П’ятниця, 25 червня Бут 17,1.9–10.15–22 Як Аврамові було дев'я | Слово між нами
П’ятниця, 25 червня
Бут 17,1.9–10.15–22
Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. І ще сказав Бог до Авраама: Щодо Сараї, твоєї жінки, то не зватимеш її більше Сараї, бо Сара буде її ім'я. Я благословлю її і дам тобі від неї сина; я поблагословлю її і виведу з неї народи та й царі народів вийдуть з неї. Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: Невже в столітнього син народиться? Невже Сара, що має дев'ядесят років, породить сина? А до Бога промовив Авраам: Нехай Ізмаїл живе перед тобою! Бог же сказав: Так! Сара, твоя жінка, вродить тобі сина, й ти назовеш його ім'ям Ісаак. Я укладу з ним союз мій, союз вічний, для потомства по ньому. Та й про Ізмаїла я вислухав тебе. Отже я поблагословлю його, вчиню його плодовитим і розмножу його вельми–вельми. Дванадцять князів вийдуть з нього і я виведу з нього великий народ. Але мій союз укладу з Ісааком, якого вродить тобі Сара за рік у цю саму пору. Коли Бог скінчив говорити з Авраамом, то відійшов від нього.
Ще раз Бог явився Аврааму, щоб підтвердити свою обітницю: Авраам стане батьком багатьох. Цього разу Господь навіть розкриває деякі деталі: в Авраама народиться впродовж року син, якого зватимуть Ісааком, та серед його потомства будуть царі народів! Це здавалося таким фантастичним, що не могло не викликати сміху. Адже Авраамові було дев’яносто дев’ять років, а Сара все життя була безплідною.
Той рік очікування, мабуть, був найдовшим у їхньому житті. Імовірно, навіть після того, як Сара завагітніла, вони боролися зі страхами та сумнівами. Чи буде вагітність безпечною для Сари, у її то віці? Чи народиться дитина здоровою? Але вони витривали. Повірили Тому, Хто їх покликав і, пам’ятаючи про Його захист та усі благодаті в минулому, вирішили довірити Богу своє майбутнє, незалежно від перешкод.
Ось що робить Авраама та Сару таким важливим прикладом для нас. Можливо, ми не отримали від Бога аж такої несподіваної обітниці, як вони, але про кожного з нас Господь пам’ятає й хоче провадити силою Святого Духа.
Часом дуже важко повірити, що Бог піклується про нас, бо ми ще не отримали того, на що сподіваємося. Але пам’ятаймо про Авраама та Сару і довірмося Господу. Він є могутнім і вірним. Зосередься на Його любові до тебе, а не на труднощах, з якими стикаєшся. І не бійся терпеливо чекати.
«Боже Авраама, Боже Ісаака, дякую Тобі за Твій реальний, сповнений любові задум для мого життя!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Джерело – «Слово між нами»
