Субота, 26 червня Мт 8,5–17 Коли Ісус увійшов у Капернаум, при | Слово між нами

Субота, 26 червня
Мт 8,5–17
Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.”

Уявімо собі, як за Ісусом ходять натовпи людей, які штовхаються, щоб ближче до Нього підійти та Його почути, штурхають і Його. Таких проповідей вони ніколи раніше не чули, Він зцілив безліч людей і навіть виганяв демонів! Але коли римський сотник підійшов до Ісуса, натовп відсахнувся, затамувавши подих. Напевно, багато хто був здивований, коли римлянин сказав: «Господи, слуга мій (…) мучиться тяжко» (Мт 8,6).
«Я прийду», – чуємо у відповідь (Мт 8,7). Ісус задовольнив прохання одного з воєначальників окупантів Ізраїлю. Політична, релігійна та національна приналежність сотника і його статус представника влади не відвернули Ісуса. Учитель не вимагав від нього негайного звільнення з війська, відречення від вірності Риму та обіцянки не чинити насильство. Він зазирнув у серце воїна і побачив там не нахабного командира, а смиренного, стурбованого й побожного чоловіка. І тоді Христос сказав: «Я прийду».
Безсумнівно, сотник не розумів, до Кого саме він звернувся. Не знав, що Ісус прийшов у світ не для того, щоб засудити його, а щоб урятувати (див. Йн 3,17). Він не знав, що Ісус прийшов визволити всіх, хто приходить до Нього з вірою, незалежно від їхнього статусу, національності чи скоєних гріхів. Не знав, але прийшов.
Ми, у свою чергу, ніби про все це знаємо, але чи прийдемо до Господа сьогодні? Наше життя, минулі гріхи або упередження не відвернуть Ісуса, якщо наше серце сповнюють смирення та віра. Великою підказкою для нас є слова, які промовляємо на кожному Богослужінні: «Господи, я не достойний, щоб ти прийшов до мене, але скажи лише слово, і одужає душа моя». А Ісус відповідає: «Я прийду».
Як же Він приходить? Насамперед, у Євхаристії. Святе Причастя зцілює та відновлює тебе, надає тобі сил та натхнення. Також Він приходить під час індивідуальної молитви, приходить, коли твоє серце сповнюється співчуттям до стражденного чи нужденного.
Тож вір слову Ісуса. Вір, коли Він скаже: «Я прийду». Вітай Його. Відкрий Йому своє серце – і воно стане брамою, через яку зцілення зійде на твоїх близьких.
«Господи, я не гідний, але прошу Тебе, прийди. Зціли мене, Ісусе, і всіх, за кого сьогодні молюся.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»