Смоловой

2022-04-08 11:16:58 Динамо U19 1:2 Спортинг U19
xG графік

Слід подякувати UEFA, румунам, португальцям, Костюку та хлопцям, що цей матч відбувся. Гра мала не стільки саме спортивний сенс, скільки несла символізм - ми боремося, попри як важко нам не було. Дорікнути команді неможливо, неможливо в чомусь звинувачувати тренера. Помилки, що були допущені, не виникли вчора чи тиждень тому. Мова про «особливості українського футболу», які було закладено в цей матч ще декілька років тому. Бо як кажуть сучасники: ми не французи, ми не іспанці, ми не італійці. В нас свій шлях і дива не сталося, хоча в кожній четвертій симуляції ударів ми мали шанси на перемогу (26%). Якщо рахувати шанси на серію пенальті, то вона була ймовірна в 29% випадків. Проте португальці виявилися ближчими до виходу у наступний раунд і це треба визнавати - 45% моделювань за ними.

Наш футбол та усе навколо нього - це такий собі «колективний Арєстовіч». Тепле заколихуюче заспокійливе, що огортає тебе з усіх сторін та промовляє ніжним голосом Іщенка: «Все впорядку, все під контролем, все йде так, як має йти!»
Вчора в декількох джерелах зустрічав тезу, що у всьому винна відсутність ігрової практики. Розумію спроби з добрими намірами чимось зарадити, це гуманно та, напевне, робиться щиро. Проте в цьому закладена проблема: втрачається відчуття реальності та зв`язків зі спортивною складовою.

Футбол - це така історія, де не працює принцип, за яким перемоги в групі над Баварією чи Барселоною гарантують успіх завжди. Кожен матч - новий сюжет, сентиментальний в нашому випадку, з глибоким символізмом. А ось спортивний аспект сильно перегукується з грою з Депортиво.

В першому таймі ми завдали лише два удари по воротам з середньої дистанції 26.49 метрів. Величезні проблеми виникли з доставкою м`яча у чужий штрафний майданчик: лише 2 глибокі навіси та 0 глибоких передач. За тайм в нас лише 3 доторки м`яча у штрафній Спортингу.

Та що там з наближенням до чужих воріт, виникли проблеми з подоланням другої третини. За перші 45 хвилин маємо:
⁃ 60% точності пасів вперед
⁃ 50% точності пасів з просуванням
⁃ 36.36% точності пасів до фінальної третини
З 7 позиційних атак не створили нічого. За втратами паритет (по 38), хоча суперник суттєво переважав у володінні (37.99% на 62.01%). Звісно існує величезна спокуса списати усе на тонус та відсутність ігрової практики, але ж:
⁃ в перші 30 хвилин ми загалом були точніші у передачах ніж в перші 30 хвилин проти Депортиво (78.48% на 75.82%)
⁃ точніше віддавали вперед за попередній раунд (60.61% проти 52.94%)
⁃ точніше просували м’яч (53.85% проти 37.5%)
Але ж та гра відбулась після зборів та ряду спарингів у Туреччині чи не так? Проте особливо на ході матчу це істотно не позначилось тоді, тому не варто і зараз на це настільки сильно зважати. Що на Ріасор, що зараз у перші півгодини гри маємо схожий темп (14.96 та 15.23 передачі за хвилину), схожу тривалість володіння (2.55 та 2.53 передачі) та долю довгих передач від загального обсягу (16.46% та 15.38%).

Більш-менш якісний тиск на задню лінію та кіпера в дебюті зустрічі, що у Іспанії призводив до регулярних втрат (в т.ч. пропущенного м`яча), що вчора. Саме неспроможність протистояти пресингу та створювати під тиском варто розглядати, як головну проблему. Якщо обмежитись лише аргументами ігрової практики та самозаспокоїтись, то отримаємо передумови до повторення негативного досвіду. Навіть вже при відмінних фізичних кондиціях нової команди.
Спостереження: у 4 випадках Динамо в євросезоні не вдалося організувати жодної контратаки в перші 30 хвилин, і жоден з цих 4 поєдинків Динамо не виграло в основний час (Барселона 0:0, Бенфіка 0:1, Депортиво 2:2, Спортинг 1:2). Тобто, якщо не вдається одразу отримати зручні обставини, то виникають проблеми з реалізацією атакувального потенціалу.

