NIHILIST.LI

2022-04-16 19:57:21 Расизм допомагає визискувати та вбивати без докорів сумління. Релігія, мова та звичаї можуть бути маркером «раси» так само, як і шкіра. Адже раса, на відміну від національної ідентичності, є продуктом фантазій про інших бідніших та знедоленіших. Несправжніх людей. Тож «кольорові», згідно офіційної американської демографічній класифікації, українці є теж трохи «сирійці» та «єменці». Расизм буває різний. Понтифік правий, коли зазначає расизм європейців. Він огидний, коли не бачить власного.

https://bit.ly/3M0JDia Открыть/Комментировать

2022-04-15 22:12:36 ​​​​Чому російська стратегія не працює, і навіть більше — досягає кардинально протилежних цілей?

Наприклад, росіяни хотіли «денацифікацію», бо їм не подобались русофобія та націоналізм в Україні. Але внаслідок їхніх воєнних злочинів ненависть українців до всього російського лише зросла. До повномасштабки російська культура не вважалася токсичною, а тепер... Її закенселили.

Тепер російська культура зникне як з системи освіти, так і з назв скверів, парків і вулиць України. Навіть російська поп-музика втратила серед українців популярність, а ще торік була в топі.

До повномасштабки з Росією торгували, її відвідували, до її керівництва прислухалися, а тепер ця країна постала в один ряд із КНДР. Всього за 50 діб Росія досягла такого остракізму, якого решта імперій зла досягала роками.

Коли військове командування Росії усвідомило, що пряме зіткнення з ЗСУ не закінчується нічим хорошим, то взяло курс на винищення цивільних. Українцям фактично безпечніше служити в армії, ніж сидіти в дома або ходити по справах. Виходить, проблема мобілізації — уже не проблема.

Отже, геніальна російська стратегія за ці 50 діб ганебної війни досягла посилення русофобії в усьому світі, розриву критичних ділових і культурних стосунків із Заходом, а найголовніше — до того, що навіть українська вата накупила вишиванок. Навіть у Гітлера виходило краще.

Тобто, до чого я все це. Якби Росія не почала повномасштабку, постраждав би лише Путін і його оточення. Їх би усунули, неважливо в який спосіб, бо система, яку збудував диктатор, в певний момент перестала б працювати. Просто тому що вічних систем, яким бракує гнучкості, не буває.

Отже, єдине, заради чого Росії можна було б втопити власну репутацію та згубити десятки тисяч життів громадян (а також сусідів) — це влада однієї людини. От тільки є проблема. Маленька така проблемка. Пересічних росіян все влаштовує. Їм норм.

Наразі навіть полум'яні російські революціонери не можуть зробити нічого кращого ніж емігрувати. Російська культура настільки деградувала, що єдиний бунт, на який вона спроможна, привів би до влади ще відвертіших фашистів ніж Путін і його містики.

Росіянам значно приємніше сидіти по вуха в гівні, зате з мрією про велич батьківщини, ніж брати відповідальність за свою країну та починати хоча б щось робити. Ті відчайдушні люди, що виходять на одиночні пікети та сідають в тюрму за підтримку України — це крапля в морі. Ніщо.

Скоріше Україну запросять в НАТО, ніж відбудеться російська революція. Хотів би помилятися, але, без розгрому та розчленування Росії світить тільки морок, голод, насильство і ще більше божевілля. І все це — через каприз диктатора, якому з купи різних обставин не можуть відмовити.

/Дмитро Мрачник Открыть/Комментировать

2022-04-15 18:30:50 Тбилисский исход инфантилов, или Как принести с собой русский дух

В московском хипстерском издании The Village вышло коллективное интервью с молодыми россиянами, которые уехали от угрозы путинизма, но вскоре вернулись в Москву. Предыдущее коллективное интервью было посвящено ещё не вернувшейся модной молодёжи и носили броский заголовок «После нашего отъезда из России останется выжженное поле путинистов». Оба эти материала косвенно свидетельствуют о том, почему в России творится то, что творится. А ведь, казалось бы, корреспондентки опрашивали прогрессивных людей с чистыми светлыми лицами.

