sNaked Diary #УкрТґ

2022-04-10 21:02:35 Трохи дивно думати про прості і звичайні речі, але вже декілька тижнів, я буквально мрію про велику тацю суші і жорстку порку.

І якщо суші ще можна зробити самостійно, то з поркою доведеться почекати. Открыть/Комментировать

2022-04-08 12:13:28 Ті з вас, в кого є проросійські родичі... Як ви з цим живете? Як пораєтеся?

Я не знаю як бути і що робити. Я відчуваю деяку відповідальність, особливо за найстарших, але блін. Мені дуже складно. З деяких особистих причин я не можу повністю обірвати зв'язки і забути про них, як про страшний сон. А кожна розмова зараз - це прогулянка по мінному полю. Открыть/Комментировать

2022-04-06 09:40:05 Я обіцяла більше дописів цього місяця, але останні новини, м'яко кажучи, вишибають дух. Открыть/Комментировать

2022-04-01 22:51:39 Я встигла-встигла-встигла!

Насправді, не зовсім) Лишень декілька хвилин тому в анонімну форму прилетіло ще одне запитання про порку, яке не потрапило у сьогоднішні відповіді.

Але воно дуже об'ємне і складне, тому для нього я підготую декілька постів трохи пізніше.

А поки що... #анонімні_питання квітня

Змійка, дякую за твій канал!) А питання моє в тому, що робити якщо я соромлюсь своїх бажань? Мене цікавить БДСМ, але я не можу відбутися від думки, що це не нормально, що моє бажання "брати" жінку, зв'язувати і бачити її безпомічність. Звісно я не хочу причиняти їй шкоду, але думка про те, що я якийсь збоченець не покидає.

Будь ласка)

Думаю, для початку варто прийняти той факт, що ти все ж таки - збоченець. Як я і ще купа тих, хто цікавиться не традиційним сексом і має не традиційну сексуальність. Просто тому, що ми "не такі" в уявленні людей навколо. Але це не значить, щи ми погані і неправильні, що нас треба лікувати.

Продовження


Запитати анонімно - тут. Открыть/Комментировать

2022-03-31 11:15:39 Третя частина про "як воно там під час вагітності" вийшла найскладнішою. Бо це потрібно було відрефлексувати самій, розібрати по поличках і прийняти.

Про психологічне

Зараз мій психічний стан стабільний як ніколи - і це все без таблеток і психотерапії! Скоріше за все тому, що нарешті з'явилося те, про що дійсно треба хвилюватися і мозок не має нічого вигадувати самостійно. Але то все лірика.

Ще декілька місяців тому мені було доволі складно.

Мене сильно залякували не запланованою вагітністю з початку статевого дозрівання (настільки, що мені снились кошмари про непорочне зачаття!), розповідали про неприпустимість аборту не з моральних, а медичних чинників (і це виявилося йобаним буллшитом), а релігійне виховання додавало... додавало. Це взагалі дуже смішно: розмножуватися - добре, але вагітність то непристойно, жахливо і взагалі, як ти могла. Додайте сюди всі ці вислови про тупих овуляшок і отримаєте просто охуєнний коктейль з ненависті до себе, провини і страху.

Я не могла дивитися на себе в дзеркало, займатися сексом, бдсмом, роздягатися, нормально спілкуватися з оточуючими. Я відчувала себе... гидкою, брудною - у самому поганому сенсі. На рівні - "господи, як ти могла в подолі принести, тупа шльондра!" Хотілося закритися, сховатися і не відсвічувати .

Скажу чесно: як би я не хотіла, але ніякого дива прийняття не сталося. Усвідомлення радості материнства - теж. Мені допомогли тільки заняття з сексологом і психотерапевтом. (Ні, мені ще сильно допоміг Дом, але розкопали де проблема і порадили, як з нею боротися - спеціалісти).

Не буду розповідати про традиційно "важкий шлях" до зміни установок і "виклики, яке поставило моє виховання". Просто скажу, що це зайняло деякий час, потребувало багато обговорень і тотальної зміни ставлення до явища. З "як так взагалі можна, фу бля пиздець" до "ну, я охуєнно крута, що взагалі вв'язалася в цю авантюру".