#ДКмікроскоп #ДинамоU19СпортингU19 #UEFAYouthLeague Открыть/Комментировать

2022-04-07 17:04:59 Коротко після другого тайму:

- після того, як Бражко реалізував свій шостий пенальті в сезоні з шести, гра стала більш рівною; можна навіть сказати, що на декілька хвилин кияни ініціативою заволоділи

- португальці полишили спроби тиснути на задню лінію Динамо, а динамівці стали тиснути трохи ефективніше; декількох вдалих відбирань поспіль на чужій половині до перерви ми не здійснювали, а тут почали виникати такі випадки

- Попов здається пропускав через перебір карток, запасний варіант з Горбачем Костюк не використав з перших хвилин; можливо і в Ігора теж якісь проблеми, а можливо все простіше, тренер хотів більш мобільного гравця в атаці, тому й Блізніченко з’явився; до 80‘ хвилини в Динамо не було навіть натяку на контратаку, використати мобільність Блізніченко сповна не вдалося

- важко комусь дорікати з «явно футбольних причин», у цьому євросезоні Динамо показало себе командою, що здатна на звитяги; якщо аналізувати успішні поєдинки, то потенціал колективу розкривається лише за сприятливих ігрових умов; у спробах самостійно створювати для себе сприятливі ігрові умови ми не досить переконливі

- хлопці спробували, якби Самба реалізував свій момент, то міг би і подвиг статися

- тож потрібно триматись, здобувати перемогу у війні та в поті чола працювати над нашими найбільш вразливими ігровими аспектами, які вчергове (наприклад, Депортиво) дали про себе знати у найвідповідальніші хвилини

#ДКемоції #ДинамоU19СпортингU19 #UEFAYouthLeague Открыть/Комментировать

2022-04-07 15:53:23 Коротко після першого тайму:

- команда якісно відпрацювала перше володіння Спортинга (десь 25 секунд), що дало надію на ефективну протидію й надалі, але оптимізм згас швидко

- наші три перші розіграші м`яча від власних воріт завершились пропущеннним голом, виносом Нещерета в аут та перехопленням; ні короткі розіграші, ні довгі передачі не приносять бажаного переходу на чужу половину

- важко згадати бодай один випадок за перші 20 хвилини, коли атаку починав Нещерет і вона досягла половини суперника

- слід відзначити ненайвдаліший пресинг у продовженні гри, Динамо стягувало значне угрупування до центру поля; якщо Спортингу вдавалося більш довгими передачами відрізати динамівців (це не виглядало надто складною задачею), то ми отримували проблеми

- один гол поверне нас до гри, але наразі відсутні передумови його виникнення, єдині спроби ударів по воротам це штрафні Бражко та Самби з солідної відстані

#ДКемоції #ДинамоU19СпортингU19 #UEFAYouthLeague Открыть/Комментировать

2022-04-06 21:33:15 Открыть/Комментировать

2022-04-06 21:33:03 Проблема в наявності в футболістів психологічної стійкості, ментальної сили, ігрових вмінь та правильних звичок, щоб з-поміж конкурентів без паспортів ЄС обирали саме їх. Люблю згаданого Красніковим Буяльского. Просто обожнюю його, як гравця. Але футболістів рівня інтелекту Віталія в Європі вистачає. Інша справа, що його роль специфічна та не завжди має стійкий попит. В Україні Буя найкращий в тій ніші, яку займає. Проте давайте відверто: він такий один, нікого схожого за природою в УПЛ немає. Тому його приклад не найвдаліший.
Задача наших академій (навіть не провідних) не готувати дітей під свою радянську філософію, а під попит на ринку. Варто вивчати те, хто модельно цікавить клуби, які готові витрачати гроші на гравців. Відповідно тренери мають не до останнього триматись обома руками за свої радянські методи, а вчитись та змінюватись постійно відповідно до потреб ринку. Після перемоги дитячо-юнацький футбол має піти іншою стежкою, до відмінних від радянських фізкультурних ідеалів. Варто більше уваги приділяти активності роботи мозку, а не лише тренуванням м’язової пам`яті. Открыть/Комментировать

