Красовицький щоденно

2022-06-04 17:24:31 Всі нові закупівлі до бібліотек повинні не включати видання мовою держави-агресора. Виключення в такій схемі повинно бути зроблене тільки для видань, що замовляють органи влади та управління в цілях підтримки та здійснення міжнародних інформаційних заходів та пропаганди без вільного продажу на українському ринку. Ще одним виключенням можуть бути видання з філологічних наук, зроблені з науковими цілями.
3. Книжкова торгівля повинна отримати преференції щодо сплати оренди та можливість заключення угод на приміщення державної форми власності на великі терміни для гарантії вкладень в бізнес, а офіси видавців також захищені від виселень з таких приміщень рішеннями міської влади.
4. Програми на кшталт є-підтримки, що можуть підтримати громадян в складний період, також дадуть можливість створити справжній для 40-мільйонної країни розгалужений асортиментний книжковий ринок. Тепер, коли продукції з РФ та РБ тут не буде, нам потрібно багато зробити для заповнення всіх асортиментних ніш. Це, безумовно, можливо зробити протягом 4-5 років при державній підтримці бібліотек і нормальній роботі ринкових механізмів, включно з боротьбою з контрабандою та контрафактом, а також з електронним піратством. Досвід, якій зараз мають СБУ та кіберполіція із закриття російських сайтів, дозволить їм при умові законодавчих рішень, перемогти і українських піратів. Одним з допоміжних механізмів може стати Національна цифрова бібліотека, яка по відомим вже в Європі механізмам може розраховуватися з видавцями за прочитані копії, склавши конкуренцію нашим та міжнародним піратам з російськими коренями.
5. І головне. Українські письменники, перекладачі, літературознавці, автори книжок нон-фікшн та наукових праць, нарешті повинні відчути себе потрібними народу та державі. В галузь повинні прийти сотні активних творчіх людей. Ринок країни з 40 мільйонами населення повинен включати 1500-2000 професійних письменників і приблизно таку ж кількість професійних перекладачів. Висока література, вершиною якої є Нобелівська та інші відомі світові премії, існує тільки в країнах, де існує розгалужений ринок масової літератури, не завезений в рамках культурної експансії від держави-ворога, а яка системно виробляється на місцевому ринку. На сьогодні вкрай важливо провести саме такі дії, які дозволять тим, хто прийде в професію, вижити саме на гонорари, які сплачує або видавець, або спеціалізовані інституції, які відповідають за видавничий процес в країні.
Слава Україні!
Ми - переможемо Открыть/Комментировать

