели довериться этому и попробовать жить немного иначе: дышать посвободнее, выбирать посмелее, проявляться подерзче, и отпор давать, и нежность испытывать.

Опыт психической травмы в некоторой степени сравним с опытом травмы физической.

Если целостность тела однажды была нарушена, это не откатить. Физическая травма оставляет след и последствия. Иногда они меняют всю биомеханику тела и накладывают серьезные ограничения. Иногда остается малоприметный шрам. Но в любом случае тело помнит, что безопасность, которая принималась за данность, ломается в секунду, и что свобода движения, которая так привычна, может быть ограничена или отнята в любой момент. Это внутреннее знание никуда не исчезнет и периодически будет напоминать о себе.

То же и с психикой. Человек с опытом психической травмы хорошо знает, что мир - небезопасен, люди - жестоки, порой запредельно и бессмысленно, справедливость - штука ненадежная, shit happens даже с очень хорошими людьми, которые этого не заслужили, и иногда это shit таких масштабов, что оставляет жизнь изломанной, а тебя - искореженным. Этот опыт не расчувствовать обратно. Это знание ничем не стереть.

По моим наблюдениям, сейчас наиболее резильентными оказываются люди, которые и до 24 февраля 2022 года знали, насколько чудовищно жестоки бывают другие люди и как мало в мире логики и справедливости, и одновременно успели пережить внутри этот опыт, переработать его в той мере, чтобы познать жизнь по ту сторону травмы и укрепиться в этой жизни. В жизни, где в той или иной мере, но все равно возвращается любовь, близость, смех, гордость, нежность, радость, переживание достоинства, удовольствие, доверие.

В каком-то смысле, как бы страшно это ни звучало, для этих людей не происходит ничего принципиально нового. Все может в любой момент обрушиться. Смысла нет - тебе может прилететь ни за что. То, что тебе так дорого, оказывается таким хрупким и так легко ломается. Помощи нет. Выгребай сам. То, что раньше было ограничением, сейчас оказывается даром: быстро собраться и сориентироваться, действовать, справляться - нет варианта “не справиться”, роскошь понесправляться осталась в мирном времени.

А еще эти люди знают, как после этого можно жить. Даже у тех, у кого это знание никак не вербализовано и не может быть сформулировано, оно есть внутри. Это память о том, как однажды потихоньку возвращается переживание радости и удовольствия. Как можно строить близкие отношения, в которых есть место теплу и доверию, после того, как тебя предавали и подвергали насилию. Как бывает рост, достижения и гордость за них, даже если в прошлом чувство собственной ценности было надломано или растоптано. Да, это жизнь со шрамами, которые болят на погоду. Но это жизнь. Она есть. Она возвращается и, как упрямые весенние побеги, пробивается в ближайшую доступную трещину в асфальте.

В нашем теле, как и в нашей психике, заложен колоссальный ресурс для самовосстановления. Если этой внутренней силе не мешать, она сделает свою работу. Большая часть работы психотерапевта - разбирать завалы на пути этой силы, а дальше она справится.

Люди, которые успели в мирно время разобрать прилично этих завалов, имеют опыт интеграции. Они умеют вмещать в свой мир чуть больше и сходить в этом с ума чуть меньше, возвращаться из разобранного в хлам состояния чуть лучше. Они чуть лучше приспособлены выживать в войне - в метафорическом смысле, но бывает, что и в буквальном, но и чуть лучше знают, как жить, когда она закончится.

Они знают, что война снаружи заканчивается, в внутри - продолжается и возвращаться с нее долго. Но забирать себя оттуда можно. Снова и снова. Возвращать себя и оставаться живым. Открыть/Комментировать

2022-03-26 10:47:28 Дуже люблю Світлану Ройз. В її постах ви знайдете підтримку та відповіді на багато питань стосовно того, як подбати про дітей та сім‘ю, як підтримати себе під час війни. Рекомендую знайти її стрінку в фейсбуці та підписатися.

Нижче посилання з інформацією про те,

Як подбати про дитину, якщо ви знаходитесь в укритті?
Як краще говорити з дитиною під час евакуації?
Як підібрати слова, якщо хтось з батьків пішов на війну?

Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки підготувала короткі відео з відповідями на важливі питання.

https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/1/247614/ Открыть/Комментировать

2022-03-26 01:10:24 Як підтримати близьких та друзів, які заходяться в зонах бойових дій?

* Джерело: фб сторінка «Психічне здоров‘я для України»

Наші серця зараз сповнені болем через тривогу за друзів та близьких, які перебувають у зоні бойових дій та не можуть дістатися безпечних місць. Насправді ми можемо зробити багато важливого, навіть на відстані.