2022-04-06 21:33:02 Тобто гравці навіть не намагаються розбивати захисні лінії короткими та середніми передачами. Замість цього дриблінг:
- у Діалло 27 дуелей в атаці (70% успішних)
- у Назара 23 (52%).
Тобто уся конструкція тримається не на вибудованій пасовій системі, а на скіллах двох найкращих вінгерів чемпіонату. Якщо їм вдається за рахунок швидкості і майстерності вийти на хорошу позицію, маємо надію на створення моменту. Не вдається, то й моментів немає, лише дальні удари.
Свого часу ми проходили цей кейс з Цитаішвілі: висновків досі не зроблено.
Темп (передачі на хвилину) низький ще і через те, що довжина середньої передачі становить аж 20.35 метра. Сподіваюсь зрозуміло, що на 7-8 метрів м’яч котиться швидше, ніж на 20. Кількість 20-метрових передач, які можна виконати протягом хвилини обмежена. Зрештою в нас середнє володіння триває лише 3.87 передач. Очевидно, що підготувати якісний удар за таких умов важко.

Третє. Коли простір обмежено та все зав’язано лише на скіллах і флангах, то логічно, що велику роль мають відігравати фулбеки. Тут все логічно. ПЗ Малиш став лідером за кількістю передач (89), пасів вперед (35) та прийнятих довгих передач (10, з них 5 від ЛЦЗ Дячука, переважно діагоналі). Це наша головна ставка у грі - додаткова пара ніг попереду, про більш глибшу диверсифікацію атакувальних зусиль мова не йде. Бенедюка теж відзначаємо, але йому складніше, бо Діалло інколи поводиться надмірно егоїстично.

Четверте. Чи можете ви собі уявити, що перша команда Динамо грає із 70% володіння, але при цьому Шапаренко отримує від ЦЗ лише 6 передач, а Сидорчук - 7? Ні? І я не можу, але для U19 це не дивина. Яцик сумарно прийняв 6 передач Дячука та Боля, а Бражко - 7. Між собою хави практично не контактують - 7 передач один одному. Тобто центральні півзахисники майже відключені від потоків м’яча та перемикання напрямків атак. Їх пріоритет - тиск, повернення володіння та удари з дистанції. Ця історія суттєво відрізняється від основи, де Шапаренко чи Сидорчук майже завжди в лідерах серед отриманих передач - вони КЕРУЮТЬ грою та рухом м’яча.

П’яте. Тож очевидно, що м’яч, як цінність в команді не сприймається в спосіб подібний основі. Відсутні зусилля ставитись більш раціонально до кожного володіння, витискаючи з нього максимум. Ми граємо за рахунок кількості володінь та плану, що бодай одне из них завершиться успіхом. Через це доводиться постійно м’яч відбирати:
⁃ на середні 52.77% володіння по сезону у нас 83.26 повернень володіння
⁃ тут на 70.67% вже 100, тобто «пальне» ми витрачаємо не на швидке переміщення м’яча полем, щоб спровокувати позиційну помилку захисту, а на спроби дриблінгу та відбір внаслідок підвищеного рівня втрат