2022-06-04 17:24:31 Думаю, що на сьогодні кількість працюючих, в тому числі, дистанційно, на повну ставку у видавництвах Харкова менше 50%, в друкарнях менше 20%, а по Києву ці цифри складають 70% та 40%.
4. Книгарні заходу в другий місяць навали збільшили продажі в 2-3 рази до рівня минулого року, що пов‘язано з евакуацією в західні регіони країни населення, що залишилося без власних бібліотек та з вільним часом. Зростання продажів дитячих книжок в перші місяці змінилося на різке падіння в зв‘язку з виїздом мам з дітьми за кордон. Сьогодні продажі на заході складають 1,5-2 рази від 2021 року, а в центрі - 0,2-0,3 рази від минулого року також. Працює менше 30% книгарень сходу, здебільшого - мережеві.
5. Автори в значній мірі не отримують стабільних оплат від видавців, і дуже мало пишуть нових книжок. Повинен пройти якийсь проміжок часу після закінчення війни для того, щоб хроніка змінилася на художні тексти, і багато років для появи великого українського воєнного роману.
Не пізніше осіні цього року, незалежно від того, чи закінчаться активні бойові дії, ринок зіткнеться з низкою викликів, для яких будуть потрібні системні рішення, в тому числі і з боку держави:
1. Системний дефіцит і зростання ціни на папір(ця ситуація характерна для всієї Європи)
2. Зростання цін на книжки породить спіраль підвищення цін та падіння середніх накладів. І це на тлі закінчення грошей у тих читачів, які втратили роботу в зв‘язку з війною.
3. Зникнення з продажу книжок з Росії одночасно з закінченням найбільш ліквідних позицій українського книжкового ринку призведе до зменшення площ діючих книгарень(одночасно вони стануть більш доступними до співпраці з малими видавництвами)
4. Велика кількість наших читачів за кордоном потребує системного рішення щодо потрапляння на європейські ринки наших книжок.
5. Заборона валютних платежів за права зупинила підписання нових угод і оплату підписаних раніше.
Всі ці та інші виклики потребують від держави дорожньої карти по роботі з галуззю. Частково це вирішується в рамках робочих груп на рівні ОП та Уряду, частково - депутати також повинні прийняти рішення, в тому числі непопулярні. З моєї точки зору, самим найближчим часом потрібно зробити наступне:
1. Часткове вилучення з бібліотек книжок походженням з російської федерації та Республіки Білорусь призведе до різкого падіння розміру бібліотечних фондів. На звільнених від ворога територіях та в зоні бойових дій пошкоджено та повністю зруйновано значну частину бібліотек, а на окупованих територіях злочинці з РФ винищують українські книжкові фонди, як ідеологічно неприпустимі. Це вже зараз призводить до необхідності створення Фонду нових надходжень до бібліотечної системи при олній з Національних бібліотек, який повинен фінансуватись не тільки з державного бюджету, а й зі спонсорських європейських грошей, а надалі і з репарацій, які буде отримано з заарештованих коштів РФ. Саме створення прозорого механізму потрапляння нових книжок в цей фонд може уберегти галузь від втрати кадрового потенціалу і надати можливість читачам, які втратили можливість заробляти на нові книжки, отримати їх в бібліотеках по місцю проживання в Україні та, можливо, і за кордоном. На мою думку, ця потреба складає 15-20 мільйонів примірників щорічно, що потребує фінансування на рівні 2 млрд грн на рік.
2. Мовне питання в книговиданні має багато спільного з боротьбою з продукцією з держави-агресора. З моєї точки зору, рішення проблеми виглядає так: друк книжок в Україні можливий всіма мовами світу, включно з мовами РФ та РБ, крім авторів, що мають, або мали паспорти цих країн, починаючи з 1991 року, а переклади з мов світу можливі тільки на українську мову та мову країн Євросоюзу. Книжкові видання російською та білоруською мовою можливі тільки при умові одночасного видання тієї ж книги українською мовою і присутності в продажу цього видання, зробленого тією ж технологією та на тих же матеріалах, що і видання мовою держави-агресора. Українські автори, що пишуть російською, повинні, таким чином отримати можливість присутності в професії, а читач отримати їх твори в тому числі і державною мовою. Открыть/Комментировать