Будьте на зв’язку. Домовтеся зі своїми близькими, як їм краще тримати зв’язок з вами та використовуйте саме цей канал. Окрім основного, домовтесь про додаткові канали зв’язку. Дізнайтесь як часто і в які проміжки їм краще дзвонити та писати. Уточнюйте час, коли вони намагаються відпочити – не турбуйте в цей час ні дзвінками, ні повідомленнями. В жодному випадку не намагайтеся додзвонитися в моменти оголошення повітряної тривоги (стежте за такими оповіщеннями в спеціальних каналах) – це може сповільнити рух до укриттів та створити додаткову небезпеку. Домовтесь про систему швидких відповідей на ваші повідомлення, наприклад одне слово чи емоджі, яке свідчить про «я в безпеці», чи «в укритті». Пам’ятайте, що у ваших близьких не завжди є можливість для повних відповідей.

Слухайте. Якщо є можливість телефонного зв’язку або аудіо повідомлень в мессенджерах – просіть говорити і слухайте. Один зі способів зниження тривоги – говорити та виражати емоції – плакати, кричати, матюкатися… Дайте можливість зробити це, не вмовляйте заспокоїтись, не докоряйте за прокльони, не переконуйте в тому, що нічого поганого не станеться. Просто слухайте і говоріть про свою любов та підтримку. Не навантажуйте непотрібною інформацією про події на фронті, вибухи та обстріли, особливо, якщо вас про це не запитують.

Будьте джерелом критичного мислення. Оскільки життя перевернулось з ніг на голову, то люди потребують умовних якорів, які б заземляли їх і створювали відчуття стабільності та розуміння, як діяти. Запитайте своїх близьких та обговоріть з ними плани дій в різних ймовірних ситуаціях – повітряна тривога, а вони далеко від укриття; потреба в медикаментах; необхідність поповнити продуктові запаси тощо. Маєте проговорити базові життєві ситуації та найраціональніший план дій в них. Також допоможіть з розбудовою мережі соціальної підтримки – до кого вони можуть звернутися за допомогою на місці та як це зробити якнайшвидше. Не навантажуйте непотрібною інформацією.

Візьміть на себе дітей та тих, хто потребує постійного супроводу. Ви можете допомогти своїм близьким тим, що візьмете на себе дистанційну взаємодію з дітьми, літніми людьми, особами, що мають складнощі з психічним здоров’ям. В такий спосіб ви трохи звільните простору для прийняття рішень та рутинних дій. Дітям можна почитати дітям книжку через телефонний зв’язок або пограти в якісь ігри, зайняти їх історіями, планами на майбутнє чи спогадами про те, як ви проводили час разом. Літніх людей можна просто вислуховувати, співати з ними пісні, молитися разом. Открыть/Комментировать

2022-03-20 13:21:55 Коли їжа довше залишається на слизовій оболонці рота, організм може краще засвоювати поживні речовини з їжі та перетворювати їх в енергію. Більше енергії від меншої кількості їжі.

8. Що робити, коли відчуваєш спрагу? Якщо мало води, зробіть ковток води в роті і прополощіть рот кілька секунд, перш ніж проковтнути. В результаті слизові оболонки ротової порожнини вбирають воду і в роті не так швидко пересихає.

9. Що робити, якщо Ви не можете рухатися і Вам доводиться годинами проводити в безпечному місці, погано себе почуваєте, у Вас болі в м’язах, або Ви відчуваєте себе притупленим, відмежованим чи сповільненими? Спочатку міцно притисніть до підлоги підошву лівої ноги, потім підошву правої ноги - по черзі ліву і праву. Продовжуйте стискати кулак лівою рукою, потім знову розкрийте кулак, стисніть кулак правою рукою, знову розкрийте руку і продовжуйте робити це по черзі. Натискайте лівою правою ногою і стискайте лівий правий кулаки вліво по черзі. Вдихніть свідомо глибоко і повільно і видихайте - повільно вдихайте - повільно видихайте. Якщо Ви будете виконувати цю фізичну вправу протягом кількох хвилин, Ви повернете своє тіло в гарний стан. Інший варіант – глибоко вдихнути, затримати повітря на 2 секунди і сильно і швидко видихнути. Повторіть цю дихальну вправу всього 3 рази. Через деякий час Ви можете повторити це, якщо необхідно. Це діє як вихід із заціпеніння, і Вам знову стане легше.

10. Як я можу допомогти собі, якщо бомба вибухнула або контузила мене? Негайно почніть видихати одним довгим звуком, доки у Вас не буде більше повітря для видиху. Повторюйте, доки не почуєтеся знову добре. Інший варіант особливо підходить для дітей у кімнаті: попросіть дитину трястися, як собака, яка виходить з води. Це дозволяє організму позбутися гострого стресу, що загрожує життю. Робіть це щоразу, коли лунає удар, і кімната навколо Вас здригається.

11. І ще одна річ для всіх, кого добрий Президент заохочує зберігати спокій. З одного боку, те, що він говорить, вірно. Просто з часом нервова система більше не може справлятися зі спокоєм, і Ви отримуєте симптоми стресу, тому що людський мозок не сконструйований так, щоб витримувати постійний стрес. Отже, є вправа для здорової профілактики: почуття гніву є добрим від постійного стресу. Усупереч своїй звичці дозвольте собі шумно видихнути будь-яку емоцію гніву, що виникає. Це дозволяє нервовій системі, яка зазнає значного стресу, врегулюватися та відновлюватися знову і знову під час війни.

