Монова

2021-03-07 02:00:34 #добраніч
весняного всім настрою
Chen Huimin Открыть/Комментировать

2021-03-06 12:42:02 За що я люблю телеграмчик, так це приблизно за всьо. Ну і особливо за деякі прикольні канали, на яких можна знайти купу марципанів.
Нарила ще вночі на одному з таких каналів-зливів епічну історію, як міністра інфраструктури Криклія трохи помацали за дупу холодними руками. Ну як трохи ггг Якщо вже почесноку, то це не трохи, і зовсім не схоже на легкий дружній петинг, радше вже на глибоку пенетрацію.
Бо в мережу красиво злили, як Криклій тусить на вечірці в курячого олігарха Косюка (знайшов з ким, трясця), де шановне панство розширює свідомість і танцює голінькими на столі. Ну не зовсім голінькіми канєш, на Косюку нпрклд є галстук і штанішки, а от сорочку вже десь на той момент проїбав, може кров носом йшла, я хз. Не фуражка і ботфорти, звісно, це би вже було дофіга fashion, але теж непогано, бо схоже пану Криклію такий перфоманс дуже подобається.
Я подивилась на фото, які акуратненькі та викохані виходять на цій зірковій тусі доріжки з-під кредитки Приватбанку, і стало мені зрозуміло, що з дорогами України і взагалі з отою вашою всратою інфраструктурою міністру вошкалупитись ніколи.
В телеграмчику стверджують, що у Косюка разом з Криклієм регулярно відвисають такі видатні політичні діячі як Арахамія, Кисіль, Арістов, член наглядової ради УЗ Аудіцкас, гордий син Грузії батоно Сулугуні там кажуть часто підіймає левел драйву в організмі, ну і ще низка ееее…. яскравих персонажів. Але на фоточках є тільки голінькій Косюк, ну і спрацьована кредитка Криклія. Тому щодо всього іншого нічого сказати не можу.
Мені от власне цікаво, що буде цього разу робити Шмигаль? Він бідося ледве після перфомансу з Кадировим відійшов, а тут знову здрасьтє, чергове западло від підлеглих. Буде знову вимагати пояснень і satisfaction через фейсбук, чи може закатає Криклія десь в асфальт по-тихому? Я би тоді пропонувала Полтавську область, там досі ям дохуя, ну і мені близько, я би гайнула подивитись.
*Звучить музика з 9 з половиною тижнів*
https://t.me/kryklii_sliv/25 Открыть/Комментировать

2021-03-05 23:07:49 Бєня Крік
latest edition Открыть/Комментировать

2021-03-05 18:18:32 Від сьогодні один кучерявий бабусь вже не зможе кофє пайті піть в США. І дружина його не зможе. І діти не зможуть. Бо саме сьогодні «Держсекретар Блінкен оголосив про внесення до санкційного списку Ігоря Коломойського та членів його найближчої родини через причетність до значних випадків корупції під час перебування на посаді голови Дніпропетровської ОДА з 2014 по 2015 рік». Це пряма цитата заяви, викладеної на сторінці Посольства США в Україні.

Як зазначають представники США, хоча ця міра стосується діянь під час перебування Коломойського на посаді, «нинішні безнастанні спроби Коломойського похитнути демократичні процеси та інститути України становлять серйозну загрозу її майбутньому», тому «застосування цієї міри підтверджує прагнення США підтримувати ключові для євроатлантичного шляху України реформи у політичній та економічній сферах, а також у галузі правосуддя. США продовжують підтримувати всіх українців, чия робота рухає реформи вперед».

Ну тобто, якщо перекласти з дипломатичного на загальнодоступний, Штати цікавить не тільки те, що Бєня накосорєзіл власне проти США і в їх правовому полі, а й те, що він крутить всередині України. Те, що діяльність Коломойського досліджується у США в рамках кримінального судочинства, вже давно не новина. Та юстиція Штатів поки що не розкриває усі деталі, що цікавлять її в діяльності українського олігарха, але безсумнівним є те, що в цьому списку точно є справа ПриватБанку.

