записки уляни

2022-05-22 12:01:15 Невидима сила досвіду


В якій би точці життя не знаходились, ми вже пройшли вражаючу кількість ситуацій. І часом, озираючись, є спокуса “повернутися назад і зробити щось по-інакшому”. Проте, чи дійсно щирим є це бажання?

У своїй книзі “Формула щастя” Мо Гавдат поділився практикою, що дозволяє чітко зрозуміти, наскільки сильно деякі життєві моменти вивели нас на обʼїзні дороги. Пан Мо розповідає про тест на гумку.


Будь-яку подію з минулого можна змінити — стерти гумкою зі свого життя, наче нічого і не було. Вона зникне з памʼяті та з часового потоку. Разом із нею витираються всі наслідки події до сьогоднішнього дня.

Стерти можна все, що завгодно. Автор пропонує нам обрати саме таку подію і поміркувати, що ж зникатиме разом із нею. Давайте спробуємо пройти цей тест.

Моя перша думка була про 5 з половиною років навчання на спеціальність, що постфактум стала мені не цікавою і не світила місійністю. Я легко відмовлюся від цього. Хоча стираючи університет, стираю ще свій перший досвід волонтерства. Роботу у молодіжному центрі, адже наврядчи потрапила би туди за інших обставин.

Зникає також 4 місяці життя в США, вступ у молодіжний активізм та море знайомств з конференцій та форумів, що зараз дають мені можливість бути потрібною і корисною. Зникає координація табору і за ним створення цього каналу, адже саме на таборовій ватрі прийшла ідея ділитися знаннями, що так часто через мене ллються. Зникає величезний шмат ідентичності, якою зараз я неймовірно пишаюся.

Ні-ні, я не хочу стирати університетські роки, коли ціна, виявляється, така висока.


“Якщо дивитися на ці випадки як на поштовхи, то стає зрозумілим, що це, можливо, було найкраще, що траплялося в житті — хоча цього не можна було сказати одразу”.


Звісно, трапляються такі події, які завдають надто багато шкоди та горя у житті. Для нас сьогодні такою є війна, і, впевнена, багато хто захоче її стерти. Такий вибір люди зрозуміють, не стануть засуджувати, адже платитися доводиться найціннішим — життям своїм і своїх близьких.

Очевидно, від нашої реальності не втекти. Певно, час — єдине, що здатне загоювати такі рани, де не працюють навіть позитивні думки.


Та все, що з нами стається, творить нас, підштовхує до чогось і при цьому не є чимось абсолютно добрим чи поганим. Воно просто є. А перетворити його на хороший чи жахливий досвід здатне лише наше ставлення.

Обираю думати так, щоб війна зробила мене, українців ще сильнішими. Я вірю у цю думку і щодня докладаю зусиль на своєму фронті — освітньому, мотиваційному, менторському, де на мене можна опертися в момент безсилля, стати на ноги та іти далі. Війна проходить мій тест на гумку, хоч я і не хочу мати її у своїй реальності.


Слава Україні
щиро, @uliananotes Открыть/Комментировать

2022-05-14 12:03:14 Що впливає на нашу схильність до конфліктів?


Згладжування кутів і вміння знаходити спільну мову з людьми — це ще та супер сила, яку доводиться шліфувати працюючи в командах та й взагалі у будь-якому активному соціальному середовищі. Проте за життя трапляються такі моменти, де виникає аж занадто висока напруга під час спілкування, від якого сильне бажання вийти з розмови або роздавити опонента. Це і є добре знайомий нам міжособистісний конфлікт.

Конфлікт — це зіштовхнення протилежностей.
Безперечно, не кожне зіткнення переростає у конфлікт, та з досвіду розуміємо, що він виникає на перетині з позицією, що вкрай важко прийняти: від політичної думки до рівня солоності їжі.

Опираючись на розуміння стратегії комунікації, яку обирає співрозмовник (і нашої також), можна буквально на місці зʼясувати ймовірність конфлікту. Я називаю це рівнем потенційної “конфліктності” людини.

Попередньо зауважу, що саме тут я вживаю конфлікт у деструктивному значенні, коли люди не можуть знайти якісну стратегію його вирішення. Самі ж конфлікти є надзвичайно крутим соціальним клеєм і рушієм інновативних рішень, якщо люди здатні застосувати ефективну стратегію комунікації.


Щоб розпізнати потенційно шкідливий конфлікт, потрібно розумітися на формах мови відчуження (4D), яку вдало описали в теорії ненасильницької комунікації.

Діагноз
Людина використовує слова, які вказують на правильність/неправильність, вішає на людей ярлики, робить гострі порівняння. Оверюзає завжди, ніколи, постійно, треба, і наче знає наміри інших з осуду на їх дії.

Вимоги
Використовує слова, які мінімізують вибір і повагу до чужої автономії. Не включає думку співрозмовника, забираючи його можливість повпливати на ситуацію. “Роби, як я кажу” з наказним тоном.

