2023-01-15 15:24:53
Проте справа не тільки в цьому. Ця перевага з'явилась не тиждень тому й не два, а оборона Соледара тріснула саме в цьому місяці. У цієї поразки є більш конкретні причини, проте я наведу тільки дві:
1) Коли я пишу про "ворожий тиск", то я маю на увазі не "психологічний тиск" чи ще щось, а постійні боєзіткнення, в котрих гинуть або отримують поранення наші військові. Підрозділи після боїв такої інтенсивності починають потребувати відпочинку та постійного посилення, що не завжди можливо. Й у випадку Соледара для посилення були відправленні підрозділи, що не встигли відновитися після боїв на Херсонщині — задачі, що лягли на них, не відповідали можливостям на той момент.
2) Комунікація між підрозділами погана й ворог знає про це, наносячи удари в стики між ними. Це призводило до неправильної оцінки ситуації окремими командирами, котрі не мали нормального розуміння, що відбувається на сусідній ділянці, й через це необґрунтовано відходили з позицій для уникнення оточення, тим самим підставляючи інших.
На цьому зупинимося та перейдемо до висновків.
Втрата Соледара — важлива подія в контексті боїв за Бахмут. Забезпечивши контроль над цим населеним пунктом, ворог буде продовжувати спроби розширити успіх за рахунок дотичних до нього селищ — точніше, вже це робить, захопивши Підгородне та почавши бої за Красну Гору. Його ціль — зайняти Парасковіївку та вийти на Свято-Георгіївську вулицю на Півночі Бахмуту, тим самим охопивши Бахмут з Півночі. Тим часом, ворог не безуспішно намагається взяти Кліщіївку, котра дозволить йому в подальшому вийти до траси на Константинівку та тим самим охопити Бахмут з Півдня, врешті сформувавши "кліщі" навколо міста.
Дійсно, Соледар — це невелике місто. Проте його взяття дало можливість ворогу посилити тиск на Бахмут та погіршити становище місцевого гарнізону. Ситуація не виглядає катастрофічно, оскільки Сили оборони успішно вийшли з м. Соледар та зайняли наступний рубіж, й у випадку погіршення ситуації так само вийдуть з Бахмуту, продовжуючи стримування ворога, проте ворог ще раз продемонстрував свою здатність наносити поразку Силам оборони в локальних боях та поступово витісняти їх на вузькій ділянці фронту, й, врешті, примушувати українські підрозділи до відходу з ставших невигідними позицій — якщо ворог зуміє взяти Бахмут, то це призведе до істотного погіршення ситуації в Сіверську та Торецьку з подальшим перенесенням боїв в район Дружківки-Константинівки та Слов'янська-Краматорська. На мою думку, цю масивну агломерацію практично неможливо взяти, проте початок боїв за неї істотно погіршить гуманітарну ситуацію в регіоні.
В цьому контексті, я інколи зіштовхуюся з думками в публічному просторі, що за Бахмут та інші пов'язані міста не треба триматися, а краще відійти. Я можу зрозуміти, чому ця думка висловлюється, в першу чергу можу зрозуміти чому вона інколи висловлюється військовими, проте вона, все ж таки, хибна. Чим довше утримувати поточні позиції, тим менше будуть зруйновані населені пункти за ними, й тим більша ймовірність, що наступальний потенціал ворога врешті закінчиться — наприклад, в результаті розширення партнерами нашого парку бронетехніки та артилерії. Відхід з Бахмуту зараз просто перенесе бої в сусідні населенні пункти, такі як Часів Яр, й все почнеться спочатку. Тому інколи накази Командування виглядають так... як виглядають.
Врешті, я хочу наголосити на одному — ворог досі залишається серйозним. Його досі важко здолати. Він досі може наносити болісні поразки. Проте ця тенденція буде зламана — й я б особливо увагу акцентував на падіння ембарго на постачання танків та БМП для нас. Це істотний якісний перехід в питаннях міжнародної допомоги — західна бюрократія дуже інертна, й ми, схоже, нарешті спостерігаємо довгоочікувану політичну волю.
23.8K viewsedited 12:24
V
