NIHILIST.LI

2022-05-22 20:20:29 «Гаубицы-голубицы»: русские писатели XX и XXI веков об Украине

Продолжаем экскурсию по миру великой гуманистической русской литературы, многие авторы которой ломаются на украинском вопросе. На этот раз почитаем писателей XX и XXI веков. Список опять будет неполным: если процитировать всех современных украинофобов, получится книга размером с «Войну и мир».

https://bit.ly/3NpYDXu Открыть/Комментировать

2022-05-20 14:55:09 Feminism in the Kalush Orchestra music video “Stefania”

The video was filmed in the cities the Russian “liberators” had destroyed: Bucha, Irpin, Hostomel, and Borodianka. Some viewers, mainly Russians expressing anti-war sentiments, argue that “cheerful rapping” and dancing are inappropriate in a story about tragic events. This is likely the difference between the Russian and Ukrainian cultures of thinking. The street dance in “Stefania” does not look like dancing on anyone’s grave; it is rather the Ukrainian vitality regrowing out of the ruins. The Ukrainians are happy to have withstood, to have kicked the invaders out of a few more cities. Compare this with how the typical Russians remain gloomy under any circumstances and drag their gloom into every corner. Notice the anguish in their brand new court poetry glorifying the “special operation”; the authors seem to be foreshadowing something bad, understanding that they have chosen the wrong direction.

https://bit.ly/3yPidbu Открыть/Комментировать

2022-05-19 19:24:59 ​​Ось цікаво. Ліві (або колишні ліві), які підтримують Україну, сприймають проросійські ліві партії та організації як ворогів. Вони намагаються (більш або менш успішно) боротися проти них в інформаційному просторі, звинувачують їх, іноді навіть погрожують їм, у будь якому разі відмежовуються від них всіма способами.

А що там у правих?

Я майже не зустрічав помітної проукраїнської правої критики Орбана, наприклад. Або німецької AfD. Або прокремлівських тенденцій в республіканської партії США. В кращому разі наші праві публіцисти просто плюють у напрямку путінських фашистів, але не намагаються розібратися з їхнім генезисом, не намагаються зрозуміти причини їхнє падіння, не намагаються впливати на них.

Це не суто теоретичне питання.
Саме зараз ультраправа маріонетка Кремля стоїть на заваді нафтовому ембарго. Саме республіканський сенатор тормозить фінансову допомогу від США. Праве видання Compact у Німеччині просуває ідею «миру з Росією». Де критика справа, коли вона так потрібна? Де спроби аналізу того, що правий рух став вразливим до маніпуляцій Малофєєва?

Я знаю, що мене по старій пам'яті читають деякі українські праві (відгороджені банами, хехе), тому я закликаю сприйняти це не як докору, а скоріш як ідею.

Наприклад, Орбан невразливий до лівої або ліберальної критики, у нього вже є заготовлена демагогія, щоб відповісти на неї. Але саме праві можуть спробувати пробити його риторичний захист, послабити його позиції та підтримку. Ви можете не тільки допомогти Україні, але також покращити свій міжнародний статус. Я не дуже радий щодо другої частини, але перша здається мені набагато важливішою.

З абстрактно-політичної точки зору мені було б дуже комфортно, щоб Росія і далі була де-факто головою міжнародного фашистського інтернаціоналу. Але нафтове (а згодом і газове) ембарго набагато важливіше за можливість клеймити опонентів «маріонетками Кремля».

Тому любі праві, які працюють в інформаційному полі – їбаште «своїх» путіністів, ліві хай збільшують зусилля по «своїм», а одне з одним можна буде розібратися після перемоги.

/Олександр Володарський Открыть/Комментировать

2022-05-19 13:52:39 Тренд критикувати Євробачення існує, певно, стільки ж, скільки і саме Євробачення. Ксенія Мейта вирішила піти супроти цієї тенденції і розповісти чому вона любить європейський пісенний конкурс.

https://bit.ly/3llAHZv Открыть/Комментировать

2022-05-17 19:49:16 Понимая, что происходящее в клипе — постановка, а не документальные кадры, зритель «Стефании» всё равно видит отражение реальности, а не плакат. Украинки, защищающие свою страну, именно такие. Они не идеальны — они агентны. Патриархальная концепция «берегини» в новом восточноевропейском обществе частично деконструировалась. Берегиня — не благостная мать семейства, ожидающая кормильца у окна, а воительница, которая на равных с мужчиной охраняет свою территорию. Материнство в такой системе ценностей не исключает агентности, а может даже укрепить её.

https://bit.ly/3PpUHb2 Открыть/Комментировать

2022-05-13 20:38:48 Рассмотрим некоторые примеры украинофобии, используя различные источники — от писем, дневников и мемуаров до стихотворений и фантастических романов. К сожалению, экскурс в русский мир получится довольно кратким: если цитировать всех, придётся собирать двухтомник, вроде антологии В. Афанасьева «Русские писатели о евреях» (2005).