Відмова від відповідальності
Риторика відповідна до позиції жертви, де заперечується власна відповідальність і відсутність вибору щодо вчинених дій. Часто відчувається пригнічений тон. “Я мусилв_ла, не було вибору”, “у нас така політика”, “таке життя”, “мені так сказали” і мільйон інших фраз.

Орієнтованість на “заслуги”
Вживають слова, пов’язані з принципом, що певні дії заслуговують нагороди чи покарання. Такі слова характеризуються зовнішньою мотивацією, а не внутрішньою. Ідуть вирази на кшатл: “Когось мають за це покарати”, “Треба дати лящя за таку дурницю”.


Впізнаєте когось зі свого оточення?

Знаючи ці доволі прості 4 індикатори і розпізнаючи їх при спілкуванні з людиною, мозок відразу мені сигналізує, наскільки далеко може піти комунікація, чи варто давати кредит довіри людині, наскільки треба регулювати персональні границі і яка ймовірність того, що наші розмови будуть наповнені деструктивними конфліктами.


Було корисно? Збережи публікацію, щоб не загубилася, і дай знати реакцією/коментом, як тобі тема конфліктів.


Слава Україні
щиро, @uliananotes Открыть/Комментировать

2022-05-07 12:02:36 Як ми вчимося і чому це не ефективно

Мені шкода, що школа та університет не навчили мене вчитися. Цю навичку освоїла самостійно, навпомацки, припускаю, як і більшість із нас.

У формальній освіті звикаєш до того, що найважливішим є знання конкретних фактів. Що в реальності виглядає вичитуванням до дір методичок з підручниками, знайомо. Адже вся твоя база даних буде перевірена під час семестрового тестування

Тож мозок налаштований на оперативний збір кешу і подальшу його очистку відразу після завершення екзамену. Проте, як виявляється, на хард драйві порожньо після такого “навчання”.


Коли почала волонтерити, довелося на практиці швидко опановувати нову інформацію, здобувати мʼякі і тверді навички, аби бути корисною спільноті, служити людям і своїй команді. І що стало для мене проривом — це усвідомлення суті концепції чи так званої ідеї.

Важливіше розуміти ідеї та концепції, ніж засвоювати факти, оскільки це допомагає запам’ятовувати події та застосовувати їх для вирішення багатьох видів проблем у своєму реальному житті. А хто ж відмовиться від такого крутого рішення масштабування.


Ось приклад з мого життя.

У 2017 році я провела свою першу лекцію. По її завершенню засвоїла два уроки:
1. Люди втомлюються сприймати інформацію після 20-30 хв активного слухання і починають відволікатися.
2. Учаснику треба допомога із розумінням того, за чим він прийшов на захід. У структурі освітнього заходу завжди має бути точка входу і виходу.

Від того часу будь-яка моя освітня сесія має зміну активності кожні пів години для втримання уваги, і чек-ін з рефлексією для моніторингу ефективності навчання самими учасниками.

Не важливо взагалі про що я готую матеріал, адже концепція програми, створена ще 5 років назад, досі працює, економить мені час підготовки і допомагає швидко структурувати інфо.


Ця записочка сформувалася завдяки сентенціям професора Марті Лобдела з його лекції Study Less Study Smart, яку всім дуже рекомендую.

Вижимку інсайтів закидую у першому коментарі публікації. Вони справді розширяють кругозір і сприйняття до навчання, користуйтеся на здоровʼя!


Слава Україні
щиро, @uliananotes Открыть/Комментировать

2022-05-01 10:00:40 5 речей, про які думають перед смертю


Війна тим чи іншим чином спонукає нас думати про смерть. Мене особливо накриває такими роздумами у коридорі під час тривог.

Чесно скажу, мені важко було зафіксувати хоч одну визначену думку. Тож я почала робити те, в чому сильна — дізнаватися більше. Тут мені стала в пригоді книга Мо Гавдата «Формула щастя».


Пан Мо написав цю книгу у памʼять про його сина, що помер у молодому віці. З великого горя він розповідає, як творити щастя простим месседжем.

«Не події роблять нас нещасними; нас робить нещасними наше сприйняття цих подій. Зникають думки — зникає страждання»

Я дуже хочу, аби ці рядки засіли у вашій свідомості. Ми обираємо, яким буде наше ставлення до чогось. Звісно, наш мозок старається завдяки стереотипам та прожитому досвіду автоматизувати процес сприйняття і робить звичні висновки. Проте немає ідентичних ситуацій, людей. Все завжди унікальне. Де раніше бачили страх, можна навчитися бачити можливості, якщо налаштуватися на потрібну ментальну хвилю.


Як тільки вдасться знайти такий спосіб перемкнутися зі «зради» до «переможця», зʼявиться бажання творити більше. Але на що варто спрямувати свою увагу

Тут нам допомагає медсестра Бронні Вер, яка піклувалася про пацієнтів з невиліковними хворобами. Ось, як би вони бажали змінити своє життя.


