Красовицький щоденно

2021-05-08 23:06:19 Открыть/Комментировать

2021-05-08 23:05:53 В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» Анатолія Дімарова розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть.

Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя. Її автор запевняє, що опанувати цю науку може практично кожен, є тільки одна умова — регулярні тренування. А тренувати пам’ять за допомогою наведених вправ весело й цікаво.

Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відобразився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.


Анатолій Дімаров «На коні й під конем. Блакитна дитина»
У кошик Открыть/Комментировать

2021-05-08 23:05:37 Привіт, сьогодні радуємо вас новинкою!

Андрій Остальський «Чужой в Кремле. Покушение»

Андрій Остальський – відомий російсько-британський письменник та журналіст, екс-головний редактор Російської служби Бі-бі-сі, автор 16 книжок, зокрема декількох романів та видань науково-популярної літератури, які були тепло прийняті читачами і критиками.

«Находясь с визитом в Лондоне, Президент России получает сообщение о готовящемся на него покушении. Но стоит ли принимать угрозу всерьез?
И кто стоит за этим предупреждением – доброжелатель или противник, стремящийся породить смуту в кремлевских коридорах?
Разобраться в этой тайне поручено генералу Антону Щеглову, но он оказывается совсем не тем человеком, за которого себя выдает. Он – «чужой».

В кошик Открыть/Комментировать

2021-05-08 20:07:11 Открыть/Комментировать

2021-05-08 20:06:44 Мой дядя Алекс Воннегут научил меня очень простой, но действительно важной вещи. Он говорил, что мы почему-то не замечаем, когда случается что-то хорошее. А ведь хорошее стоит того, чтобы на него обратили внимание.

Он говорил не о каких-то великих свершениях, а о самых простых, повседневных вещах: когда пьёшь лимонад в жаркий полдень в тенёчке, или вдруг чувствуешь запах свежего хлеба из булочной, или сидишь ловишь рыбу, и тебя не волнует, поймаешь ты что-нибудь или нет, или слышишь, как где-то в соседнем доме кто-то по-настоящему классно играет на пианино.

Дядя Алекс втолковывал мне, что в моменты таких прозрений обязательно надо сказать вслух и с чувством: «Как же здорово, правда?»

Курт Воннегут · Времетрясение Открыть/Комментировать

2021-05-05 20:01:53 Открыть/Комментировать

2021-05-05 20:01:34 Вплоть до девяти-десяти лет мы ощущали истинный вкус жизни: мы были сами собой. Точнее, те из нас, кто не был избалован вниманием родителей, кто мог спокойно гулять по улицам вечерами и открывать мир собственными глазами.

С некоторым сожалением я думаю о том, что порядочно ограниченная жизнь в раннем детстве кажется теперь беспредельной вселенной, тогда как дальнейшая жизнь, жизнь взрослого человека, постоянно сжимается.

С момента поступления в школу человек становится несчастным: у него возникает ощущение петли вокруг шеи. И хлеб, и жизнь лишаются вкуса. Добывать хлеб становится более важным занятием, чем его есть. Всё подсчитано, и на всём проставлена цена.

Генри Миллер Открыть/Комментировать

2021-04-30 19:36:47 ​​ Гендиректор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький: "Українському ринку книги необхідне 100% ембарго на ввезення книг з Росії. Взагалі будь-якого інформаційного продукту"

Як живеться українській книзі на другий рік ковіду - та ще й посеред жорсткого локдауну, що крокує країною? Питання риторичне: так собі живеться. Закриваються книгарні, згортаються бюджети, зазнають збитків видавці. І це при тому, що нікуди не поділися давні проблеми: незграбна українська держбюрократія, піратство, занепад бібліотек, потужна експансія російської книги...

Про те, чому і в цій ситуації не можна впадати у відчай, а головне - що для української книги може зробити держава, " Цензор.НЕТ" поговорив з генеральним директором найбільшого українського видавництва "Фоліо" Олександром Красовицьким.

Читати - censor.net/ua/r3262350 Открыть/Комментировать

2021-04-30 15:06:37 Увагу до цієї справи привернули автори книги Фоліо «Волинь» в серії Проєкт Україна Открыть/Комментировать

2021-04-30 15:06:00 ​​ Розстріляного 1989-го за вироком радянського суду воїна УПА Гончарука офіційно реабілітовано

"Національна комісія із реабілітації жертв політичних репресій нарешті повернула добре ім'я Івану Гончаруку", повідомив співробітник Центру досліджень визвольного руху Володимир Бірчак.

Вже були запущені перебудова, гласність. "1989 рік. Харківського 62-річного пенсіонера п’ять днів судили на Волині за звинуваченнями, за які він вже відсидів свій термін у концтаборі та був звільнений. Повстанця Івана Гончарука розстріляли за два роки до проголошення незалежності України".

Бірчак зазначив, що: "Справа шилася білими нитками від самого початку і до кінця. До свідків були залученні діти вбитих сорок років тому радянських активістів, штатних та позаштатних працівників НКВД. Цікаво, що в 44-45 роках цим свідкам було лише 10-12 років, а Івану двадцять років, але свідки впізнали Івана Гончарука за фото зроблене в п’ятдесятирічному віці!!!"

Івана Гончарука розстріляли 12 липня 1989 року в Києві. Через два місяці 8-10 вересня 1989 року в актовій залі Київського політехнічного інституту відбулися установчі збори "Народного руху України за перебудову". Открыть/Комментировать