Как подчёркивает исследовательница Ольга Крюкова в книге «Романтический образ Украины в русской литературе XIX века» (2017), интерес «русских, и не только русских, романтиков к Украине был обусловлен спецификой художественного метода, который предполагал интерес к народной, низовой культуре», самобытному языку, особенностям национального характера той или иной страны, соответствующей романтическим канонам». Это, безусловно, влияние немецкого романтизма, йенской школы с её мифом о благородном крестьянине, который наследует сентименталистскому мифу о благородном дикаре.

Экзотизация и романтизация украинцев, с одной стороны, выглядела вполне доброжелательно, в отличие от экзотизации евреев, которых авторы русской классики первого ряда обычно изображали с отвращением и наделяли стереотипными «демоническими» чертами. С другой стороны, русские авторы отрицали самостоятельность украинской культуры и языка, называя «мову» диалектом русского, а Украину — исключительно Малороссией. Грешил этим и Пушкин, заодно обвиняя Мазепу в жестокости и презрении к свободе («Полтава») и словно забывая о о гораздо большей кровожадности русских царей, которые поддерживали крепостное право и захват чужих территорий.

https://bit.ly/3l7P5nT Открыть/Комментировать

2022-05-13 12:30:46 Чомусь згадав, як у двохтисячних кримські міщани, що затято голосували за комуністів або за різні "русские блоки", називали Юлію Тимошенко (пам'ятаєте таку?) бeндepoвкoю і нацисткою. Більше того, в деяких кримських русопятов бeндepiвцeм був навіть вождь кримських комуністів Леонід Грач. Бо був недостатньо проросійським.

Як наша русофобія для нас ніколи не буде надмірною, так само для політичних росіян ніколи не буде прийнятного рівня українськості. Навіть одне проміллє українськості є достатнім приводом для звинувачення в нацизмі.

В цьому сенсі СРСР був значно терпимішим до національного: від українців вимагали лояльності до радянської влади і її політики (включно з повзучою русифікацією), але про безпосередню відмову від національної ідентичності не йшлося. Натомість, режим Путіна, опікуючись перетворенням населення РФ на примітивну, тупу керовану масу, й сам деградував, і з ним деградувала й ідеологія російського імперіалізму.

Росія не може запропонувати українцям нічого, окрім смерті - або припинення існування нації, шляхом відмови від своєї сутності й суверенітету, або припинення фізичного існування тих, хто не згоден на перший варіант.

Треба подякувати Путіну за це. Кращого стимулу для остаточного утворення нації годі й шукати. В нас просто немає іншого виходу, як вижити. А вижити можна, лише перемігши й розбивши Росію.

/Євгеній Лешан Открыть/Комментировать

2022-05-11 19:14:06 Андрей Манчук (если помните такого) продолжает постить фотографии из своего трипа по Монголии.

Человек, который без малого десять лет (не 8, он начал раньше) унавоживал почву для большой войны, оказался не в состоянии выжать из себя даже пару слов в ее осуждение. Или в ее поддержку.
Абсолютно любая позиция была бы более достойней, чем молчание и сменившие его заметки туриста.

Смешон в этой ситуации, конечно же, даже не сам Манчук, а те кто годами смотрели ему в рот, считая его заслуживающим доверия источник информации, "рупором украинских левых" и кем-то там ещё. Ну и особенно те, кто подписывался на сотрудничество с ним в политических проектах.

(Впрочем, есть версия, что Андрей Аркадьевич слишком всерьез воспринял шутки про его сравнение с "Фу Манчу" и подобно своему книжному прототипу занимается поисками сабли Чингисхана, дабы прискакать во главе монгольской конницы и совершить пролетарскую революцию).

/Александр Володарский Открыть/Комментировать

2022-05-11 14:24:46 Субкультуры почти не спасают детей. Около девяти утра, девятое мая. Возле площади Победы — несколько старшеклассниц в неформальском прикиде. У одной из них татуировки и яркие волосы. Рюкзаки подростков украшены колорадками. Девочки обсуждают бандеровцев. Менты не пускают на площадь людей «с посторонней символикой» и прохожих. В день «победы» чувствуешь себя как в тюрьме — всё оцеплено, ничего нельзя, кроме собачьей радости по команде. Но девочек, кажется, всё устраивает. Они не застали той жизни, когда в интернете можно было не цензурировать слова «суицид» или «война».

Многие подростки не смотрят телевизор. Моё поколение наивно считало отказ от зомбоящика символом свободы. Теперь у русских детей есть зомбоютуб, зомбопаблики и зомботелеграм. Вовсе не обязательно смотреть с бумерами унылый ящик. В интернете модно, стильно, молодёжно, там тянки с розовыми волосами, кольцами в носу и колорадками вокруг запястий.

https://bit.ly/3Pa0Nw6 Открыть/Комментировать

2022-05-10 17:14:12 ​​У Берліні українцям заборонили використовувати національну символіку в меморіальних місцях через страх перед нападом «російських екстремістів».

На порушення зі сторони росіян 9-го травня дивилися крізь пальці. І це також відбувалося тому, що поліціянти боялися «російських екстремістів».

В українців занадто хороша репутація законослухняних людей, які не становлять небезпеки, тому німецька поліція вирішила, що їм можна срати на голову.

Українські радикали та екстремісти потрібні просто для балансу. Занадто хороша репутація також грає проти нас.

/Олександр Володарський Открыть/Комментировать