(о)знаки

2021-06-03 13:28:30 Михед таки зробив другий сезон подкасту "станція 451" про українську літературу.
Уважно слухаю, бо він, схоже, єдиний для мене, хто може підказати, як правильно наших читати Открыть/Комментировать

2021-05-26 01:28:40 Найбільша моя претензія до Радянського Союзу — та, що він позбавив мене можливості прочитати в належний час належні книжки

На порталі The Ukrainians вийшло надзвичайно цікаве інтерв'ю Віри Агеєвої, яке особисто мене спонукало на те, аби продовжити збирати власну колекцію творів розстріляного Відродження. Але вона там розповідає не тільки про це.

Про СРСР і його вбивчий вплив на нашу культуру (дивись цитату, винесену на самий початок допису).

Про фемінізм та Лесю Українку (Зараз кажуть, що фемінізм ми імпортували з «нахабної Америки», але це неправда, бо все навпаки: українка Надія Суровцева в 1920-х була членкинею делегації, що прибула у Штати й кілька місяців їздила американськими містами, пропагуючи жіночу емансипацію.)

Про те, що ще у 1991 році редакторка поважного журналу навіть не чула про існування слова "гендер".

Про нове 14-томне видання творів Лесі Українки (ой, там взагалі майже детективна історія, краще сходіть самі почитайте!)

Про сюжети, культурний простір, про те, що у Празі знають про Підмогильного більше, ніж у Києві і безліч інших цікавих речей. Щиро раджу до прочитання! Открыть/Комментировать

2021-05-16 14:25:56 Спроба дочитати таки книжку Арі Турунена "Забобони. Ознаки добра і зла. Історія забобонних звичаїв" зазнала невдачі.

Такої кількості "а знаєте ви, що..." я давно не бачив. Научпоп якось перетворився на книжку для ... тих, хто навіть Фауста не читав і про Стокера не чув.

Тобто, історії звичаїв там майже чуть-чуть. Лише перелік забобонів, що, де та як.

Ок, тіки мені можливо з багажем прочитаного раніше стало нудно. Комусь може зайде

Єдиний плюс книжки репродукції. Хай і чб, але чогось зрозумів, що давно їх не дивився в такому форматі.

#неосилив #недочитане Открыть/Комментировать

2021-05-08 15:19:03 сын мой на склад завезли много материи
цвета второй мировой войны говорят
крепкой как вера людей в светлое будущее
плотной как иллюзии о всеобщем равенстве
дорогой как жизни которых не сосчитать

наша забота сшить большой красный флаг
им мы накроем убитых в концлагерях
задушенных на конспиративных квартирах
умерших самостоятельно в жестких кроватях
павших смертью героя в священной войне

наша забота сшить большой красный флаг с черной свастикой
им мы накроем убитых в ярах и оврагах
угнанных на принудительные работы
умерших самостоятельно в жестких кроватях
павших смертью героя в священной войне

каждому свое как и было сказано
проволочный бог вещает из каждой радиоточки
труд делает свободным мой мальчик
мы несем мир всем людям
черное солнце и во тьме светит

(Ия Кива, 2017) Открыть/Комментировать

2021-04-11 23:25:14 Д'єго Калб, Ана Морено "Сон Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі"
#Видавництво_Аннети_Антоненко #научпоп #нонфікшн

Ще одна книжка з серії науково-популярного чтива.
Тема ж цікава - то й хапанув.

Книжка схожа на збірник статусів, іноді лонг-рідів, науково-популярного блогу в фейсбуці. Звісно - живий, розмовний стиль… певно це б мало насторожити, або я просто розбалуваний Еко та Кар'єром, де їхня бесіда розтяглась на книжку. Але це реально не зовсім книжка.
Ми всі розуміємо, що тема ще нормально не вивчена, глімфатичну систему (допомагає виводити токсини з мозку) відкрили лише в 2012, але це не привід зібрати в книжку "а знаєте ви, що"-факти. І все.
Тобто, коли перегортаєш останню сторінку, не зовсім розумієш, що це реально остання сторінка, книжка здається просто не завершеною.

Ще прикро вразила не дуже добра редактура. Текст в кількох місцях ставав нечитабельним, наче і пробували передати гру слів та воно не дуже й вийшло.
(до речі, попереднє фото про столичний університет - це з цієї книжки, тобто редактор не дуже вчитувався, "так сойдьоть?")

Та й сам стиль розмови, коли тут все просто, спим-не спим, а тут пішли терміни в кілька рядків, і ти не готовий. Загубився. Тобто текст реально роздьорганий на різнобіч.

З несподівано - "сестра/брат у перших" - такий термін насправді існує. Я його ніколи не чув. В українській так іноді називають двоюрідних. Чому йому надали перевагу, не знаю.
І інше несподіване рішення тексту слово "спонука" в значенні сигнал, подразник. Так, зорова спонука, слухова спонука. Було, ще раз, незвично.

