2022-06-19 16:52:38
Сьогодні день батька, і я колись написала вірш, який повністю показує мої стосунки з рідним батьком.
Цікаво, що не дивлячись на розповсюдженне явище я ніколи не шукала «батька» у своїх партнерах. Я шукала «батька» в близьких друзях. Тому в мене так багато чудових друзів-чоловіків яких я вважаю рідними людьми.
Батіни дні
Чоловіче, я все життя пишу тобі подумки злого листа,
Я так сильно втомилась від злості на тебе, що двічі ходила топитись з моста.
Чоловіче, ти знаєш, чому я так рано навчилась писати?
Щоб писати листи на твої дні народження, тату, (а потоім їх не відправляти)
Іноді злість стихає — я навіть чую, як б'ється пульс на руці,
І тоді в голові виринають обрАзи і спогади, наче мерці у ріці.
Викидаю про тебе ці спогади, як непотріб з поличок,
Я ледь-ледь пам’ятаю твій голос, ще гірше — обличчя.
Навіть подумки я звертаюсь до тебе не «тату», а «чоловіче!».
І від цього впадаю у відчай.
Я так сильно і довго на тебе злюсь, що сивію, старію.
Злість в мені обростає корою, гілками, пускає коріння —
Час збирати докупи тобою розкидане чорне каміння,
Я й збираю під мантру «і це теж мине, наберися терпіння»
Я як висохле дерево у якому тепер оселились вужі —
Тільки висохле дерево не відчуває, коли в нього встромляють ножі,
А мені як боліло, так досі й болить, Чоловіче.
Я впадаю у відчай навіть від думки, що так буде вічно.
4.06.2020
164 views13:52