Київ літературний (UrsusPoetry)

2022-09-01 12:12:35 Реліз нової пісні "Трималася" з дебютного альбому Аміни Елшорафи "Палай" тепер на всіх головних музичних платформах світу. Приємного прослуховування.


Аміна Елшорафа в telegram
Аміна Елшорафа в instagram
Аміна Елшорафа в tik-tok

Автор арту Dasha Lepekhina

Задонатити на запис наступної нової пісні Открыть/Комментировать

2022-08-31 20:35:18 Открыть/Комментировать

2022-08-31 17:30:49 Открыть/Комментировать

2022-08-31 16:53:23 ПОРА Открыть/Комментировать

2022-08-31 16:19:56 Открыть/Комментировать

2022-08-30 22:14:50 Час настав. Ми купуємо міномети для 93ї. Всі ви знаєте збір від 93ї і ми його теж підхоплюємо, бо всіх орків треба зробити ельфами (закреслено) мертвими. Підпишемо баклажани, я прочитаю текст - від 1500 грн. Старт з 3к грн. Донати сюди:
Моно: 5375411415147268
Моно(лінк банки): https://send.monobank.ua/jar/2RiUw9WuX9
Приват: 4149499389921287
PayPal: yarikve@gmail.com Открыть/Комментировать

2022-08-29 23:36:56 Малюючи на склі пальцями тебе у потягах і маршрутках
Стирала туманними ранками сліди пам'яті битви лютої
Сушила під світлом місяця усе склеєне і пришите,
На стрічку липку піймати хотіла зграю думок-москітів
Із впертістю гомеопата по мілілітру вливала душу
Шукала на Google-картах посед Стікса сушу
І змушуючи води потоки міняти столітнє русло
Харону за тебе принесла жертву: віддала половцям Русь я.
Збивала до крові стомлені ноги у берегів Панталасса
Щоб лиш відкрилися очі твої, хотіла віддати власні
У стінах, що дихають медикаментами, під співи страшних апаратів.
слова мої лезом різали простір, доходили ж уже мертвими.
Розбита світами і змучена війнами, вмостилася на край ліжка,
У себе з тобою я більше вірила,з тобою була сильніша.

Катя Цимбал Открыть/Комментировать

2022-08-29 12:48:09 Друзі, підписуйтесь також на наш канал з мемами. Открыть/Комментировать

2022-08-28 20:45:39
Друзі, з великою шаною ставлюся до Ліни Василівни, але таких спільнот в телеграмі та інстаграмі стало надто багато – всі хочуть на шару хайпонути за рахунок славного імені прими української поезії.

Коли я створював дану спільноту, я хотів за її рахунок розкручувати інший свій проєкт – Сучасна Українська Поезія (телеграм). Проєкт, мета якого поширювати творчість молодих та перспективних маловідомих українських поетів та прозаїків. Думаю, Ліна Василівна теж в шоці, що так багато її іменних спільнот, і так мало тих, хто реально прагне розвивати українську культуру.

Тому, порадившись з колегами по літературному цеху, я прийняв для себе рішення перейменувати дану спільноту у "Пательня Сковороди" (інстаграм). Тут будуть поститися тік-токи та меми патріотично розважального характеру для того, аби спільнота гармонійно розвивалась та росла, і я мав змогу через неї більш ефективніше просувати свій головний проєкт – Сучасна Українська Поезія, де ми окрім всього, також будемо постити маловідомі твори Ліни Василівни, а також Творчу Майстерню, де ми разом з більш досвідченими поетами-колегами допомагаємо поетам початківцям підняти свій загальний рівень.

Це чесно та правильно. Дайте дорогу молодим українцям. Дякую за розуміння. Открыть/Комментировать

2022-08-26 15:12:21 І знов сирени кличуть в укриття,
І знов смертельна тиша. Мов Некрополь
Застиг мостом між смертю і життям,
Розбитий на уламки Маріуполь.

Де жевріє життя у катакомбах,
І линуть голоси з земних глибин,
І як птахи з небес злітають бомби,
Із інтервалом кожні п’ять хвилин.

За пару днів це стало місто-привид,
Долина смерті. Нею я іду,
Із камерою мовби через Прип’ять,
фіксуючи жахіття на ходу.

Уламки сталі і шматки ракети,
Забуті кеди, іграшки малі,
Померлі люди, сховані в пакети,
І складені рядами на землі.

Снаряд, що на дитячий впав майданчик,
Немов Майдан – в кільці горілих шин,
І Маріуполь – як один Майданек
Мовчить всією гучністю душі.

Мовчить в пустім під’їзді павучок,
Мовчать завмерлі у повітрі бомби,
Горять, як гніт, висотки із свічок,
Мовчать підвали – темні катакомби.

Мовчать в них діти на руках батьків,
Тварини на руках дітей замовкли,
Мовчать нащадки з глибини віків,
Приречено, незламно і самотньо.

Мовчать ридання звуки горлові,
І мовчки поминає Україна,
Те місто, що омилося в крові,
за те, що не схилилось на коліна.

Марія Лелека Открыть/Комментировать