Впораємося!!!!! Открыть/Комментировать

2022-03-20 13:21:54 Пам’ятка для людей, які страждають від воєнних дій.
Томас Вебер - Травматерапевт (Австрія)

Дорогі українці та українки, дорогі люди в укриттях і підвальних приміщеннях, дорогі діти та молодь, дорогі відважні матері, що страждають від цього нещадного насильства через війну над Вами і Вашими героїчними чоловіками з великими серцями!

Мене звати Томас Вебер, я австрійський травматерапевт і багато років працюю у Вашій країні, що принесло в моє життя багато радості
Зараз я дам Вам практичну моральну підтримку з найновіших досліджень перебування у воєнних діях, щоб Ви всі змогли максимально добре пережити цю війну.

1. Якщо Ви перебуваєте в укритті, підвалі або в квартирі, а гучна сирена завиває, і Ви боїтеся, то почніть затикати вуха, актуалізовуйте мелодію національного гімну та підспівуйте другим голосом. Спів заспокоює нервову систему. Таким чином постійно повторювані звуки сирени не застрягатимуть в душі. Важливо, щоб Ви пояснили іншим людям, які не знайомі з цією захисною вправою, для чого вона корисна, щоб інші також могли брати участь у ній.

2. Діти, поки лунають сирени тривоги, Ви можете попросити їх уявити, що вони маленькі вовченята у вовчій зграї, які виють, як вовки, щоб усі триматися разом.

3. Коли темрява і тиша в укритті чи підвалі стають нестерпними, пригорніться до своїх дітей і дозвольте їм разом гойдатися і колишіть їх вперед-назад, як вони знають зі спільних святкувань і співу. Це допомагає заспокоїти Вашу нервову систему і допоможе Вам краще впоратися з проблемами. Якщо хтось поруч із Вами не може сам заспокоїти свій страх чи заціпеніння, сядьте навпроти один до одного – натискайте по черзі руки людини – натискайте праву руку, натискайте ліву руку, праву руку – ліву руку протягом 2 хв. Потім змінюйте руки , інша людина по черзі натискає Вашу праву і ліву руку протягом 2 хвилин. Це за короткий час заспокоїться Ваша нервова система та нервова система Ваших ближніх.

4. Що робити, якщо у вас клаустрофобія і відчуття стиснення? Розпізнати це в людях можна по тому, що у них широко відкриті очі та зіниці. Нехай постраждала людина вдихає і видихає повільно і спокійно протягом кількох хвилин без паузи. Це знову ж таки заспокоює нервову систему. Обережно! Не намагайтеся тримати або обіймати людину до завершення вправи.

5. Що робити, якщо у Вас панічна атака? Ви можете розпізнати напад паніки, коли Ваше серце раптово починає швидко битися, з’являється страх і відчуття стиснення в грудях або горлі. За певних обставин це може статися у здорових людей при сидіннях у закритих приміщеннях. Це не загрожує життю, це не серцевий напад, але відчувається загроза життю. Що Ви можете з цим зробити? Покладіть руки людини, в якої атака, в руки людини, що поруч, тримайте їх спокійно і паралельно показуйте людині з панікою, як дихати спокійно і повільно, повторюйте з потерпілою людиною спокійне та повільне дихання протягом 5 хвилин або доки Ви знову заспокоїтеся. Інший варіант — покласти руки на обличчя так, щоб подушечки долонь рук були на очах. Тепер масажуйте 15 секунд очні яблука дуже, дуже ніжно – будьте обережні! Якщо Ви носите контактні лінзи, ця вправа не працює! - Повторюйте цю вправу в міру необхідності, але лише по 15 секунд за раз. Ця вправа для очей активізує заспокійливу систему в мозку, яка нормалізує серцебиття і регулює дихання.

6. Це нормально і здорово, коли в когось починається шокова реакція – тремтіння – обережно! Не намагайтеся зупинити або перешкодити комусь тремтіти. Тремтіння – це природна регуляція організму, яка зазвичай виникає хвилями, щоб вийти з заціпеніння. Тремтіння в довгостроковій перспективі корисніше, ніж заціпеніння. Тільки коли тремтіння вщухає, ти обіймаєш когось руками або ніжно тримаєш в руках.

7. Що робити, коли голодний? Під час війни буває, що на короткий час не вистачає ні їжі, ні води. Ви можете подолати цей надзвичайний стан ефективним способом: якщо Ви голодні і Вам не вистачає їжі, випийте склянку води за 15 хвилин до їжі, якщо це можливо. Пережовуйте кожен шматочок у роті 36 разів і безшумно рахуйте. Це призводить до більш сильного відчуття ситості. Открыть/Комментировать