2023-03-11 00:01:06
«[...] нібито "некомпетентність" ТрО впивається в їхній напір» — слова нині покійного бійця, оборонця Бахмуту, котрі Він промовив мені та іншим своїм товаришам ще у листопаді, за кілька днів до своєї загибелі в районі Опитного.
Останні дні я почав згадувати ці слова все частіше — врешті, зараз вони не покидають моєї голови. «Впивання в напір» — те, що відбувалося за всю більш ніж піврічну оборону Бахмуту. Сотні та тисячі бійців своїм життям впивалися в наступаючі порядки ворога, жертвуючи своїм життям заради утримання чергової посадки ще декілька днів, тижнів або місяців. Продовжується це й зараз, тільки в набагато гірших умовах, ніж ще зовсім недавно.
Ворог не зумів відрізати останній канал постачання в Бахмут так швидко, як він хотів би. Проте цей канал постачання не виглядає як той, на котрому може триматися оборона міста ще хоча б пару тижнів — він вузький та вразливий до ворожої артилерії, котра коригується з БПЛА. Як ефективно тримати оборону у важких міських боях, коли медевак в'язне в бруді ранньої весни на єдиній ґрунтовій дорозі? Чи вартує воно того?
Ймовірно, наше військове керівництво вважає, що вартує. В мене немає сумнівів, що це саме військове, а не політичне рішення, як писали деякі бридкі таблоїди — для подальшого просування ворогу необхідно подолати водну перепону та ув'язнути в щільній міській забудові центру міста та масивній північній промзоні. В таких умовах можна нанести ворогу значні втрати, та, врешті, раніше вимусити його до зупинки наступальних дій через виснаження резервів, що може врятувати такі міста, як Часів Яр, Торецьк та Константинівка від перенесення боїв на їх територію. Додатковим фактором є наростання конфлікту всередині військ окупантів — так, бандитський ватажок Пригожин відкрито вступає у конфлікт з військовим керівництвом РФ в цілях підвищення норм постачання боєприпасів для підрозділів злочинного угруповання «Вагнер». Через виснаження радянських складів, російське військове керівництво почало більш жорстко нормувати боєприпаси для артилерійських підрозділів, й на наше щастя соціопат Пригожин відмовляється сприймати цю інформацію та вносить внутрішній розбрат в ряди наступаючих військ, вважаючи, що це змова проти нього особисто. Цей конфлікт має тенденцію до ескалації — й для того, щоб він вистрелив, можуть нарешті скластися сприятливі умови. Проте не все так гладко.
Наразі ворог зайняв Дубово-Василівку та продовжує спроби взяття Богданівки. Він зрозумів, що у нього не вийде так просто замкнути оточення вздовж околиць міста, тому він намагається продовжувати підкопувати під "лінію життя", роблячи охоплення все глибшим, а єдиний канал сполучення все більш вразливим — може вийти навіть так, що бої на околицях Часового Яру почнуться раніше, ніж Сили оборони покинуть м. Бахмут. Це може призвести до катастрофічних наслідків — чим довша вразлива ділянка фронту, тим більша ймовірність, що десь не вийде її утримати й гарнізон потрапить в оточення до того, як наше військове керівництво зможе провести контр-дії.
Бахмут — важливий вузол нашої оборони. Проте його важливість падає все швидше через те, що місто продовжує обходитися по флангам. В умовах, коли комунікації ускладнені, й навіть евакуація поранених стає занадто ризикованою, питання ефективності його оборони з точки зору співвідношення втрат стає все більш неоднозначним. Не буде брехнею казати, що ситуація продовжує погіршуватися — є незмінна тенденція на поступове витіснення Сил оборони з їх позицій, "глибоких" контратак, що далеко відкидували ворога, за час боїв за місто фактично не було. Це не може продовжуватися вічно — ситуація має бути або кардинально змінена успішною контратакою з залученням значних резервів з подальшим зайняттям вигідних для нас рубіжів, або місто врешті має бути полишено для збереження особового складу.
Щиро сподіваюся на мудрість нашого військового керівництва.
14.5K viewsedited 21:01
V
