Неділя, 27 червня 2 Кор 8,7.9.13–15 Тому ж, що відзначаєтесь у | Слово між нами

Неділя, 27 червня
2 Кор 8,7.9.13–15
Тому ж, що відзначаєтесь у всьому, – у вірі, у слові, у знанні, у всякій пильності й у нашій любові до вас, – треба вам відзначатись і в цій добродійній справі. Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли. Тут не йдеться про те, щоб інші були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була рівність: щоб цим разом ваш надмір міг покрити їхню нестачу, а їхній надмір міг колись покрити вашу нестачу, і таким чином щоб панувала рівність, як написано: «Хто був зібрав багато, не мав над міру, а хто мало, – не мав нестачі.»

Мабуть, усі коли–небудь замислювалися над тим, яким може бути Царство Небесне. Перше, що спадає на думку, – це спільнота тих, хто любить усім серцем, реальність, сповнена життям і щастям. Чи знайдемо людину, яка б добровільно погодилася залишити таке гарне місце? Дуже сумнівно. А саме це зробив Ісус – покинув небо, щоб прийти й урятувати нас.
Апостол Павло влучно пояснює сенс цієї жертви Сина Божого: «…щоб ви Його вбожеством розбагатіли» (2 Кор 8,9). Ісус прийняв убогість наших людських обмежень, щоб ми змогли успадкувати багатство вічного життя. Він залишив досконалість небес, увійшов у нашу неміч та віддав Себе на смерть – і все для того, щоб ми жили вічно.
Як можемо жити цим словом вже тепер? Сьогоднішнє Євангеліє вказує нам шлях. Старійшина синагоги Яір, у якого помирала донька, прийшов зі своєю бідою до Ісуса. Жінка, котра багато років страждала від кровотечі, також прийшла, щоб хоча би торкнутися до Його одежі (див. Мк 5,30). Вони знали, що опинились у скрутних обставинах і що їм потрібне зцілення, яке під силу лише Богу. І ми, коли відкрито визнаємо свою духовну вбогість і звертаємось до Ісуса, робимо Євангеліє актуальним у нашому житті.
Тож віддай Господу свої слабкості та гріхи. Визнай спокуси, які тобі не подолати самотужки. Скажи Ісусу, що Він тобі потрібен. Простягни руку, щоб доторкнутись до Його одягу.
Однак люди, про яких розповідає сьогоднішній фрагмент, не просто визнали свою бідність та немічність. Вони повірили в багатство любові Христа. І ця віра відкрила їм шлях до чуда. Так само, якщо не тільки визнаєш правду про себе, але й усім серцем увіруєш у Божу любов, відкриєшся на дар зцілення.
«Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, і одужає душа моя.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»