2022-04-20 23:04:44
тому, хто не вмер____
сонячні промені ще не були ніколи такими криваво-червоними,
як тоді.
того світанку ти не прокинувся. довго живив нас стиглими гронами
марних надій.
того світанку тиша п’яним хірургом відрізала
нитку життя.
того світанку криком пронизливим
ворон ту нитку відтяв...
і полетів, наляканий.
десь твоя мати відчула і плакала.
сльози були в укриттях.
ти би заставив мовчати всі рупори:
і на шляху до раю
жодної оди б не визнав,
жодного слова.
світ зупинився в блаженному ступорі:
всі тебе добре знають -
отже, не буде тризни.
буде лише колискова.
ти б посміявся із цього. сказав би, що надто великий
для ніжностей. так як сміявся з безроздних, безликих
примар, що виростали перед тобою.
"до бою..."
братику, спи. хай тобі сниться дорога додому і найміцніші обійми,
і березневе сонце, що сходить, і березневе небо спокійне,
і сльози, що тануть, як березневий сніг.
ми не прощаємось. кажем "спокійних снів".
знаєш, у нас тепер справжня весна.
запах пʼянкий: чи то перемоги чи квітів із оранжереї -
дивна весна...
рано чи пізно всі ми побачимося у снах:
кожен із нас
мусить тобі особисто подякувати за неї.
Андрій Гордун
155 views20:04