Дмитрий Бузанов. 🃏Адвокат

2022-08-18 13:29:06 Поліцейський не має повноважень перевіряти документи під час комендантської години.
Постанова суду від 01 серпня 2022 року

Фабула справи:
Поліцейські патрульної поліції зупинили автомобіль, який рухався по місту Києву в час «дії комендантської години». На вимогу поліцейського пред’явити документи, які надають право пересуватись містом в комендантську годину, людина відповіла, що таких документів не має. За відмову надати документи на людину було складено протоколи за ст. 173 «дрібне хуліганство» та 185 «злісна непокора законним вимогам поліцейського» КУпАП та направили до суду.

Під час підготовки до захисту клієнта у суді, мною було зроблено запит на документ, яким встановлений режим комендантської години у м. Києві та чи входила до складу патруля поліцейська, яка складала протокол. У відповідь на адвокатський запит, я отримав інформацію про те, що вказана посадова особа до складу патруля не входила, документ, який встановлює режим комендантської години у м. Києві не надано.

Суд розглянувши справу про адміністративне правопорушення закрив справу за відсутності ознак адміністративного правопорушення. І зробив висновок про те, що у поліцейського не було повноважень та підстав перевіряти документи у людини.

Перевіряйте повноваження і захищайте свої права. Открыть/Комментировать

2022-08-12 22:11:55 Появилась информация о том, что будут выпускать студентов, я так понял всех, в том числе и украинских ВУЗов Открыть/Комментировать

2022-08-12 13:35:51 "Українці хочуть знати де і як їм можуть вручати повістки: що з цього приводу каже закон", такий сюжет вийшов в ефірі телемарафону, я давав коментар з цього питання журналісту телеканалу Інтер, враховуючи редакційну політику та брак часу, відповідь, яку я надав показана не повністю.
Повну відповідь на це питання можете прочитати за посиланням https://t.me/advocate_trump/115 Открыть/Комментировать

2022-08-12 13:13:23 Хто має право вручати повістки у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП або «військомат») під час загальної мобілізації?

З таким питанням до мене звернулась журналіст програми телеканалу Інтер «Подробиці», також під час моєї відповіді були уточнюючі питання про місце вручення повістки до ТЦК та СП та вручення повістки, як вид юридичної відповідальності. Відповідь юриста має бути чіткою, з посиланням на конкретний пункт нормативно-правового акту, інакше це відповідь не юриста, а побутова розмова, як воно і виглядає у сюжеті, який вийшов в ефір телемарафону. Тому виконую місію заповнення прогалин знань з актуальних правових питань на доступних мені площадках, оскільки маю думку, що телеканал з цим не впорався.

Так от, чому службові особи ТЦК та СП та поліцейські не можуть видавати повістки будь де, та хто має їх видавати і чим це передбачено?

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). З цього вбачається, що законодавством має бути чітко передбачено, хто і де видає ці повістки, а не так, як вважають деякі, що якщо не вказано де, то можна видавати їх будь де і будь хто.

ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про ТЦК та СП). В цьому положенні ви не побачите слова «повістка» у будь якому відмінку.

Єдиний пункт, який регулює питання виклику до ТЦК та СП, вручення повісток, забезпечення прибуття за викликом до ТЦК та СП міститься у Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних ( п. 65 цього порядку) та виписаний таким чином:

Житлово-експлуатаційні організації, інші організації або підприємства та установи, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власники будинків відповідно до розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (додаток 23) та рішень виконавчих органів сільських, селищних та міських рад своєчасно подають необхідні відомості до зазначених органів про призовників і військовозобов’язаних, сповіщають їх про виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення повісток (додаток 24) та забезпечують прибуття за а викликом.

Отже, така була моя відповідь журналісту, а для тих, хто сумнівається, або заперечує факт, що навіть самі службові особи ТЦК та СП на мають повноважень на виклик, вручення повісток, пишіть у відповідь свої доводи з посиланням на конкретний пункт, нормативно-правового акту. Одразу, прошу не плутати обов’язок громадян України під час мобілізації з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) ч. 3 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Мова йде про так звані «повістки для уточнення даних», які намагаються роздавати як флаєри. Открыть/Комментировать

2022-08-10 18:39:16 Чому паркування в Києві стало безкоштовним?
 
Користувачі застосунку «Київ Цифровий» 8 серпня 2022 року отримали повідомлення наступного змісту "Паркування безкоштовне. Оплата тимчасово не нараховується".
 
Що ж сталося?
 
Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" в якому просили визнати протиправним та нечинним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2021 №1459 "Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".
 
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
 
А вже 1 серпня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд за апеляційними скаргами Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" прийняв Постанову, якою залишив апеляційні скарги без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року – без змін.
 
Отже, підставою для скасування розпорядження, яким були встановлені тарифи на паркування, стало допущення порушення вимог Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258.
 
