Чому російська стратегія не працює, і навіть більше — дося | NIHILIST.LI
Чому російська стратегія не працює, і навіть більше — досягає кардинально протилежних цілей?
Наприклад, росіяни хотіли «денацифікацію», бо їм не подобались русофобія та націоналізм в Україні. Але внаслідок їхніх воєнних злочинів ненависть українців до всього російського лише зросла. До повномасштабки російська культура не вважалася токсичною, а тепер... Її закенселили.
Тепер російська культура зникне як з системи освіти, так і з назв скверів, парків і вулиць України. Навіть російська поп-музика втратила серед українців популярність, а ще торік була в топі.
До повномасштабки з Росією торгували, її відвідували, до її керівництва прислухалися, а тепер ця країна постала в один ряд із КНДР. Всього за 50 діб Росія досягла такого остракізму, якого решта імперій зла досягала роками.
Коли військове командування Росії усвідомило, що пряме зіткнення з ЗСУ не закінчується нічим хорошим, то взяло курс на винищення цивільних. Українцям фактично безпечніше служити в армії, ніж сидіти в дома або ходити по справах. Виходить, проблема мобілізації — уже не проблема.
Отже, геніальна російська стратегія за ці 50 діб ганебної війни досягла посилення русофобії в усьому світі, розриву критичних ділових і культурних стосунків із Заходом, а найголовніше — до того, що навіть українська вата накупила вишиванок. Навіть у Гітлера виходило краще.
Тобто, до чого я все це. Якби Росія не почала повномасштабку, постраждав би лише Путін і його оточення. Їх би усунули, неважливо в який спосіб, бо система, яку збудував диктатор, в певний момент перестала б працювати. Просто тому що вічних систем, яким бракує гнучкості, не буває.
Отже, єдине, заради чого Росії можна було б втопити власну репутацію та згубити десятки тисяч життів громадян (а також сусідів) — це влада однієї людини. От тільки є проблема. Маленька така проблемка. Пересічних росіян все влаштовує. Їм норм.
Наразі навіть полум'яні російські революціонери не можуть зробити нічого кращого ніж емігрувати. Російська культура настільки деградувала, що єдиний бунт, на який вона спроможна, привів би до влади ще відвертіших фашистів ніж Путін і його містики.
Росіянам значно приємніше сидіти по вуха в гівні, зате з мрією про велич батьківщини, ніж брати відповідальність за свою країну та починати хоча б щось робити. Ті відчайдушні люди, що виходять на одиночні пікети та сідають в тюрму за підтримку України — це крапля в морі. Ніщо.
Скоріше Україну запросять в НАТО, ніж відбудеться російська революція. Хотів би помилятися, але, без розгрому та розчленування Росії світить тільки морок, голод, насильство і ще більше божевілля. І все це — через каприз диктатора, якому з купи різних обставин не можуть відмовити.
/Дмитро Мрачник