Впродовж останнього часу ми могли спостерігати за процесами конфіскації власності Коломойського в Штатах, зокрема нерухомості. Самого Бєню і його партнерів звинувачують у відмиванні коштів через придбання активів у США.

Звісно, що баба Бєня мовчки не сидить, він разом з Боголюбовим подали судовий позов до США, бо вважають конфіскацію активів незаконною.

Ніхто не може знати, як далі все складеться, але наразі вже можна стверджувати, що Коломойський став персоною нон грата в Штатах, а відтак для нього закривається більшість дверей в цивілізованому світі. Принаймні, з парадного входу. Ну і всередині України сьогоднішня подія змінить дуже багато розкладів.

Буде цікаво.

https://www.facebook.com/usdos.ukraine/posts/10158805716121936 Открыть/Комментировать

2021-03-04 23:21:13 Під час карантину свідомість настільки очистилась, що я сьогодні пів дня швендяла містом з патчами під очима, і ніде мені навіть не засвербіло.
В банку на мене дивились уважно і трохи співчутливо, але охорону все ж не викликали, дякую їм за це.
В супермаркеті касирка старанно ворушила бровами, робила очима складні гімнастичні вправи і заглядала мені в проміжок між маскою і окулярами. Я замріяно дивилась на неї у відповідь і ніяк не могла второпати, чого касирку так пердолить. Зрештою не витримала і підморгнула. Касирка відсахнулась, пошаруділа десь позаду себе рукою і ловко натягла захисний щиток. Просто отак поверх медичної маски, яка на ній вже була.
Тут я вже зацікавилась і навіть трохи запанікувала, в голові почали роїтись версії від "хуйово виглядаєш, Монова, пора на море" до "та припини, вона просто їбанулась, і це не дивно".
Аж поки хазбінд не сказав мені співчутливо:
— Ти забула відклеїти оту свою хуйню з-під очей.
Я вже була зібралась образитись на "хуйню", а потім до мене дійшло. Аби не зганьбитись остаточно, я сказала касирці прямо в щиток:
— Ви що, не знали? Нова постанова НБУ, без цього пін-код не вводиться.
Ввела пінкод, відклеїла патчі, акуратно загорнула їх у чек і пішла. Біля дверей озирнулась.
Касирка сиділа в щитку і не ворушилась. Біля каси стояла черга. Всі мовчали.
Треба буде потім спитатись, що далі було. Открыть/Комментировать

2021-03-04 18:02:15 Міжфракційне об'єднання "Дубина — слуга українського народу".
Реготала так, що мало з машини на ходу не випала.
Відтак маю сказати, що міжфракційне об'єднання "Собачий рот" було б набагато краще, принаймні точно яскравіше.
Ніхуя не вміють в неймінг, опудала. Открыть/Комментировать

2021-03-03 13:38:05 Судячи з того, як хвацько міністр охорони здоровля та щістя Стєпанов заніс в розряд "конфіденційна" ту інформацію, яка згідно Закону про Держзакупівлі мусить бути виключно публічною і прозорою, то педалькою його почали пиздити задовго до того, як я тільки почала про це мріяти.
І тільки через те, що пан міністр сцить світити всі свої прокладки (в фінансовому сенсі) "божа роса" чи як воно там називається, довіра до вакцинації стрімко злетіла високо-високо, туди, де навіть мухи не літають.
Ма-лад-ци Открыть/Комментировать

2021-03-02 12:20:38 Так склалося, що Крим в моє життя увійшов вже тоді, коли я була дорослою. Вперше я потрапила туди, коли познайомилась з майбутнім чоловіком, він вчився в ХАІ, і в Криму була їх студентська база в Рибачому.