Загалом - це якась дивовижна спонука.

не можу рекомендувати, хоча серія цікава, але рекомендую уважно приглядатись перед придбанням.
Може, вона все ж саме для вас Открыть/Комментировать

2021-04-10 20:17:49 Дуже цікава штука.
Не вдаючись до допомоги гуглу спробуйте вгадати, в якому саме столичному університеті викладає Ана Морено. Открыть/Комментировать

2021-04-07 21:58:25 Ольга Токарчук "Химерні оповідання"
Видавництво Темпора
#cучліт #польська #оповідання #Токарчук

Роки два назад в російському сегменті літературного телеграму вирували пристрасті за словом weird та похідним weird-література. Туди втрапили Лавкрафт і іже с німі. Так, до речі і не розібрались, що та як, бо цей же термін можна і до магічного реалізму застосувати.
А потім в росії вийшов "темний логос" і окололітературниє заговорили про темний поворот в філософії (на заході спроба відмовитись від певних філософських обмежень пройшла пів століття назад)
Так що, що там таке те weird так і не зрозуміло - на мій смак щось надто химерне, не в один жанр не втискається, наче попахує містикою якоюсь, але в той же час - наче все і нормально, з дрібкою триллера, бо чекаєш, що ось полізуть кишки (чи десь вони заховані поруч), а ніт.
В нашій вікі розібрались з цим терміном трохи простіше
Збірку оповідань "химерні оповідання" можна до цього напрямку з натяжкою та віднести. бо реально, кожне оповідання мурахами по спині пробігає.

10 невеликих текстів, кожен з котрих викликає ледь не підсвідоме занепокоєння. Наче все спочатку рівно та однозначно, а потім пару акцентів і світ починає зсуватись в щось неприємно-моторошне. При тому це не якісь альтернативні світи.
Звісно, без фантазій не обійшлось. Але їх не так вже й складно уявити собі як реальність. І від того, що можливо вони були реальністю, але тепер трохи гіперболізовано зайшли в текст - це реально дивний ефект переляку.

В кількох оповіданнях я відчув холодок радянського минулого, котре і в мене живе - консерви. Тепер в комірчину, де стоять банки з варенням лячнуватенько заглядати, бо думаєш, а які це може мати наслідки.

Не можу сказати, що це дуже приємне читання. Але в кількох місцях примусило задуматись, де я все відчував і бачив. А кілька разів я впізнавав себе.
Хоча на ділі, ми ж не часто задумуємось, наскільки наша буденність химерна. Спробуйте, відчуття таки дивне. Открыть/Комментировать

2021-04-07 20:03:14 Маркус Розенлунд "Погода, яка змінила світ"
#Нонфікшн #научпоп #Видавництво_Анетти_Антоненко

Мені ця серія у видавництва Антоненко подобається в першу чергу оформленням. Кожного разу цікаво, звідки вони взяли елемент оформлення - ну де ти ще побачиш в детальках щось з середньовічних кодексів, хоч і не в кольорі, але кожного разу ніяких посилань -звідки взяли той чи інший елемент - немає. Та і кольори тепер стали симпатичнішими (перші книжки були з яскраво-червоними елементами).

Отже, в цій книжці мова про клімат і погоду, як вони змінювались іноді дуже радикально, спричиняли соціальні та економічні зміни. Звісно, це трохи слизька доріжка, пов'язувати Французьку революцію виключно з виверженням вулкану на іншому краю світу, але все таки певна послідовність та логіка є - масивне виверження спричиняє вулканічну зиму, відповідно температура може впасти і це вплине на врожай, а далі - неврожай, а це голод, і соціальні невдоволення, і бунти, і повстання. І горезвісний ірландський голод те ж виявляється пов'язаним з різкою зміною погоди внаслідок природніх явищ.

Тобто, ми то ці події сприймаємо досить спрощено, і звикли не звертати уваги на клімат та погоду, а вона досить суттєво впливає на все в нашому житті і століття тому спричиняла масу незручностей і смертей, а тисячу років погода тупо винищувала міста.

З однієї сторони, ми вже не на тому щаблі розвитку, коли так сильно залежимо від погоди, а з іншої - погода може бути дуже безжальною, і там, де нам здається, що ми захищенні, насправді звичайний дощ може пробити, бо все в навколишньому природному середовищі виявляється дуже міцно пов'язаним, а люди в нього добре влаштовані, хоча не завжди і хотіли б це розуміти. І хоч і людство багато разів проходило через кліматичні і природні випробування (вихід хомо сапіенса з Африки пов'язують теж з виверженням вулканів, котрі змінили клімат, і в Африці не стало чого жерти збирачам), все ж кліматичні коливання зараз в часи перенаселення планети можуть спричинити ще більші катастрофи (рівень океану, неврожаї).