Зараз залишився невеличкий затик тільки з сексом, але мені вже складно сказати які саме фактори впливають: гормони, самопочуття, страх зробити щось не те, підвищений рівень стресу і навантажень, або мої загони. А може і все разом. Проте я над цим працюю і одного дня сподіваюся повернути собі звичне лібідо і звичне задоволення (бо я того варта)).

А замість міні висновку хочу зауважити, що я все ще залишилася "про чойс", і вважаю, що діти, то справжня авантюра, важча за пригоди хобітів у Середзем'ї. Тому підходити до неї треба тільки в рамках БДР, інакше вийде справжнісінька херня. Открыть/Комментировать

2022-03-29 09:56:40 Цього місяця було мало постів - я буду виправлятися.
Але відповіді на анонімні питання, я як завжди даватиму першого числа наступного місяця. Тому, якщо ви хотіли про щось дізнатися, але соромилися - це саме час зробити - тут. Открыть/Комментировать

2022-03-27 20:08:00 За цей місяць (місяць і три дні, якщо бути точною) я познайомилася з купою охуєнних людей. Більшість з них - мої ідеологічні супротивники, деякі з них - з Росії. Ми стояли і стоїмо по різні сторони барикад у інформаційному просторі, ми підйобували один одного і люто сралися.
Але це не заважає нам зараз співпрацювати, шукати допомогу і надавати її.

"Вірні вороги" ріал лайф едішн.

Особлива іронія в тому, що співпраця з ідеологічними однодумцями зараз залежить від країни. Открыть/Комментировать

2022-03-21 17:39:20 Про секс і БДСМ

Тут, доведеться визнати, що Теми в нас зараз практично немає. Практично, тому що Дс-динаміка все ще залишається, але легенькі ляскання по дупці і м'яку сесію за повноцінний БДСМ я не вважаю.

Ми не те, щоб так домовилися... Воно склалося якось саме. Мені тривожно, Дому - теж, а порадитися якось ні з ким. Якщо про секс з гінекологом розмовляти цілком нормально, то прийти до неї з питанняйм "а нічого, якщо мій чоловік буде час від часу з усієї сили пиздити мене ремінем?", я не можу. Боюся, вона мене зовсім не зрозуміє. (Ось чому нам потрібна дестигматизація і видимість!)

Я, звісно, вивчила, що пишуть про біль під час вагітності на наукових ресурсах, але й мова там про зовсім інший біль, й впевненості все одно ніякої немає. Бо мазохістів, особливо вагітних, ніхто не вивчає.

Не дивно, що тепер мені часто сняться соковиті сни про порку і сабспейс.

З сексом же все одночасно легше і складніше.

Легше, тому що він в нас є. Як в равликів "чмявк-чмявк", обережно і ніжно. Здебільшого через те, що на самому початку я радісно потрапила в лікарню на наступний день після звичної нам бурхливої єблі. Наскільки це було пов'язано не міг сказати навіть лікар, але досвід не сподобався нікому, тож тепер ми дещо оглядисті.

Зате ми згадали, що можна практикувати ще купу цікавих речей, окрім проникнення, тож в цілому виходить непогано.

Складність тут більше в моїй голові, яка через купу різних, іноді зовсім не пов'язаних речей, вирішила, що вагітність - це гидко і погано, тому мене треба покарати: відрубити бажання, хоч якісь приємні відчуття під час сексу, оргазми і нормальну сексуальність. Взагалі, проблеми почалися ще задовго до того, як я отримала підтвердження вагітності, але поки ми зрозуміли, що відбувається, поки я дійшла до сексолога, а після цього до психотерапевта, було... важко.

Однак зараз вже ситуація суттєво покращилась. Я все ще не запалююсь сама, але залюбки "відповідаю взаємністю" і насолоджуюся процесом. Оргазми поки не повернулись, але здебільшого, через те, що я занадто напружуюсь в процесі і думаю "а чи все нормально?". (Господи, це ж не закінчиться - все життя потім буду думати "чи все з дитиною нормально?").

