2023-01-15 15:24:28
10 серпня російські війська взяли під контроль завод Knauf на околиці Соледара. Це розпочало довгі позиційні бої на південних околицях міста, в котрих ворог відверто зав'яз. Не зумівши просунутися від заводу Knauf, він сконцентрувався на взятті під контроль флангів. Врешті, після довгих боїв, він зумів в грудні взяти сусіднє село Яковлівка — здавалося б, мізерне досягнення за 4 місяці боїв. Соледар, з такої логіки, міг би триматися ще стільки ж та більше.
1-2-го січня 128-а бригада зазнала поразки — ворог охопив північний фланг, зайняв стратегічно важливу балку та зумів дійти до околиць на цьому напрямку. Оборону Соледара на нових позиціях організувати не вийшло, підрозділи, що захищали місто, ризикували потрапити в оточення.
Вранці 10-го січня українські підрозділи покинули місто та відійшли до залізничних шляхів за містом, успішно закріпившись в смт Сіль. На щастя для наших речників, що "утримують Соледар", селище було приєднано до міста в кінці 90-их, хоч й знаходиться в двох кілометрах від нього. Після цього бої розгорнулися вже за околиці — найближчі до "Солі" вулиці Соледара та Рудник №7.
Перша битва за Соледар була програна. Дійсно, Сили оборони вдало стримували ворога протягом п'яти місяців, проте надлом врешті відбувся й місто було втрачено за тиждень, при цьому війська були вимушені відходити через ризик оточення — на щастя, вдало, й росіянам довелося тільки вигадувати "оточених".
На це є цілком об'єктивні причини, котрі треба розуміти й з холодним розумом віддавати собі звіт про те, що зараз відбувається на фронті.
Почнемо з того, що ворог не колапсує. Він зазнав три гучні поразки — на Півночі, на Харківщині та на Херсонщині, проте в жодних з цих випадків він не був повністю розбитий, а зумів відступити та перерозподілити збережені сили. В подальшому ці сили були посилені мобілізованими. Це призвело до того, що ми, в даний момент часу, перебуваємо в стратегічному тупику та не маємо достатньої переваги для подальших наступальних дій. Більш того — на Бахмутському напрямку ворог досі має наступальний потенціал. В українському сегменті інтернету його прийнято недооцінювати, посилаючись на те, що ворог несе там значні втрати — проте саме для того, щоб не бути чутливим до втрат, ворог активно вербує ув'язнених та готує наступну хвилю мобілізації. Він може собі дозволити мати значну кількість "расходуемых сил", котрими він буде чинити постійний тиск на наші війська та тим самим виснажувати їх. Це істотна стратегічна перевага, котру не варто списувати, й котра демонструє свою ефективність на Бахмутському напрямку, й котру ми можемо перевершити тільки якісним переходом у вигляді більшої кількості засобів ураження — це бронетехніка, артилерія та важке піхотне озброєння, що ми не можемо виробляти самостійно й маємо сподіватися (не безпідставно) на допомогу наших партнерів.
24.2K viewsedited 12:24
V
