Тобто гравці навіть не намагаються розбивати захисні лінії кор | Смоловой

Тобто гравці навіть не намагаються розбивати захисні лінії короткими та середніми передачами. Замість цього дриблінг:
- у Діалло 27 дуелей в атаці (70% успішних)
- у Назара 23 (52%).
Тобто уся конструкція тримається не на вибудованій пасовій системі, а на скіллах двох найкращих вінгерів чемпіонату. Якщо їм вдається за рахунок швидкості і майстерності вийти на хорошу позицію, маємо надію на створення моменту. Не вдається, то й моментів немає, лише дальні удари.
Свого часу ми проходили цей кейс з Цитаішвілі: висновків досі не зроблено.
Темп (передачі на хвилину) низький ще і через те, що довжина середньої передачі становить аж 20.35 метра. Сподіваюсь зрозуміло, що на 7-8 метрів м’яч котиться швидше, ніж на 20. Кількість 20-метрових передач, які можна виконати протягом хвилини обмежена. Зрештою в нас середнє володіння триває лише 3.87 передач. Очевидно, що підготувати якісний удар за таких умов важко.

Третє. Коли простір обмежено та все зав’язано лише на скіллах і флангах, то логічно, що велику роль мають відігравати фулбеки. Тут все логічно. ПЗ Малиш став лідером за кількістю передач (89), пасів вперед (35) та прийнятих довгих передач (10, з них 5 від ЛЦЗ Дячука, переважно діагоналі). Це наша головна ставка у грі - додаткова пара ніг попереду, про більш глибшу диверсифікацію атакувальних зусиль мова не йде. Бенедюка теж відзначаємо, але йому складніше, бо Діалло інколи поводиться надмірно егоїстично.

Четверте. Чи можете ви собі уявити, що перша команда Динамо грає із 70% володіння, але при цьому Шапаренко отримує від ЦЗ лише 6 передач, а Сидорчук - 7? Ні? І я не можу, але для U19 це не дивина. Яцик сумарно прийняв 6 передач Дячука та Боля, а Бражко - 7. Між собою хави практично не контактують - 7 передач один одному. Тобто центральні півзахисники майже відключені від потоків м’яча та перемикання напрямків атак. Їх пріоритет - тиск, повернення володіння та удари з дистанції. Ця історія суттєво відрізняється від основи, де Шапаренко чи Сидорчук майже завжди в лідерах серед отриманих передач - вони КЕРУЮТЬ грою та рухом м’яча.

П’яте. Тож очевидно, що м’яч, як цінність в команді не сприймається в спосіб подібний основі. Відсутні зусилля ставитись більш раціонально до кожного володіння, витискаючи з нього максимум. Ми граємо за рахунок кількості володінь та плану, що бодай одне из них завершиться успіхом. Через це доводиться постійно м’яч відбирати:
⁃ на середні 52.77% володіння по сезону у нас 83.26 повернень володіння
⁃ тут на 70.67% вже 100, тобто «пальне» ми витрачаємо не на швидке переміщення м’яча полем, щоб спровокувати позиційну помилку захисту, а на спроби дриблінгу та відбір внаслідок підвищеного рівня втрат

Текст надто довгий вийшов, але треба ще декілька абзаців про майбутнє. Все йде до того, що олігархи після перемоги не зможуть утримувати команди навіть на рівні 2015-2021 років. Тож доведеться починати продавати усе, що рухається, до кого є бодай якийсь інтерес. Судячи з того, що після перемоги на ЧС U20 ніхто нікого не зацікавив, то нам потрібні зміни. З лютневого в’ю Іщенка бачу, що про зміни в молодіжній програмі Динамо точно не йдеться. Там вважають, що все йде так, як і має. А матч з Інгульцем доводить, що хлопців готують не до гри у футбол, як тонкого всебічно інтелектуального процесу, а до вирішення «окремих задач» в рамках окремих матчів в єврокубках декілька разів на рік. Потім ці інструменти доводиться використовувати і в іграх, де вони не так ефективні (як з Інгульцем, наприклад). І отримуємо ситуацію, що ігрові алгоритми та процеси в #ДинамоU19 відмінні від основи. У молоді потім часто виникають складнощі з деякими позиціями основи.

Завтра нашим малим в ігрових аспектах (не фізичних чи психологічних) буде легше, вони набагато якісніше подготовані саме до таких викликів, як Спортинг, ніж до зламу захисту Інгульця через короткі та середні передачі.

Але якщо ми хочемо зробити наших гравців цікавими на Заході, то питання тут не лише в наявності паспорта ЄС.