Олег Коцарев. Тексти.

2023-01-08 18:53:07 ---
торкатись грудей
схожих на різдвяну ялинку
грудями
схожими на ялинку новорічну

і новорічної
і різдвяної ночі
над бруківкою Кафедрального провулка
одна вода крапає
в напрямку з неба до землі
друга випаровується
в напрямку з землі до неба
розмиваючи кольори
деконструюючи звуки

- так я знаю що на Кафедральному провулку
бруківки немає -

наступної ночі
зоряної
ти хочеш наслідувати воду вчорашню
й наближаєшся
так ти наближаєшся
зверху вниз
до неіснуючої бруківки Кафедрального провулка
потім лягаєш на неї спиною
й дивишся на зірки

на зірках ще не всі краплі висохли
ти називаєш зірки
зірками Мьобіуса -
вони то безмежно далекі
іскорки в нескінченному проваллі
то близькі наче стеля
підвалу винного
розмальованого
художником-примітивістом

лежиш ти
такий водянистий такий зоряний
що навіть вартові
години комендантської
тебе не помічають Открыть/Комментировать

2023-01-06 10:29:26 ВІРШІ ДЛЯ ВОДИ

уночі вода посилювалась вода гучнішала
починала рухатись колом минаючи місячну сцену
вода виходила брала тебе за руку точніше
давала тобі свою руку й просила поворожити
відповісти вимагала на схвильовані запитання про майбуття
ти йшов на пагорб зі стінами і задивлявся на місяць —
хмарки саме швидко малювали йому нові кратери
й авель уже мирно спав на березі річки а каїн
замріяно чистив свою моркву —
ти запитував місяць а місяць запитував у зірок
зірки над водою так добре видно
але вони падали перекладаючи відповідальність
на старих дерев кору відповідь-дальність
дерева підкидали з-під кореневої системи
кістки когось і пропонували шукати
на їхніх тріщинах ще смітник послужливо підкладав карти
нічні звірі поблискували очима нічні квіти метафорами
все що хочеш тільки не відповіді
а вода вже наближалась до твого намету
тож ти виходив і вигадував їй вірші як уві сні світив їй у плечі
було відчуття що аеропорт ранку ось-ось відчинять Открыть/Комментировать

2023-01-02 22:20:55 Повідомляють, що моя книжка "Вміст чоловічої кишені" стала (разом із книжкою Ірини Вікирчак "Альгометрія") переможницею в поетичній номінації Нагороди Фонду Петра і Лесі Ковалевих (у прозі перемогла "Хто завгодно, тільки не я" Галини Крук). Дякую журі за таку приємну несподіванку. Дякую видавництву Люта Справа. Дякую Вікторії Черняхівській за яскраве, темпераментне і гармонійне оформлення.

"Вміст чоловічої кишені" (та інші поетичні книжки) можна купити на сайті "Лютої справи" (видавництво, яке варто підтримати): https://bit.ly/3Ih0jTS Открыть/Комментировать

2022-12-31 00:55:30 ---
кольором схвильованих очей
стрімко біжить ріка
аж підстрибує піниться

мало кому б хотілось
у ній тепер опинитись

але велика й казкова колода
почувається тут добре
не зрушить із місця
посеред струменів
кіс річкових

на колоді — чайка
на краєчку

вдивляється уперед
(проти течії)
куди летить цей її корабель нестримний
найшвидший найнерухоміший

поки щойним мостом
драглистим дрижливим
чомусь кудись поспішають кричать

зовсім не страшно нестись розбурханим світом
на кораблі такому

роблячи перший крок
злітаючи на перші сім метрів
ти хочеш приклад із неї брати

тільки з кого саме?
з чайки а чи з колоди? Открыть/Комментировать

2022-12-28 15:51:48 Як повідомляє Читомо, моя книжка "Вміст чоловічої кишені" - у фіналі "Нагороди Фонду Петра і Лесі Ковалевих". Дякую за увагу до моїх поезій. Мабуть, це чергова нагода підтримати видавництво Люта Справа та придбати в них цю чи іншу книжку: https://bit.ly/3Gn4g85 Открыть/Комментировать

2022-12-25 01:02:46 СКОТЧ

Дивись, як віддирають скотч із вікон вагонів потягів!

Хто чим може:
Ножами, олівцями, зубами,
Яєчною шкаралупою,
Кігтями, крилами,
Сатурновими кільцями чи сльозами,
Пістолетами,
Поглядами.

На будь-яких станціях поміж гніздами гучномовців.
Тієї ж миті,
Ввечері,
Коли прилетіла новина.
Ввечері,
Коли приїхала новина.
Ввечері,
Коли нарешті прийшла новина. Открыть/Комментировать

2022-12-20 02:20:40 О

Спирт горить і співає:
О
Мерзне скло й теж говорить:
О
А повітряна кулька на стелі прогризена,
Проте й далі летить.

Хтось туманом вечірнім стріляє у молоко,
Хтось пише тобі і пише, і пише,
Але зостається зі слів і хвостів, і чуттів лише О

Вистава в кружечку прожектора світового,
Людина у шкіряному костюмі смерті — як кохає вона!
Клопоти не дадуть зрозуміти,
Що чорне стікає із черепиць у затемненому провулку,
Клопоти — неіснуючий двоколісний експрес.

Хтось дарує тобі ще один вертоліт ретроградний
Ювелірно поміж Венерою й Марсом,
Хтось жадає згребти все в трикутну
Крижаних крижин крижану лотерею,
Проте ні,
Проте О
Собі й далі джмелить,
Ніби ледь-ледь прочинений термос. Открыть/Комментировать

2022-12-13 21:03:14 ---
стільця коліно на стіні гойдається
охайний ротик свічки
згризає кілограми темряви з-під столу
дві волонтерки опускають на підлогу
пакет з дощем
жарт їхній розтає
разом з слідами сніговими Открыть/Комментировать

2022-12-11 19:29:24 ЗУСТРІЧ ІЗ МИХАЙЛЕМ СЕМЕНКОМ

Ми виступали в Донецьку
(побачиш, ця фраза ще охолоне,
мов вимкнена
червоногаряча електроплитка),
виступали в клубі «Gung’Ю’баzz»,
сміялись,
півночі в сюрреалістичному
кварталі жовтопорожньому
бігали за шиншилою.

А коли вже додому поїхали,
то в одному з сусідніх містечок
до автобуса сів
Михайль Семенко —
сумнівів не було,
він поводився так, як і має
поводитись Семенко:

розташувався на двох сидіннях одразу,
їв біляша
і грізно озирався на кожен наш
маленький
історико-літературний сміх. Открыть/Комментировать

2022-12-11 02:12:04 АВТОДОНОС

так червоні ягідки не чекають снігу,
як оця людина,
що, зачувши той беззвучний і безжурний шурхіт,
розпочне донос писати.

літери порипують, мов кроки в біле,
але,
але ми чекаємо і далі,
ми найголовнішого чекаємо,
найлапатішого із снігів,
найкращого з доносів,
ми чекаємо автодоносу.

тільки після нього
Платинова Зимонька
дзвінко усміхнеться у вікно,

а прості доноси
більше не приймаються. Открыть/Комментировать