Ніякої кліматичної паніки, досить спокійно з загальнодоступних джерел, з червоною ниткою через всю книжку - "ми не дуже усвідомлюємо до цих пір, як сильно ми залежим від погоди та клімату, бо їх робота та вплив поступовий" (а потім бац, парниковий максимум і верхні шари океану нагріваються до 55 за Цельсієм). Цікаво, відірватись іноді важко, швидко)

А ще там є про Доггерланд, пропалу землю в центрі Європи. Тепер хоч є про що розповідати в 10-11 класі, коли за своїми підручниками проходимо шматок теми про заповідник Ваттенмер Открыть/Комментировать

2021-04-06 00:34:33 Львівське видавництво "Апріорі" пропонує для передзамовлення новий переклад Фройда "Невпокій в культурі" ("Das Unbehagen in der Kultur")
все б нічого, але для ознайомлення на сайті висить лише текст передмови, а от самого тексту перекладу - ніц нема (а знаючи, як писав Фрейд, було б дуже цікаво)

1. цікава стратегія (повага?)
2. незвично ж як після російського "Недовольство культурой" Открыть/Комментировать

2021-04-03 01:10:55 Фріда Ісберг "Сверблячка"
#Видавництво_видавництво #ісландська_літ_ра #сучліт #оповідання #Кривоніс

Я ваще то те ж колись мріяв про ісландську мову і її вивчити. Але в мій час знайти словники та підручники було нереально, а потім я виявився слабаком (додаток з вивчення ісландської я не відкривав чотири місяці). Так що читаємо поки те, що переклав з ісладської Віталій Кривоніс (в "Видавництві" це вже його третій переклад, у Жупанського вийшов його переклад Старшої Еди). А не я))))
Ніт, ніяких питань до перекладу чи перекладача, я не спец в цій області.

І тільки я вирішив щось написати про збірку оповідань Фріди Ісберг "Сверблячка", як вже з'явилась прекрасний розбір від Ганни Улюри

Але про своє враження
По-перше, там стільки тілесності, що я вже в Ісландію не хочу. Вони там всі намахані, да? Тобто тілесності такої, про котру незвично в нашому просторі говорити, бо… не знаю, от часто ви читали книжки, де один з моментів сварки в парі - сцяння в ванній? Ось. Спочатку ця тілесність відштовхує, хочеться гидувати. Але поступово розумієш, що ти просто звик закривати очі на ці речі (жопа є, а слова нема). Хоча все твоє життя в цій довбаній тілесності, тому хочеш її витіснити (тут згадується Вірджінія Вулф, котра нарікала на Джойсівського "Уліса", як так, ми вже в книжках пишемо, як справляємось в туалеті - бо половина четвертої частини описує сидіння на унітазі).

По-друге, заявлено "книжка про проблеми підлітків". Не згадаю де, але точно таке формулювання було. Але всі підлітки-герої книжки - 24-28 років. Такі собі підлітки. На справді світ старішає, ми наче про це знаємо, але з подивом дізнаємось, що західніше нашого кордону, і в такому ізольованому світі як Ісландія, дорослішання приходить пізніше. Емоційне та психологічне. Причин жити швидко немає. Ще втомишся жити. Але жити доводиться звичайне життя. А ти до нього не готовий, ага. І так до старості.

По-третє, ну не все вже так чітко про "підлітків", звісно, можна звалити все - це проблеми переважно молодих людей, але не хочеться нікого розчаровувати, не тільки молодих. І лише за допомогою цього образу можна спробувати описати не-молодих, котрі так само виявляються не готові до ультрастрімкого сьогодні. (в одному з оповідань молода пара нарікає батькам, що ті їх не підготували та не навчили - біда, що і батьки до такого життя і такого темпу виявились не готовими).

В принципі, ми всі переживаємо в осучасненому до болю світі ті самі проблеми, я просто їх по іншому артикулюю, або іноді не так сприймаю. Тому для мене книжка стала спробою сказати, що ні, все нормально, всі мають такі самі проблеми, але не говорять, бо не можна ж і сором.

І тема дорослішання. Всі герої не можуть прийняти адекватного кінцевого рішення. Вони безкінечно вагаються, перевирішують або вдаються до тимчасових заходів, сподіваються, хтось інший вирішить, не можуть вирости і лишаються пере-дітьми з уже не дитячими проблемами.

Читати іноді важко. Хоча кожен текст в збірці не такий вже і великий) але… подорослішай та прочитай)
Ілюстрації Надії Кушнір (авторка Гуся), видано за підтримки ісландського літературного центру (за що їм данке) Открыть/Комментировать