Ну і звісно сни дивлюсь. Яскраві і про оргії. Компенсую, блін. Открыть/Комментировать

2022-03-20 14:11:13 Мені все ще складно писати розважальні пости та й, будемо чесні, "розваги" зараз доволі специфічні: думскролінг з вкрапленнями термінових завдань по знаходженню залупи єдинорога. Ну, ви й самі знаєте. Але я буду старатися виходити в ефір.

В мене багато питають як я, як дитина і взагалі як ми з Домом згодилися на таку авантюру.

І, знаєте, я напишу. Чесно й без прикрас. Бо не знаю, як у вашому, але в моєму інфополі висвічуються лише дві протилежності. Або "вагітність - це найщасливіша пора в житті жінки, діти це щастя, уруру", або - "вагітність - це жахливо, репродуктивне рабство, аряря". Та й взагалі, складається відчуття, що про час, коли жінка носить дитину, говорити не прийнято. Така якась табуйована тема - десь між сексом і вмиранням.

Про фізичне

Вагітність виявилася складнішим випробуванням, ніж я уявляла. Я знала, що буде не просто, і в принципі, не розчарувалася. Токсикоз, який радісно прийшов до мене на дуже ранніх термінах, не відпускає досі. Стало краще - я хоча б вже набираю вагу, а не стрімко її втрачаю (підозрюю правда, що весь той кілограм пішов в цицьки і живіт, але хоч щось). Проте живу і функціоную я виключно на таблетках, інакше знайомлюсь із власним внутрішнім світом так само часто як і їм.

Я швидко втомлююся, багато сплю і постійно мерзну. В мене весь час десь щось болить (це звично), або дивно відчувається і цим лякає. Найстрашніше тут звісно саме те, що немає з чим порівнювати. От, наприклад, прихопило поперек. І одразу з десяток думок: це через те що багато сиділа? Стояла? Мало ходила? Чи забагато ходила? А може це щось небезпечне? Так буває? Не буває? Ааааааааа!
Всі питання, звісно, з часом вирішуються, проте нерви мотають ще й як.

Традиційно, їм якісь дикі суміші продуктів і багато солоного. А от від солодощів як відрізало. І, сподіваюся, так і залишиться після вагітності. Бо фіча дуже класна, як на мене - не обмежувати себе в солодкому, а просто його не любити.

А взагалі, я не знала, що моє тіло вміє викидати стільки підлянок на одиницю часу. І це сильно обмежує мої можливості, працездатність, та ще й впливає на відчуття власної цінності. Бо відчуваю я себе весь час не людиною, а якимсь недогризком, в якого все валиться з рук. Тут десь повинен був би бути жарт про те що я не людина, а дві людини, але я його не вигадала.

Проте, це все не те, що не можна витримати, особливо з підтримкою близьких, сучасною фармою і розумінням для чого все робиться. Так, складно, важко і не зрозуміло. Але тіло, яке начебто підводить, дуже добре порається. Як з'ясувалося, воно може витримувати суттєві гормональні і фізичні навантаження; в нього є запаси енергії на двох, та воно дуже вміло заощаджує; воно змінюється під потрібну задачу, легко пристосовується і добре тримається. Воно дуже круте і я йому щиро вдячна.

Тому не зважаючи ні на що, ми з ним впораємося. Бо знаємо, навіщо. Открыть/Комментировать

2022-03-15 11:46:17 На моїй роботі кажуть: "Якщо хочеш почути охуїтельну історію - спитай в Змійки, в неї завжди є".

Життя в мене таке. Веселе.
І зараз - теж.
Як в чортовому серіалі.

Тільки зараз я не знаю, що відбувається після того як людина "пройде" через мене. Моя справа бути її оператором і довести до допомоги. А далі... я не знаю сіла вона на автобус-потяг-машину? Знайшла квартиру? Отримала ліки-продукти-речі-гроші? Де вона, що з нею?

І це нормально. В людей зараз є важливіші справи, ніж розказувати щось нонейму з телефону.

Просто в моїх історій більше немає закінчення. Открыть/Комментировать