Очевидно, что для многих привилегированных москвичей 20-33 лет мир замкнулся на Москве. Даже соратников по оппозиции они замечают только в своём — столичном — кругу. За МКАД ничего нет. Заборы, коровники, путинисты. Это ничего, что там тоже оппозиция, политзаключённые и сотрудники заблокированных независимых СМИ, а ещё — ЛГБТ-люди, которым намного труднее найти нормальную работу, чтобы оплатить авиабилет до Стамбула или Еревана.

https://bit.ly/3M6cMbz Открыть/Комментировать

2022-04-14 21:23:53 Let’s talk about seven years.

Today I “celebrate” not quite a “round” date (seven is not a “round” number, ie. it is an awkward number). In the beginning of March 2015, I set out on the months-long path from being entirely a pacifist Kyiv civilian to becoming an active “participant of the ATO (anti-terrorist operation).”

We, the drafted soldiers and officers, left our sheltered and comfortable lives in the Kyiv region behind and traveled first by train, then by bus to the “division line” in the Donetsk region.

There was a cold wind from the fields that day, and the same wind is blowing today.

https://bit.ly/3xt0KoE Открыть/Комментировать

2022-04-14 14:00:39 Понимая, что украинцам, которые с трудом выживают под обстрелами, намного страшнее, Саша продолжала проводить акции протеста. В начале марта её арестовали и всю ночь продержали в ОВД. По словам задержанных, свет в камерах на ночь не выключали, людей не кормили, царила жуткая грязь, а стены были вымазаны экскрементами. Дежурный ругал оппозиционеров матом и желал им переломать кости.

Как сообщили полицейские, на активистку донесла одна из покупательниц в «Перекрёстке». Русские пишут всё больше доносов друг на друга, и оппозиционерам старше сорока поневоле вспоминаются наивные рассуждения некоторых либералов 2000-х годов: «Да не могли россияне во времена Сталина написать миллионы доносов, это риторическое преувеличение». Сейчас мы собственными глазами видим: могли. Стучат подростки на учителей и учителя на подростков, случайные прохожие на незнакомцев, любовники на любовниц, «радикальные» провластные феминистки угрожают доносами пацифисткам, и это только начало.

https://bit.ly/3KHK9S3 Открыть/Комментировать

2022-04-14 11:55:02 Der Faschismus wurde in Russland wiederbelebt. Diese Ansicht mag absurd erscheinen, und viele ziehen es vor, zu glauben, dass die Manifestierungen des russischen Faschismus lediglich „Neigungen vor Ort“, eine kurzlebige Folge von Propaganda oder einfach eine zufällige Konzentration von Lügen und Grausamkeiten sind.

Aber so dachten sie in den 1930er Jahren, als die Welt den Faschismus zum ersten Mal in seiner ganzen Pracht sah. Niemand wollte glauben, dass Adolf Hitler und seine Nationalsozialistische Partei mehr als ein vorübergehendes Missverständnis waren, das in der aufgeklärten Welt jener Zeit, die die Schrecken des Ersten Weltkriegs sah, nicht überlebensfähig war…

Aber diese Ausreden halfen nur dem faschistischen Monster das Blut zu trinken und die Extremitäten unschuldiger Menschen mit seinen Zähnen abzureißen.

https://bit.ly/3roY2N5 Открыть/Комментировать

2022-04-13 14:37:01 ​​Європейські політики продовжують вражати. Здається їм некомфортно від самого факту небажання України здаватися. Бо війни мають швидко закінчуватися, а дорослі білі дядьки домовляться про все інше. А тут і війна далека до завершення, і Україна не дає домовитися.

Та чого гріха таїть — Україна не просто заважає, а ще й нахабно вимагає зброю, змушує обривати цінні зв'язки з Росією, і європейським політикам доводиться з цим миритись. Бо електорат їм не простить відмови.

Україна успішно витримує натиск «другої армії світу» вже довше, ніж могутня Франція у Другій світовій. Якщо це затягнеться на роки — то Європі доведеться змиритися не лише з нахабним Києвом, а ще й з мільйонами добре навчених і вмотивованих бійців. Тож відмовити буде ще важче.

Фактично Україна — бідна країна третього світу — починає тримати за яйця пихатих та зверхніх європейських бонз. І робить це настільки болісно, що хочеш — не хочеш, а мусиш дати і грошей, і зброї, і ще й від дешевого газу відмовитися. Вони забули, що таке демократія під час кризи.

Політики штибу Макрона досі не зрозуміли, що їхній реалполітік в розпал війни регіонального масштабу — це як перднути в мікрофон під час урочистої події. Росіяни не чинять геноцид, бо вони ж з українцями брати, ага. Пук-пук.

