2021-01-11 14:13:18
#переводы
Сергей Жадан
И с этой книгой всё будет точно так же —
долго стоять перед заснеженным полем
в нерешительности, прежде чем сделать шаг
в снег без конца и начала, словно в язык,
выслеживать птичье крыло зимы.
Возможно, в этот раз выйдет оказаться с той стороны тишины.
Возможно, в этот раз удастся что-то понять
в балансе света и тьмы.
Возможно, в этот раз всё сработает, и силлабика раскроет
сердце любого читателя,
как зимнюю речку.
Я знаю, как тяжело убедить себя,
взявшись за нелёгкое ремесло чтения,
что это и вправду поможет.
Я знаю, как тяжело иногда согласиться
с тем, что нам действительно дороги
немудрёные вещи —
дыхание, которое перехватывает
от внезапно сложившихся слов,
свет, который нисходит с горы
от удачно подобранной мелодии—
немудрёные вещи, которыми
нас отвлекают
от неизлечимых болезней и семейных проблем.
А впрочем, давайте попробуем ещё раз.
С начала.
С того места, где ещё ничего нет,
но всё уже может быть.
Да, книги нас не спасут.
Но и то, о чём мы читали, вряд ли нас ужаснёт.
Да, поэты нас не научат мужеству.
Но и встреча с ними вряд ли нас испугает.
Давайте попробуем ещё раз.
Не стоит бояться.
Давайте держать в руках книги,
как птиц, подобранных после метели, —
не все из них полетят,
не все из них возвратятся.
А между тем из рук никого не выпустишь.
Всем должно быть тепло.
Все должны быть равны перед смертью.
Перевод с украинского: Ия Кива
Оригинал:
Сергій Жадан
І з цією книжкою буде так само –
довго стояти при засніженому полі,
зважуватися, перш ніж заступити
в безмір снігу, наче в безмір мови,
вистежувати пташине крило зими.
Можливо, цього разу вдасться перейти по той бік тиші.
Можливо, цього разу вийде порозумітися з рівновагою
світла і темряви.
Можливо, на цей раз усе спрацює і силабіка розкриє
cерце найменшого читача,
ніби зимову річку.
Я знаю, як важко переконати себе,
беручись за важке ремесло читання,
що це дійсно допоможе.
Я знаю, як важко іноді визнати,
що по-справжньому важливими для нас
є ті самі нехитрі речі –
дихання, яке спиняється від
несподівано складених слів,
світло, яке сходить із гори
від вдало добраної мелодії –
нехитрі речі, якими
нас відволікають від
невиліковних хвороб і родинних нещасть.
А втім, давайте спробуємо ще раз.
Від початку.
З того місця, де ще нічого немає,
але вже все може бути.
Так, нас не врятують книги.
Але не настрашить принаймні те, про що ми читали.
Так, нас не навчать мужності поети.
Але принаймні зустріч із ними не буде лякати.
Пробуймо ще раз.
Не біймось.
Тримаймо в руках книжки,
ніби зібраних після снігу птахів –
не всі з них полетять,
не всі повернуться.
А проте нікого не можна випустити з рук.
Всі мають бути відігрітими.
Всі мають бути рівними перед смертю.
#выбор_Антона_Платонова
288 viewsSanya Guseva, 11:13
В