Суд дійшов висновку, що КП "Київтранспарксервіс", включивши у вартість послуг з утримання майданчиків для паркування платіж, який не передбачений Податковим кодексом України, зумовив понесення споживачами таких послуг необґрунтованих витрат, та як наслідок, спричинило невірну калькуляцію надаваних послуг, тарифи на які були затверджені оскаржуваним розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2021 №1459 "Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Висновок: якщо ви вбачаєте, що ваше право порушено, звертайтесь до суду! Открыть/Комментировать

2022-08-05 15:16:21 Верховний Суд перегляне рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

02 серпня 2022 року у справі 185/10400/21 за касаційною скаргою викладача ВНЗ , яка подана її представником - адвокатом Бузановим Дмитром Вікторовичем, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом викладача ВНЗ до Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: відкрити касаційне провадження у справі.

Якщо рішення попередніх інстанцій буде скасовано, то це рішення та висновки про застосування норм права, які будуть наведені в ньому, стануть такими, що можна буде використовувати під час захисту у судах в тих справах де, людей поновили на час воєнного стану.

Дякую клієнту, за те, що не спинилась після відмови в апеляційній інстанції. Далі буде… Открыть/Комментировать

2022-08-05 13:15:17 Між 17 березня та 30 травня 2020 року всі заходи, завдяки яким асоціація- заявник могла реалізовувати свою діяльність згідно зі статутною метою, були
повністю заборонені. За усталеною практикою ЄСПЛ загальний захід такого виду вимагає серйозних причин для свого виправдання та особливо ретельного
контролю судами, уповноваженими врівноважувати конкуруючі інтереси. Навіть
припустивши, що така причина була – необхідність ефективно протидіяти
глобальній пандемії COVID-19, з розгляду ЄСПЛ випливає питання вичерпання
національних засобів правового захисту, за яким жодного такого контролю суди, як і Федеральний Верховний суд, не здійснювали. Відповідно, урівноваження конкуруючих інтересів, яке вимагає ЄСПЛ для цілей оцінки пропорційності такого радикального заходу, не проводилося. Це викликає особливе занепокоєння з точки зору Конвенції, адже загальна заборона зберігалася впродовж значного періоду.

ЄСПЛ додав, що з урахуванням невідкладності вжиття відповідних заходів для протидії безпрецедентній загрозі, яку створив COVID-19 на ранніх етапах пандемії, не обов’язково очікувати, що на національному рівні відбудуться
детальні обговорення, особливо в Парламенті, перед тим як вживати
невідкладних заходів, спрямованих на боротьбу із цим глобальним лихом. Проте
за цих обставин незалежний та ефективний судовий розгляд ужитих виконавчою гілкою влади заходів був тим паче важливим.

Щодо покарання з порушення заборони проведення публічних заходів за спірною Постановою ЄСПЛ повторив, що застосування кримінальних покарань має виправдовуватися особливо вагомими підставами і що організація мирного
зібрання зазвичай не має мати за собою ризик застосування таких покарань. У
цій справі до спірної Постанови від 17 березня 2020 року було додано статтю 10d. Згідно із цим положенням будь-яка особа, яка умисно порушить заборону
публічних заходів за статтею 6 Постанови, підлягатиме позбавленню волі на
строк, що не перевищує три роки, або штрафу (за винятком наявності більш
серйозного кримінального правопорушення за Кримінальним кодексом). На
думку ЄСПЛ, ці надто суворі покарання могли мати наслідком стримувальний
вплив на потенційних учасників чи групи, які б намагалися організувати такі
заходи.

Зрештою ЄСПЛ підкреслив факт того, що, стикнувшись із всесвітньою кризою у сфері охорони здоров’я, Швейцарія не скористалася статтею 15 Конвенції, яка дозволяла Договірним державам вживати певних заходів із відступу від своїх зобов’язань за Конвенцією під час війни або інших надзвичайних ситуацій, що загрожують життю нації / суспільства. Відповідно, від неї вимагалося дотримання Конвенції згідно з її статтею 1 й, у межах цієї справи, вимог статті 11 Конвенції щодо наданої державі-відповідачу свободи розсуду.

ЄСПЛ в жодному разі не ігнорує загрозу, яку становить COVID-19 для суспільства та здоров’я населення. Утім він дійшов висновку, що у світлі важливості свободи мирних зібрань у демократичному суспільстві, зокрема з тем та цінностей, поширюваних відповідно до свого статуту асоціацією-заявником, загального характеру й значної тривалості заборони публічних заходів, що перешкоджали діяльності асоціації, і характеру та суворості можливих покарань втручання в реалізацію захищених статтею 11 Конвенції прав не було пропорційним переслідуваній меті. Крім того, національні суди не здійснювали ефективного перегляду спірних заходів у відповідний період. Тому Швейцарія в цій справі перевищила свободу розсуду, надану їй. Тож втручання не було необхідним у демократичному суспільстві в розумінні статті 11 Конвенції і мало місце порушення цього положення.
Висновок

Порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднання). Открыть/Комментировать

2022-08-05 13:15:17 Тривала заборона проведення публічних зібрань у межах заходів із протидії поширенню COVID-19 порушує Конвенцію: CGAS v. SWITZERLAND

Обставини справи

Асоціація-заявник у цій справі скаржилася на позбавлення права
організовувати публічні заходи та брати участь у них після обмежень,
запроваджених Урядом для боротьби з COVID-19 згідно з Постановою О.2
COVID-19, введеною в дію Федеральною радою 13 березня 2020 року. Відповідно
до цієї Постанови публічні та приватні заходи із 16 березня 2020 року були
заборонені. Порушення цієї заборони каралося покаранням у вигляді позбавлення волі або штрафом.