2022-06-04 17:24:30 Про книжковий ринок в часи бойових дій та відновлення економіки після Перемоги. Спроба аналізу та прогнозу. 101 день навали.
Почнемо з того, що проаналізуємо, з чим прийшов книжковий ринок до 24 лютого 2022 року.
1. Після введення з 2017 року ліцензування ввезення книжок, а з 2019 і вибіркових санкцій, росіяни змогли підлаштуватися під обмеження і суттєво збільшили свою присутність на нашому ринку. Причому ми можемо казати не тільки імпорт книжок з Росії, а й відкриту роботу видавничих та книготорговельних філій, як офіційних, так і імпровізованих. Продаж та друк продукції походженням з держави-агресора не став табу на восьмому році війни для працівників галузі. Я би оцінив частку таких книжок(завезені та надруковані в Україні книжки російських видавництв та їхніх дочірніх підприємств російською та українською мовами) в 45% ринку(без урахування підручників) на початку 2022 року. Ці цифри не враховують піратські видання російських книжок в Україні.
2. Обмеження мовного закону, що почали діяти з липня 2021 та січня 2022 фактично зафіксували стан ранку, який давно готовий до збільшення норми книг українською(за назвами)з сьогоднішніх 50% до 75%(бажано, разом з мовами Євросоюзу, щоб не обмежувати друк англійською, німецькою, польською).
3. Дворічний гібридний карантин дуже сильно вдарив по книжковому ринку нашої країни, зменшивши його обсяг станом на кінець 2021 року на 40% від рівня 2019 і поставив на межу виживання більшість гравців ринку.
4. Є-підтримка показала наявність відкладеного колосального попиту незаможних верств населення на книжки, що стало сюрпризом для законодавців, які порадували видавців цією безпрецедентною акцією, і для гравців ринку, які не завжди встигали за попитом в перші два місяці 2022 року.
5. Зароблені за короткий термін кошти не дозволили суттєво змінити стан галузі, але дозволили частково закрити борги на ринку. Російські постачальники скористалися відсутністю мовного обмеження і вивели значну частину акційних грошей за кордон.
6. Тим не менше, зростання продажів у українських видавців, за різними оцінками, в період є-підтримки склало 150-300% від рівня минулого року. Вперше за 30 років існування держава підтримала одночасно всю ланку, від читача до друкаря. Війна зупинила цей процес на рівні чверті витрачених грошей.
Перші 3 тижні війни книжковий ринок перебував в шоковому стані, харківські та київські великі видавці втратили доступ до своїх приміщень, великі друкарні в
Харкові, які забезпечують більше 80% друку книжок, зупинили виробництво. Книгарні були зачинені в більшості міст країни. Тільки з середини березня почали роботу логістичні компанії. Книжковий ринок почав налаштовуватися на воєнний стан. Частина покупців книжок, що поїхали за кордон, отримали перші спонсорські поставки дитячих книжок. Поступово друкарні починають доробляти наклади, що здані до друку в лютому. Картина ринку на початок червня:
1. Розмір книжкового ринку України оцінюється на рівні 25-40% від минулорічного, зростання цін на нові книжки - 50% до того же періоду минулого року. Кількість надрукованих нових книжок після початку війни - не більше 10% від рівня минулого року.
2. Найбільші гравці ринку дистанційних продажів книжок перевозять власні склади на Західну України, поновлюють діяльність з частковим звільненням та заміною персоналу, повністю прибрали книжки походженням з Росії, але один з них частково залишив продукцію дочірніх російських структур українською мовою. На відміну від них, частина роздрібних гравців залишили в продажу і навіть розширили асортимент книжок з Росії, розуміючи, що частина покупців, розуміючи майбутній колапс, скуповують російські книжки.
3. Видавці частково призупинили діяльність колективів, не маючи грошей від продажу в достатній кількості, щоб утримувати колективи та підтримувати довоєнні обсяги, тому максимально актуальним постає питання збереження спеціалістів, які покинули країну і живуть тепер в Європі. Открыть/Комментировать

2022-06-04 00:27:29 Набагато численніша російська армія не змогла декілька разів форсувати Сіверський Донець(а це дуже символічна водяна артерія), жахлива кількість БТГ два місяці проходила Попасну, а тепер гине на позиціях біля дороги Бахмут-Лисичанськ(думаю, саме тут почала працювати нова потужна артилерія). Впевнений, ми протягом тижня будемо щоденно чути новини щодо відсічі переважаючим силам ворога в Северодонецьку. Майже всі ми розуміли ситуацію і були готові до відступу українських бійців до Лисичанську, на інший берег ріки. Але цього не тільки не відбулося, а, навпаки, ми щоденно бачимо нових полонених саме з цього міста. Це означає контрнаступ та вдалу роботу українських ДРГ на території, зайнятій противником. Ми щоденно чуємо про вибухи складів з боєкомплектом противника саме на Луганщині, це означає суттєве зменшення вогневого тиску на наші окопи. Мы бачимо, що в статистиці втрат ворога стало набагато менше танків(зупинилися?) І набагато більше артилерії(ЗСУ тепер має, чим вести протибатарейні дуелі, і ця перевага буде зростати)
5. Україна отримає скоро Хімарси, максимально актуальну зброю з радіусом дії до 80 км. Мы можемо витрачати час на дискусії про 300-кілометрові снаряди, а можемо зрозуміти що те, на чому вже навчаються українські бійці, дозволить відсунути саме на цю відстань штаби, казарми, артилерію ворога і зробити майже неможливим використовувати велику щільність підрозділів для наступу. А перевага в повітрі наших безпилотників, яка вже зрозуміла останні 3-4 тижні, повинна стати повною при отриманні великої кількості оперативних Пум довжиною до 1.4 м та з розмахом крил 2.8 та набагато сильніших безпилотників довжиною до 12 м та висотою на якій можуть працювати, до 13 км, що означає майже повну невразливість для російського фронтового пво. Саме технологічна війна в небі і з неба повинні вирішити разом з рсзо і питання півдня - порту Бердянськ, Мелітополя, чергової і справжньої Чорнобаївки, Берислава та Каховки.
Думаю, з початку липня оперативна пауза росіян, яка буде заповнена їх знищенням, перейде в системний наступ ЗСУ