Я б хотів, щоб у мене вистачило сміливості бути вірним собі, а не жити таким життям, яке від мене чекали інші

Мені б хотілося не працювати так важко

Я б хотів, аби мені вистачило сміливості висловлювати свої почуття

Я б хотів залишатися на звʼязку із друзями

Хотілося б дозволяти собі бути щасливішим


Життя — це дарунок з високою ціною. Варто його берегти і плекати.

Слава Україні Открыть/Комментировать

2022-04-26 08:48:00 Открыть/Комментировать

2022-04-24 12:02:36 Як жити у нашому світі?


Певно, ви чули про світ VUCA. Це світ, у якому ми живемо зараз. Термін пішов від американської абревіатури, що розшифровується як нестабільний, невизначений, складний і неоднозначний. Я почула вперше про “вука” під час навчання фасилітації і щось забула про нього.

Куточок моїх губ торкається іронічна усмішка, адже тільки зараз я змогла усвідомити, чому концепт VUCA світу дійсно такий актуальний. Не повірите, вікіпедія пише, що цей акронім пішов саме від військової освіти. Пригадуючи, що інтернет винайшли американські військові, дозволю собі припустити, інновації — це мілітарна прерогатива на нашій планеті.

Але як жити у такому світі, де все нове — вже старе, коли інформації так багато, що не встигаєш за апдейтами, а змінити хід історії може будь-яка людина зі смартфоном?

Як не дивно, люди повертаються до простих ідей про оригінальність та автентичність. Єдине унікальне, що існує у світі, це поєднання усього винайдено у певній конкретній людині. І її здатність перетворити проблему у можливість є тим, що рухає справи вперед.


Ділюся думкою, яку засіяв автор книги “Без зусиль” Грег Маккеон. Грег каже: “Замість того, щоб витрачати ще більше сил і так намагатися отримати найкращий результат, можна зробити найважливіші справи найлегшими”.

Ця ідея стала основним моїм підходом до життя від квітня місяця, коли довелося переосмислити себе і буквально все навколо. Адже так багато обставин, умови та явищ знаходяться за межею нашого контролю, а наша “гра” при тому триває постійно і не має пауз.

“Повільно — це плавно. Плавно — це швидко”. Такий принцип військових описує спосіб досягання сталих результатів. Щоб попри труднощі і невпевненість щоденного життя, була можливість обрати правильний персональний (чи командний) темп і дотримуватися його, тримати динаміку.

Інтегрувати у сам підхід концепцію гнучкості, аби мати змогу перепланувати без втрат. Знати свою верхню та нижню межу для регулярної діяльності — це є перевага кожного, особливо тоді, коли життя перетворюється на хаос.

Я не працюю через силу, не видавлюю з себе дії потугами. Натомість, я встановлюю межі, в яких мені зручно бути продуктивною, і не здаю позиції у найважчі моменти.

“Ось що означає досягати результатів без зусиль: не одноразово отримати його після неймовірних старань, а невимушено отримувати знов і знов”.


Більше про концепцію пана Маккеона у відео.
Сподобалася записка? — Кинь реакцію чи коментар

Смачної паски і мирного неба нам усім!
Слава Україні Открыть/Комментировать

2022-03-31 18:15:10 дякую щиро всім за відгуки!

бачу, що потреба є, тож давайте масштабувати вплив добра.

від завтра розпочнемо місячний марафон по завданнях методички. все дуже просто:
протягом 31 дня разом виконуємо по одному завданню, що займатиме до 30 хв, і надихатимемо одне одного результатами.

хто має бажання — долучайтеся до спільного чату https://t.me/+mZ7UIqTOUwBhMDAy Открыть/Комментировать

2022-03-31 12:01:45 Як нормалізувати життя в умовах війни


«Проблеми зменшуються або закінчуються тоді, коли ми перестаємо чинити опір реальності» — каже військовий психолог Олексій Карачинський у статті для Forbes.

Майже все населення України постійно відчуває тривогу, проживає хвилеподібні емоційні стани. Багато зіштовхуються з травмою, а у декого навіть втрачається здатність співпереживати.

Моя перша реакція на війну — ступор. Як я можу взагалі щось робити, коли не бачу жодної картинки майбутнього? Невизначеність і невичерпна тривога забирають ресурс та працездатність.

Через два тижні після початку повномасштабної війни помітила сталий графік харчування та сну. За місяць змогла знову взяти в руки нон-фікшн. Минулого тижня поновила медитацію.

Час плинув і тіло з душею наче самостійно віднайшли нову рутину. Так крок за кроком згадувала та знаходила нові практики, що виводили із мене ступору.

31 вправа. Всі зібрані у методичці нижче.

Якщо ви перебуваєте у відносній безпеці і готові адаптувати себе до нових умов життя, то ця збірка для вас. Також ок, якщо наразі ресурсу обмаль. Ментальну силу можна відновити, звернувшись по спеціалізовану допомогу.

Прошу, користуйтеся. Ставайте сильнішими. Війна — наша нова реальність, і чим швидше ми приймемо це, тим простіше буде її прожити.

Слава Україні Открыть/Комментировать