2023-02-20 23:37:06
[...]
1) Нагорно-Карабаська Республіка стала жертвою зміни епох ще до того, як вона відбулась. Знищена азербайджанськими збройними силами, вона перетворилась на роззброєний анклав, залежний від волі азербайджанського керівництва. Її крихке існування підтримується російським миротворчим контингентом, котрий, за результатами російсько-української війни, наврядчи буде мати той самий вплив. Її майбутнє вже визначене.
2) Абхазія та Південна Осетія — протекторати Росії, котрі вона не бажала та не хотіла інтегрувати повноцінно. РФ намагалася діяти помірковано в міжнародній політиці, працюючи над образом "договороздатного" партнера. Ця епоха в минулому. Тепер РФ — держава-вармонгер, обсесивна власною величчю, заради котрої вона готова на повномасштабні військові конфлікти та масові мобілізаційні заходи. Такі держави не зацікавлені в тонкій дипломатичній грі — вони зацікавлені в територіальних розширеннях та встановленню безпосереднього контролю над землями. Доля цих двох регіонів — бути анексованими РФ вже в близькому майбутньому.
3) Придністровська Молдовська Республіка — найбільш цікаве утворення з усіх перелічених вище. Це регіон, що найсильніше відчуває на собі послаблення Росії та посилення України — замкнуті в анклаві між Молдовою та Україною, придністровці приречені на кардинальні суспільно-політичні зміни. Їх протектор — Росія — більше не прийде на допомогу через суто географічні причини та поразки ЗС РФ в на Півдні України.
Умови, в котрих невизнана республіка могла нав'язувати свою політичну волю, зникли — Молдова звільняється від газового ярма Газпрому, а енергогенераційні потужності Придністров'я компенсуються Україною. Умови, в котрих вона була домінуючою військовою силою, також зникли — Сили оборони України за запитом Молдови можуть знищити всю придністровську армію навіть не перетинаючи кордон та не отримавши відповіді. Водночас, цей регіон продовжує мати нахабність бути російським хабом в регіоні, переховуючи там ворожий контингент та залишаючись місцем ворожої агентурної діяльності прямо під нашим боком.
Проте вже рік як це утворення продовжує існування — тимчасово, тим не менш, продовжує. Причина тому — слабкість Молдови, котра вже давно провела сепарацію з регіоном та не зможе його реінтегрувати. Цей регіон не потрібен молдованам, тому відповідальність за нього має взяти Україна, як країна, від котрої ці території були відчужені Сталіним — проте вона не може це зробити без того ж самого урегулювання з Молдовою, котра наврядчи погодиться на сецесію. Але це не означає, що ми маємо забути про цей анклав "русского мира".
Придністровське питання може вирішитися без жодного пострілу. Економічно та військово блоковане, керівництво регіону має бути
переконано в необхідності виконання нової формули миру, актуальної до поточних політичних реалії: демілітаризація та дерусифікація. ПМР має бути повністю роззброєна, її озброєння передані до Сил оборони України, російський контингент конвойований в Україну для участі в процесі обміну, а її ідеологічні політики переглянуті. В такому стані Придністровська Молдовська Республіка замість блокади та ризику інтервенції отримає мир та взаємовигідну співпрацю з усіма її двома сусідами — дай Бог, що все вирішиться саме так.
15.8K viewsedited 20:37
V