Текст надто довгий вийшов, але треба ще декілька абзаців про майбутнє. Все йде до того, що олігархи після перемоги не зможуть утримувати команди навіть на рівні 2015-2021 років. Тож доведеться починати продавати усе, що рухається, до кого є бодай якийсь інтерес. Судячи з того, що після перемоги на ЧС U20 ніхто нікого не зацікавив, то нам потрібні зміни. З лютневого в’ю Іщенка бачу, що про зміни в молодіжній програмі Динамо точно не йдеться. Там вважають, що все йде так, як і має. А матч з Інгульцем доводить, що хлопців готують не до гри у футбол, як тонкого всебічно інтелектуального процесу, а до вирішення «окремих задач» в рамках окремих матчів в єврокубках декілька разів на рік. Потім ці інструменти доводиться використовувати і в іграх, де вони не так ефективні (як з Інгульцем, наприклад). І отримуємо ситуацію, що ігрові алгоритми та процеси в #ДинамоU19 відмінні від основи. У молоді потім часто виникають складнощі з деякими позиціями основи.

Завтра нашим малим в ігрових аспектах (не фізичних чи психологічних) буде легше, вони набагато якісніше подготовані саме до таких викликів, як Спортинг, ніж до зламу захисту Інгульця через короткі та середні передачі.

Але якщо ми хочемо зробити наших гравців цікавими на Заході, то питання тут не лише в наявності паспорта ЄС. Открыть/Комментировать

2022-04-06 21:33:02 23-го лютого вдень подивився свій останній на сьогодні в житті футбольний матч: ДК v Інгулець у першості U19. Вже збирався спати, як на пошту прийшов пуш про завантаження відео та звіту. Занурився в ноут, за традицією звіряючи власні спостереження з цифрами. Десь о третій завершив роботу над чорнеткою та частково над графікою. Що відбулося вже за годину знає будь-яка притомна особистість у світі...

Динамо U19 3:0 Інгулець U19
xG графік, усереднені позиції, розподіл атак та передач

...тож насасперед хочу подякувати незламним та мужнім українцям та українкам, нашим героїчним ЗСУ, а на деяких напрямках і не менш героїчним ТрО (Сумщина, наприклад) за можливість завершити те, що починав 23-го. Вагався чи варто знову повертатися у той день, тим паче зараз, коли ніхто не може дати гарантії, що кожен наступний не стане останнім. Але бачу в цьому певний символізм: Україна продовжує спротив з думками про майбутнє. Тож про майбутнє футболу теж варто замислюватись. А замислитись є над чим, в першу чергу над сенсами того, що ми від нього прагнемо отримати. Основна теза така: футбол має орієнтуватись не виключно на продукт внутрішнього вжитку (як раніше), а на зовнішні ринки.

Це був типовий матч між однією з найкращих та однією з найгірших команд першості. Повна територіальна перевага динамівців (див. карту усереднених позицій, де лише обидва ЦЗ на власній половині при 70.67% володіння) та купа ударів (31 на 3.44 xG). 3:0, пісня. Однак «нє всьо так адназначна», як говорять фашисти та родичі фашистів, «ми многава нє знаєм».

Відкрили рахунок кияни лише в компенсований до першого тайму час: Бражко реалізував пенальті (якщо пам`ять не зраджує, то Вова забив 5 з 5 пенальті у сезоні).

Добре пам`ятаю ще з дитинства репліки гравців після матчу: «Суперник закрився на своїй половині, нам було складно, ми не змогли зламати його». З тих пір пройшло більше 20 років, а після матчу гравці і тренери говорять те саме.

Динамо володіло м’ячем у першому таймі 74.67% ігрового часу! Віднімаємо від 1.77 xG - 0.76 xG за пенальті: залишається 0.99 xG на 15 ударах. Отримуємо лише 0.066 xG середнього. Про що це свідчить? Удари не були ретельно підготовленними та багато у чому стихійні - середня дистанція більше 18 метрів (десь за 1.5 метри за лінією штрафного майданчика)! Допоможіть тепер віднайти ефективність використання цих 74.67% володіння, якщо удари з хороших позицій ми за якихось причин у достатній кількості не готуємо? Або простіше - нам складно їх створювати.

Давайте ще про сумне: з 15 ударів до перерви з меж штрафного майданчику в нас 6 (пенальті окремо). І ЖОДЕН з цих 6 ударів не досяг площини воріт: перше і єдине влучання відбулося з пенальті на 45‘+ хвилині. Усі влучання (3) лише з-за меж штрафного, де не такий щільний захист.