Я вже мовчу про того Орбана, що більше схожий навіть не на європейського політика, а на якогось Лукашенка на солях. Це взагалі несерйозно, тому й Київ говорить із угорською опозицією, а не урядом. От уявіть, яке воно там нікчемне, якщо вихваляється протистоянням Зеленському.

Найкумедніші у цій ситуації — німецькі жирні коти, які звикли, що в них завжди все під контролем, і добра частина Європи від них залежить як від сонця. А тут на тобі, цей неголений шмаркач у трениках не хоче бачити в Києві самого Штайнмайєра. І проковтнули ж. І будуть надалі.

Тож до чого я все це пишу. Україна демонструє гідний приклад того, що гнані та голодні можуть так нахабно й ефективно битися, що заможна частина світу вважатиме за належне привезти цінні подарунки і постояти поруч, позуючи на камеру.

Бо гнані та голодні, які фактично б'ються за те, що для пихатих європолітиків — лише красиві слова, мають вбіса хорошу пам'ять. Навіть феноменальну, я б сказав. А отже, з ними краще дружити, хоча б для власних безпекових перспектив, якщо не з точки зору філософії та моралі.

/Дмитро Мрачник Открыть/Комментировать

2022-04-12 18:15:47 ​​За словами канцлера Австрії Карла Негаммера, наприкінці 75-хвилинної розмови Путін сказав йому:

"Было бы лучше, если бы она скорее закончилась".

В ЗМІ вслід за канцлером кажуть, що під "она" малась на увазі війна Росії в Україні.

Але вони помиляються.

Насправді "она" - це підводний човен.

Нагадаю. В 2000 році в прямому ефірі CNN на запитання Ларрі Кінга "Що сталося з російським підводним човном "Курськ"?", в якому тоді внаслідок аварії померли декілька десятків членів екіпажу, Путін відповів: "Она утонула!" - і божевільно посміхнувся в об'єктив відеокамери.

"Она утонула" ще в 2000-му, але досі продовжує... тривати для Путіна. Двадцять два роки як продовжує тривати... "Было бы лучше, если бы подводная лодка скорее закончилась," - каже він тепер, і дивитися божевільними очима на канцлера Австрії.

Але вже не посміхається.

/Михайло Лебідь Открыть/Комментировать

2022-04-12 14:05:49 Давайте поговорим о семи годах.

Сегодня я «праздную» не совсем круглую дату – в 2015 году, в конце марта, я на несколько месяцев из полностью гражданского человека стал «участником АТО».

Мы приехали из уютной сытой Киевской области сначала на поезде, потом на автобусе до «линии размежевания». Тогда был холодный ветер с полей, и сейчас веет тот же ветер. Тогда мы снаряжали магазины пресловутыми тридцатью патронами на рожок, и сейчас около меня одна из моих опор в этом мире – АК-74. Тогда я ночевал в спальнике на ящиках из-под снарядов… И сейчас я в похожем месте.

Только вот я нынешний посоветовал бы немало полезного себе семилетней давности.

https://bit.ly/3E7c8I0 Открыть/Комментировать

2022-04-11 23:49:43 Як ми можемо спостерігати з багатьох гасел лівих антивоєнних маршів, навіть ті ліві, що відійшли від ортодоксальних позицій, все ще не встигають перебудовувати власну ідеологію відповідно до контексту сучасності. І мова тут не про необхідність позбавлення радикальності, а в тому, що хибні інтерпретації того, що відбувається навколо призводять до безглуздого прикладання своїх гасел до невідповідного контексту. А така відсутність ідеологічної пластичності знову маргіналізує лівицю, перетворює її на папугу, що знає кілька гасел, та не знає як співставити їх зміст з реальністю.

У цій водночас трагічній та саркастичній замітці Михайло Богачов демонструє невтішні наслідки розриву поміж світом та уявленням про нього європейських лівих. Так, «класова війна» в цьому тексті радше примітивне кліше, а не значима політична ідея. Але важливо розуміти, що ця примітивізація здійснена не автором тексту, а тими активістами, що позбавили цей концепт вітальної сили, зробивши його беззмістовною частиною свого кітчового образу. Чи є сенс переконувати цих людей в чомусь? Залишимо це питання відкритим, а поки дозволимо собі трохи злої іронії.

https://bit.ly/3vc2EqS Открыть/Комментировать