Мета діяльності асоціації-заявника полягала в захисті інтересів працівників та організацій-членів, особливо у сфері профспілкових і демократичних свобод. За твердженнями асоціації, вона щорічно організовує десятки подій у кантоні Женева й бере в них участь.

26 травня 2020 року асоціація-заявник звернулася до ЄСПЛ зі скаргою на те, що після прийняття цієї Постанови вона була вимушена скасувати мітинг, запланований на 1 травня 2020 року, і відкликати свій запит про надання дозволу.

Із 30 травня 2020 року заборону зібрань було послаблено (до 30 учасників). Заходи за участю понад 1000 учасників залишалися під забороною до кінця серпня 2020 року.

20 червня 2020 року заборону на проведення публічних заходів було скасовано, проте учасники були зобов’язані носити / використовувати маски.

Посилаючись на статтю 11 Конвенції, асоціація-заявник скаржилася на
позбавлення права організовувати публічні події та бути їх учасником після вжиття урядових заходів згідно з Постановою О.2 COVID-19.
Оцінка Суду

Стаття 11 Конвенції

Прийнятність

З питання статусу потерпілого ЄСПЛ установив, що асоціація-заявник, яка була вимушена змінити свою поведінку або навіть утриматися від організації публічних заходів, що могли б сприяти досягненню задекларованої мети, аби
уникнути кримінальних покарань, могла стверджувати, що була потерпілою від
порушення Конвенції.

Стосовно вичерпання національних засобів правового захисту ЄСПЛ підкреслив, що на той час асоціація-заявник не мала ефективного засобу, доступного на практиці, завдяки якому вона могла б поскаржитися на порушення свого права на зібрання в розумінні статті 11 Конвенції. Зокрема, хоча федеральні постанови зазвичай можуть бути об’єктом попереднього рішення Федерального Верховного суду про конституційність, у тому числі за відсутності будь-якого інтересу, цей суд за досить особливих обставин впровадженого Федеральною радою загального локдауну в межах заходів із протидії поширенню COVID-19 не розглядав заяви щодо свободи зібрань по суті й не оцінював відповідність Постанови О.2 COVID-19 Конституції.

Тому ЄСПЛ оголосив цю заяву прийнятною.

По суті

ЄСПЛ дійшов висновку, що заборона публічних зібрань, складова частина
урядових заходів, спрямованих на боротьбу з COVID-19, становила втручання в
реалізацію асоціацією-заявником свого права на свободу зібрань. Таке
втручання ґрунтувалося на Постанові О.2 COVID-19 та мало за мету захист
здоров’я і прав та свобод інших осіб.

Щодо необхідності такого заходу в демократичному суспільстві ЄСПЛ нагадав принципи, наведені в його рішенні у справі Kudrevičius and Others (No 37553/05, §§ 142–46, ECHR 2015).

ЄСПЛ в цій справі визнав, що загроза громадському здоров’ю через COVID-19 була дуже серйозною, обізнаність на початку пандемії в симптомах та небезпечності вірусу була досить обмеженою; відповідно, держави мали швидко
реагувати впродовж розглядуваного періоду. ЄСПЛ також урахував конкуруючі
інтереси в досить складних обставинах пандемії та, особливо, позитивне
зобов’язання Договірних держав Конвенції захищати життя і здоров’я осіб, що
перебувають під їхньою юрисдикцією, згідно зі статтями 2 та 8 Конвенції.

Насамперед ЄСПЛ дійшов висновку, що повна заборона певного типу поведінки була серйозним заходом, що вимагало вагомих підстав для його виправдання, зокрема шляхом нагляду судами, уповноваженими врівноважувати конкуруючі інтереси. Открыть/Комментировать

2022-07-22 01:50:31 Хто має законне право збирати кошти на потреби Збройних Сил України?

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації

Публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України здійснюється особами, зазначеними у частинах другій - п’ятій цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком здійснення публічного збору благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. N 451 визначено,

що публічний збір благодійних пожертв може здійснюватися:

особами, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені благодійної організації або на користь благодійної організації від власного імені (через благодійні організації);

особами, які здійснюють публічний збір благодійних пожертв від імені або на користь Міноборони;

уповноваженими посадовими особами Міноборони з використанням засобів масової інформації.

Усі решта роблять це незаконно.

Перевіряйте право на збір коштів перед пожертвою, оскільки ці кошти можуть не дійти до адресата. Так, бюрократія сповільнює збір, але забезпечує цільове використання. Открыть/Комментировать

2022-07-20 11:28:06 Каждый день мне приходится отвечать на вопрос есть ли в Украине юридически война. Количество одурманенных псевдоюристикой людей, напитавшихся враньем на эту тему, просто поражает. Поэтому записал это видео - разъясняю действительную юридическую реальность:


Открыть/Комментировать