Команда два місяці на зборах готувалась лише до гри з Депортиво в UEFA Youth League? Бо істотного прогресу у подоланні насиченого захисту у цьому матчі не дуже помітно.

Щоб не розповідав спеціально для мене пан Іщенко про позиційну атаку, я з легкістю знайду для нього нові аргументи і запитання.

Перше. Навіть у такому прохідному матчі (70.67% володіння) юні динамівці грають з «надривом»: 114 втрат! Що мінімум на 10 більше середнього показника по сезону в чемпіонаті (103.78).
Лідер за втратами Бражко (13), що ображається на тезу його неготовністі сьогодні змінити Сидорчука, бо грає за іншими алгоритмами в U19. По 11 у Горбача і Боля, по 10 у Бенедюка, Діалло, Малиша та Волошина, у Яцика 9. Дуже багато браку у всіх ключових гравців без прив’язки до позицій та етапів атаки!

Друге. А чому стільки браку? Бо пасова гра, як осмислена система, майже відсутня. Гіперповільний темп у 14.82 передачі на хвилину здається не дуже в’яжеться зі «швидкими флангами». А насправді джек-пот. Чому Динамо настільки пасивно рухає м’яч передачами? Бо окремі гравці відверто зловживають ІНДИВІДУАЛЬНИМИ діями, перетримуючи м’яч, як це і буває у матчах в Європі, де Динамо виступає у якості андердога. Проти Інгульца маємо 129 дуелей в атаці - наш рекорд сезону при 91.11 в середньому. Открыть/Комментировать

2022-04-05 16:37:02 До чого веду: в ці темні часи нормально героїзувати тренерів та футболістів через їх людські якості (або такі, що ними здаються), закриваючи очі на професійні футбольні здібності. Сьогодні і я всіх люблю, окрім 99% вітчизняних журналістів, звісно ж. Але після нашої перемоги любити всіх вже не варто: лише якість хліба дає змогу оцінити пекаря. А проблеми в нашому футболі самі собою не зникнуть, скоріш додадуться нові... Открыть/Комментировать

2022-04-05 16:37:02 Зустрічав безліч разів думку, що складно в цей непростий час говорити чи писати про футбол. Можу погодитись, насправді сам відчував щось схоже, але жодні «емоційні чинники сприйняття футболу» не можуть навіть на мить стати поруч з почуттями жителів Маріуполя, Харкова, Чернігова, Сум, Тростянця, Ворзеля, Ірпеня, Бучі, Бородянки, Гостомеля, Волновахи (та пробачте, чиї населені пункти не назвав)...
Якщо мені тут в столиці «морально важко» через душевні переживання, то як тоді охарактеризувати та описати стан мешканців понівечених чи окупованих фашистами міст/містечок/сіл? Тому вважаю варто полишити думки чи розмови про важкість, бо я і мої сусіди в Києві й гадки не маємо, що це та як. І завдячувати цьому повинні саме людям з вказаних вище міст та містечок...

