Вівторок, 8 червня Мт 5,13–16 Ви – сіль землі. Коли ж сіль зві | Слово між нами

Вівторок, 8 червня
Мт 5,13–16
Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.

У кожного з нас на кухні є сіль. Ми не додаємо її багато, але без неї важко обійтися під час приготування багатьох страв, без неї вони не смачні. Так само важко уявити собі нормальний світ без справжніх християн. У кожному куточку землі є християнська спільнота, хоча б невеличка. Саме на нас, учнях Ісуса Христа, лежить відповідальність додавати смаку життю оточення та суспільства.
Ісус попереджає, що коли ми «звітріємо», то станемо ні на що не придатні (див. Мт 5,13). Як же нам не тільки стати «сіллю землі» та «світлом світу» (Мт 5,13–14), але й не втратити цей дар?
По–перше, не бути байдужими до того, що відбувається навколо, не боятися відповідно реагувати на безладдя та зло. По–друге, нашими рішеннями та вчинками має керувати любов до Бога й ближніх. По–третє, не забувати про молитву, особливо в ситуаціях, у яких ми безсилі будь–що змінити. Це нас робить здатними спокійно зробити зауваження людині, яка грубо порушує умови карантину, або знайти спосіб вдало зупинити того, хто нецензурно лається в публічному місці. Звичайно, щоб таким чином «освітлювати» зло у світі, нам необхідна мужність і сила. Тому дуже потребуємо «солі Святого Духа».
І варто пам’ятати, що Ісус закликає не тільки любити тих, хто нас любить, але й «ворогів», а також прощати нашим кривдникам (див. Мт 5,44). Любов до ворогів – це найскладніший вияв любові, але саме він робить нас найбільш подібними до Христа. Саме таку любов неможливо не помітити, як «місто, що лежить на верху гори» (Мт 5,14).

«Господи Ісусе Христе, допоможи мені «додавати смаку» життю через небайдужість. Наповни моє серце Твоєю любов’ю, щоб «сіль» моїх зауважень була поміркованою та не втратила сили.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»