Слава Україні! Открыть/Комментировать

2022-06-04 00:27:29 Факти та коментарі. 101 день навали.
1. Давайте проаналізуємо те, з ким ми маємо справу. Країна зміненої реальності. Країна, що вбиває громадянське суспільство. Країна, що виганяє інтелектуальну еліту, а потім не може виробити.., ні, не автомобілі, а гвіздки. Автомобілі, до речі, вже теж не може. Країна, що з 18 сторіччя фальсифікувала історію для власних громадян, створила невідомий "русский" народ, шляхом понівечення, ассимілювання, культурної деградації народів своєї країни. США теж багатонаціональна країна, але вона підтримувала завжди саме національну ідентичність тих ірландців, італійців, українців, що стали американцями(рабство та знищення індейців- жах, через яке Америка пройшла, змінившись), Росія же зробила удмуртів, комі, марійців "русскими", взялася за якутів та бурятів, вже майже вийшло, трохи заважає війна, кількість матеріалу для переналаштування постійно зменшується. Саме Татіщев та Карамзін написали цей міф про європейськість, гуманітарну просвітницьку місію та безпомилковість дій російських лідерів, а Соловйов(інший), Ключевський та всілякі Волкогонови з Пікулями настільки розвинули, що відбулося максимально екзотичне.
Коли в світі працює пропаганда на свій народ, майже завжди керівна верхівка все це планує, заливає мізки пригніченому народу бетоном брехні і по цьому бетону ходить, спираючись на голови людей. Так було у фашистській Італії, нацистській Німеччині, сталінському СРСР. Не так в сучасній Росії. Саме верхівка влади намагнічена власною пропагандою до такої міри, що саме вона більше за всіх зазомбована. Саме перші особи, які створили цю систему брехні, підпитуються нею, приймають рішення на її основі, вірять тим, хто їх цим підгодовує.
2. Армія РФ, що зайшла до нас 24 лютого, саме тому й понесла величезні втрати в перші дні, що була готова до хліб-солі, парадної форми та знищення беззбройних "нациків" та бандерівців на площах за підтримки мирного населення, яке ті пригнічували. Ця армія бачила таку Україну щодня, у відображенні кривого дзеркала російської пропаганди. Вони везли парадну форму, шикувались в колонни, і були знищені не дуже злагодженою та озброєною Українською армією, Нацгвардією, Прикордонслужбою, Теробороною перших днів, з економним боєкомплектом, відсутністю єдиної системи керівництва, старою та дуже старою радянською зброєю і невеличкою кількістю сучасної натівської зброї, що встигла доїхати. Саме це все змінилося в нашій армії в перші тижні. Зараз це абсолютно інша сила, мотивована, керована, організована.
3. А що ж російська армія? По-перше, потрібно розуміти, що це велика інерційна сила. Вона має жорстоких генералів, які просякнуті державницькою пропагандою і не думають про життя солдатів. Вона навчені за радянськими підручниками і в позиційному наступі діють по ним - спочатку літаки та вертольоти з потужними ударами по місцевості, потім довге утюження артилерією полоси наступу(а перевага в кількості снарядів страшенна поки що. Це вони нам знищували склади в Балаклеї, в Центральній Україні, а всі їх радянські арсенали по всій відстані до Владивостока стояли багато років в очікуванні спустошення, на жаль, для останнього маршруту в Україну), потім людський непотріб з так званих ДНР/ЛНР для виявлення місць спротиву, потім танки та вже піхота для зайняття території. Ця тактика працювала в 1945, вона майже працює і зараз. Є кому сидіти в цих одноразових танках, є кому оперувати гарматами, є навіть кому вмирати на броні бетеерів. І буде ще довго. Але майже немає елітних офіцерів, які мають справжній досвід керівництва, добре навчені і готові виконувати завдання. Їх вбито в перші дні війни. Вони сидять в гарнізонах в Росії і відмовляються від відряджень на смерть. Вони пишуть рапорти. Бо вони, на відміну від окопного м'яса, знають, що таке війна в Україні.
4. Таким чином, все і відбувається зараз на Луганщині. Открыть/Комментировать