Як маю завдячувати ЗСУ можливістю звертатися зараз до своїх читачів, яких поменшало, проте вони не зникли. Тепер й надалі (якщо запал раптово не згасне або з Білорусі нічого не прилетить до будинку) усі графічні матеріали будуть супроводжуватись подякою ЗСУ, замість звичного «вдячного» маркування логотипом сумновідомої італійської компанії постачальника статистичних данних. Після трьох тижнів листування з їх саппортами, вони зіпсували свою репутацію разом з материнською американською, та не варті саме цієї миті прямої згадки про себе. Бо продовжують рахувати удари, кутові та передачі команди дона (бородатого тік-ток блогера з Чечні) в чемпіонаті мордора, поки ми рахуємо тіла у безіменних братських могилах в лісосмугах. Напевне в майбутньому зміню та вигадаю щось їдке, і кожен матеріал буде супроводжуватись прокльонами на адресу цих компаній. Кожен з читачів, що бодай дотично наближений до футболу, раз і назавжди запам’ятає: американо-італійська компанія лише рядовий посібник фашизму з власним осередком десь у Чебоксарах. А не усе оте з ідеалами, гучною філософією та яскравим баченням, яке вони собі на сайті приписують. Це сьогодні одна з головних мотивацій на майбутнє - нагадувати. Усі мають пам’ятати, хто у найтяжчі хвилини відвернувся, хто мовчки спостерігав. Можливо хтось має такий вплив допомогти подолати гідру в майбутньому, як здолали на 40-й день французький Auchan.
Інша мотивація - підтримка малих та дорослих, яких чекають матчі по всій Європі (в малих вже 7 квітня). Їх уявлення про військову справу, мабуть, ще менше за моє. Єдиний внесок, окрім фінансового, вони можуть зробити лише на полі. Звісно зараз немає жодного сенсу оцінювати у грі щось глобально, або щось затято аналізувати. Тому уся ця історія виключно інформаційна та про застереження. Застереження від проявів відверто зайвої критики колишніми мешканцями Києва, що можуть лунати з підвалів та бомбосховищ міст, де досі не було сухопутного зіткнення або воно малоймовірне.

Легше з різними «моральними аспектами» ще й через те, що ніколи не концентрував увагу на закордонних чемпіонатах. Ніколи не ставив перед собою завдання виходу на інші ринки, цього вже і так було вдосталь. Звісно, як маркетолог розумів, що відрізаю першопочатково значну аудиторію, бо казки, наприклад про Мбаппе, цікаві більшій кількості людей. По-перше, букмекерські контракти ніколи не були моєю мотивацією. Вони, як відомо, приходять після виходу на ринки країн назви яких сьогодні просто огидно вимовляти. По-друге, Динамо це щось близьке мені з дитинства, рідне. Член родини, так би мовити. Розповідати про сім’ю - це не те саме, що переповідати матчі Мбаппе десь там далеко. По-третє, хтось має бути альтернативою традиційній українській парадигмі в журналістиці, з її сакральними «Кадар привозить у кожному матчі», чи нездатністю дати простий журналістський запит в Італію про позицію компанії-партнера (адже надавала ряду сайтів свої безкоштовні продукти для промо).

Звісно зла версія мене нікуди не поділась, але вона поки посидить у коридорі біля вхідних дверей за правилом двох стін, як сидять/сплять кияни в основній своій кількості під час сирени загрози авіаудару. Якраз саме вчергове пролунало сповіщення по Києву про повітряну тривогу. Открыть/Комментировать

2022-02-27 00:10:25 Це було моєю фундаментальною помилкою, і маю це визнати. Визнати і вибачитись. Використовуючи російську мову, тим самим невільно сприяв геноциду власного народу. «Русскій мір» в нинішньому вигляді - величезне зло.
Весь цей час перебуваючи у Києві, дуже чітко це усвідомлюю, кожного разу як лунає постріл, сирена, вибух чи ллються дитячі сльози...

Використовув російську (продовжував) з огляду на статистику каналу, яка вказувала, що більшість читачів послуговується саме російською в налаштуваннях телефону. Логіка була наступна: створювати контент для тих, кому він був цікавим. В конкретному випадку: для тієї невеличкої аудиторії яку мав. Це...хибна логіка. Потрібно було виховувати аудиторію, а не підлаштовуватись під неї.
Визнаю. Почну спочатку, завдяки героям, що дозволяють мені прокидатись все ще в Україні...

Після нашої перемоги виправлю цю ганебну помилку, якщо звісно фізично матиму таку змогу. 12 балів з мови та літератури вже давно давали таку можливість.

Дуже шкода, що багатьом нашим співвітчизникам, багатьом нашим героям довелося віддати життя за подібне прозріння. Сподіваюсь, щось подібне сталося не лише з одним мною.

Слава Україні! Открыть/Комментировать