Між 17 березня та 30 травня 2020 року всі заходи, завдяки яким | Дмитрий Бузанов. 🃏Адвокат

Між 17 березня та 30 травня 2020 року всі заходи, завдяки яким асоціація- заявник могла реалізовувати свою діяльність згідно зі статутною метою, були
повністю заборонені. За усталеною практикою ЄСПЛ загальний захід такого виду вимагає серйозних причин для свого виправдання та особливо ретельного
контролю судами, уповноваженими врівноважувати конкуруючі інтереси. Навіть
припустивши, що така причина була – необхідність ефективно протидіяти
глобальній пандемії COVID-19, з розгляду ЄСПЛ випливає питання вичерпання
національних засобів правового захисту, за яким жодного такого контролю суди, як і Федеральний Верховний суд, не здійснювали. Відповідно, урівноваження конкуруючих інтересів, яке вимагає ЄСПЛ для цілей оцінки пропорційності такого радикального заходу, не проводилося. Це викликає особливе занепокоєння з точки зору Конвенції, адже загальна заборона зберігалася впродовж значного періоду.

ЄСПЛ додав, що з урахуванням невідкладності вжиття відповідних заходів для протидії безпрецедентній загрозі, яку створив COVID-19 на ранніх етапах пандемії, не обов’язково очікувати, що на національному рівні відбудуться
детальні обговорення, особливо в Парламенті, перед тим як вживати
невідкладних заходів, спрямованих на боротьбу із цим глобальним лихом. Проте
за цих обставин незалежний та ефективний судовий розгляд ужитих виконавчою гілкою влади заходів був тим паче важливим.

Щодо покарання з порушення заборони проведення публічних заходів за спірною Постановою ЄСПЛ повторив, що застосування кримінальних покарань має виправдовуватися особливо вагомими підставами і що організація мирного
зібрання зазвичай не має мати за собою ризик застосування таких покарань. У
цій справі до спірної Постанови від 17 березня 2020 року було додано статтю 10d. Згідно із цим положенням будь-яка особа, яка умисно порушить заборону
публічних заходів за статтею 6 Постанови, підлягатиме позбавленню волі на
строк, що не перевищує три роки, або штрафу (за винятком наявності більш
серйозного кримінального правопорушення за Кримінальним кодексом). На
думку ЄСПЛ, ці надто суворі покарання могли мати наслідком стримувальний
вплив на потенційних учасників чи групи, які б намагалися організувати такі
заходи.

Зрештою ЄСПЛ підкреслив факт того, що, стикнувшись із всесвітньою кризою у сфері охорони здоров’я, Швейцарія не скористалася статтею 15 Конвенції, яка дозволяла Договірним державам вживати певних заходів із відступу від своїх зобов’язань за Конвенцією під час війни або інших надзвичайних ситуацій, що загрожують життю нації / суспільства. Відповідно, від неї вимагалося дотримання Конвенції згідно з її статтею 1 й, у межах цієї справи, вимог статті 11 Конвенції щодо наданої державі-відповідачу свободи розсуду.

ЄСПЛ в жодному разі не ігнорує загрозу, яку становить COVID-19 для суспільства та здоров’я населення. Утім він дійшов висновку, що у світлі важливості свободи мирних зібрань у демократичному суспільстві, зокрема з тем та цінностей, поширюваних відповідно до свого статуту асоціацією-заявником, загального характеру й значної тривалості заборони публічних заходів, що перешкоджали діяльності асоціації, і характеру та суворості можливих покарань втручання в реалізацію захищених статтею 11 Конвенції прав не було пропорційним переслідуваній меті. Крім того, національні суди не здійснювали ефективного перегляду спірних заходів у відповідний період. Тому Швейцарія в цій справі перевищила свободу розсуду, надану їй. Тож втручання не було необхідним у демократичному суспільстві в розумінні статті 11 Конвенції і мало місце порушення цього положення.
Висновок

Порушення статті 11 Конвенції (свобода зібрань та об’єднання).