Невидима сила досвіду В якій би точці життя не знаходились, | записки уляни
Невидима сила досвіду
В якій би точці життя не знаходились, ми вже пройшли вражаючу кількість ситуацій. І часом, озираючись, є спокуса “повернутися назад і зробити щось по-інакшому”. Проте, чи дійсно щирим є це бажання?
У своїй книзі “Формула щастя” Мо Гавдат поділився практикою, що дозволяє чітко зрозуміти, наскільки сильно деякі життєві моменти вивели нас на обʼїзні дороги. Пан Мо розповідає про тест на гумку.
Будь-яку подію з минулого можна змінити — стерти гумкою зі свого життя, наче нічого і не було. Вона зникне з памʼяті та з часового потоку. Разом із нею витираються всі наслідки події до сьогоднішнього дня.
Стерти можна все, що завгодно. Автор пропонує нам обрати саме таку подію і поміркувати, що ж зникатиме разом із нею. Давайте спробуємо пройти цей тест.
Моя перша думка була про 5 з половиною років навчання на спеціальність, що постфактум стала мені не цікавою і не світила місійністю. Я легко відмовлюся від цього. Хоча стираючи університет, стираю ще свій перший досвід волонтерства. Роботу у молодіжному центрі, адже наврядчи потрапила би туди за інших обставин.
Зникає також 4 місяці життя в США, вступ у молодіжний активізм та море знайомств з конференцій та форумів, що зараз дають мені можливість бути потрібною і корисною. Зникає координація табору і за ним створення цього каналу, адже саме на таборовій ватрі прийшла ідея ділитися знаннями, що так часто через мене ллються. Зникає величезний шмат ідентичності, якою зараз я неймовірно пишаюся.
Ні-ні, я не хочу стирати університетські роки, коли ціна, виявляється, така висока.
“Якщо дивитися на ці випадки як на поштовхи, то стає зрозумілим, що це, можливо, було найкраще, що траплялося в житті — хоча цього не можна було сказати одразу”.
Звісно, трапляються такі події, які завдають надто багато шкоди та горя у житті. Для нас сьогодні такою є війна, і, впевнена, багато хто захоче її стерти. Такий вибір люди зрозуміють, не стануть засуджувати, адже платитися доводиться найціннішим — життям своїм і своїх близьких.
Очевидно, від нашої реальності не втекти. Певно, час — єдине, що здатне загоювати такі рани, де не працюють навіть позитивні думки.
Та все, що з нами стається, творить нас, підштовхує до чогось і при цьому не є чимось абсолютно добрим чи поганим. Воно просто є. А перетворити його на хороший чи жахливий досвід здатне лише наше ставлення.
Обираю думати так, щоб війна зробила мене, українців ще сильнішими. Я вірю у цю думку і щодня докладаю зусиль на своєму фронті — освітньому, мотиваційному, менторському, де на мене можна опертися в момент безсилля, стати на ноги та іти далі. Війна проходить мій тест на гумку, хоч я і не хочу мати її у своїй реальності.
Слава Україні
щиро, @uliananotes