2022-06-03 00:14:06 100 день гарячої фази. Тільки тези.
1. Велика вдячність героям. Вдячність ЗСУ. ТРО. Окремим підрозділам. Нацгвардії. Нацполіції. Всім, хто нас захищає. Саме вони здивували світ і дали нам можливість жити.
2. Друге народження української сучасної політичної нації. Те, що не було зроблено в 1991, відбулося в 2022. Багато питань, які було складно вирішити, вирішились. Мова. Вже остаточно - повністю єдина у всіх аспектах. Єдність - від Харкова та Маріуполя до Львова і Чернівців.
3. Чергове підтвердження, що громадянське суспільство, волонтерство, підтримка людей один одним - з кожним роком міцніше. Саме це утримало державу та населення фінансово в перші дні. Саме це дало можливість евакуювати наше майбутнє - жінок та дітей.
4. Україна - це Європа. демократичний світ майже одностайно підтримав нашу країну в біді. Хто свідомо, хто під тиском обставин. Міжнародна підтримка посилюється щоденно. Українська дипломатія зробила майже неможливе
5. Вже весь світ впевнений в нашій перемозі. Але це питання часу, її не буде завтра чи за місяць. Ми повинні бути єдиними і без істерик допомогти ЗСУ виконати свою роботу. Агресор майже зупинив свій рух на сході. Настало літо і саме літом ми побачимо перевагу мотивованих наших захисників над тими покидьками, зібраними з усіх усюдів, що прийшли на нашу землю - мужності над підступністю, честі над мародерством, захисників над ґвалтівниками
Слава Україні
Героям Слава
Смерть ворогам! Открыть/Комментировать

2022-05-31 22:34:33 Открыть/Комментировать

2022-05-31 16:24:08 https://folio.com.ua/books/Doneckiy-aeroport-Spravzhnya-istoriya-Chastina-1-Noviy-terminal

https://folio.com.ua/books/Doneckiy-aeroport-Spravzhnya-istoriya-Chastina-2-Kiborgi Открыть/Комментировать

2022-05-31 16:19:55 Открыть/Комментировать

2022-05-31 16:18:43 У видавництві Фоліо друком вийшов двотомник Ірини Вовк «Донецький аеропорт. Справжня історія». Розказуємо детальніше.

Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські воїни надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо.

Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало.

Авторка двотомника Ірина Вовк — українська журналістка, волонтерка, очільниця Благодійного фонду «24», покликаного допомогти українським бійцям Збройних Сил та добровольчим батальйонам армії України. Ірина Вовк зібрала доступні свідчення й дані, які висвітлюють події тих днів.

У першій частині книги авторка розповідає історію ДАП від будівництва терміналів до розгортання драматичних подій оборони аеропорту, до його падіння. Про все, що відбувалося тоді день за днем свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці, медики, волонтери, журналісти.

У другій частині Ірина Вовк розповідає про останні, найтрагічніші, дні оборони аеропорту.
Пам’ять про героїв бережуть родини загиблих «кіборгів», їхній подвиг закарбований у віршах і піснях, книгах і фільмах.

Придбати двотомник можна на сайті видавництва: «Донецький аеропорт. Справжня історія. Частина 1. Новий термінал» та «Донецький аеропорт. Справжня історія. Частина 2. Кіборги»

Присвячується воїну 95 окремої десантно-штурмової бригади Руслану Боровику із позивним «Багдад». Загинув в запеклому бою поблизу міста Ізюм Харківської області. Открыть/Комментировать