Це була моя перша самостійна подорож кудись, та ще й з хлопцем, мама потерпала, але ж відпустила. Це були незабутні два тижні, сповнені шаленого молодого гону, кримського вина, теплого моря і кохання. А потім я вийшла заміж за того, з ким була в Рибачому, і медовий місяць був в Криму, у Форосі.

Потім я возила туди старшого сина. Потім їздила туди з мужчиною, який став моїм другим чоловіком. Потім довгий час якось не складалося з поїздкою, але я завжди знала, що от складеться — і я поїду. Бо от же він, мій Крим, куди він подінеться, ну.

Потім народився молодший син.
Але він в Криму вже не був.

Бо в 2014 в нас Крим вкрали. Я пам’ятаю березень 2014 року так, ніби він був вчора. А вчора я навіть писати на цю тему нічого не могла, бо цей день в пам’яті — день розпачу і безсилля. День, коли в підсвідомості вперше оселилась думка, що великої війни не оминути. Про це кричав триколор, який 1 березня підняв над Харківською ОДА смердючий лапоть-нацист. Це було в очах зеленої вєжлівої сарани, яка захопила вулиці кримських міст. Я розривалась між Харковом і Кримом і весь час плакала.

З цього усвідомлення народилась ненависть до тих, хто ще вчора називав себе сусідом і братом. Ненависть, яка горить яскраво і досі, рівним сильним полум’ям, яка вже ніколи не згасне. Ненависть, яка нарешті витіснила розпач, безсилля і страх. І в моїх дітях вона не згасне також. Мій молодший ніколи не був в Криму, але він вже давно знає, що таке анексія. Я в його віці ще не знала.

Як не знаю зараз того, чи встигну показати молодшому мій, український Крим. Той, де я колись була з його братом, з його батьком. Сподіваюся, що він зможе подивитись колись сам і показати своїм дітям.

Сподіваюсь, що дійсно почне працювати «Кримська платформа», ідея якої народилася ще за каденції Порошенка, а перше засідання має відбутись цього року, напередодні Дня Незалежності. Сподіваюся, що міжнародні партнери, провідні держави та міжнародні організації, які приєднаються до цієї платформи, дійсно допоможуть віднайти та втілити в життя якісь дієві заходи для деокупації Криму та захисту прав кримчан. Напрацюють механізми спільного тиску.

Сподіваюся, що слова західної підтримки не залишаться лише словами. Сподіваюся, нарешті стане очевидним, що не можна в 21 сторіччі просто взяти і захопити територію суверенної держави і не мати ніяких наслідків. Бо це руйнує весь правопорядок, який ще існує на сьогодні у світі. Тому наслідки мають бути настільки невідворотними і болючими, наскільки це тільки можливо. Щоб кожний зайвий день окупації пропалював величезну дірку в самому існуванні Росії на мапі світу. Аж поки там не залишиться нічого, крім дірки.

Я сподіваюся.
Я вірю.
Бо що мені залишається.
Бо Крим — це Україна. Открыть/Комментировать

2021-03-02 00:06:11 — Знаєш шо, мені завтра рано вставати, тому тихо будьте, — сказав хазбінд і подряпався сходами нагору, в мансарду. Бо там мужчінське гніздо і кіт.
— Ну добре, пака, — сказала я, помахала ручкою і одразу почала тихо бути.
— МАМАААААА!!! — вирвався зі своєї кімнати молодший дєткаМонової Стефан, попереду нього летів крик енергійного пелікана-пубертатника.
— Татові завтра рано вставати, тому тихо будь! — зашипіла я на дєтку і дуже педагогічно вирячила очі.
— Ну добре, пака, — сказав Стефан і знову заховався у себе в кімнаті, щоб там тихо бути.
(В кімнаті ще ялинка, щоб ви собі знали, але це я відволіклась).
— Я ТЕБЕ ЗАРАЗ ВБ’Ю, ПАДЛО! — закричав зверху хазбінд.
Стефан тихо вийшов з кімнати і ми почали дивитись одне на одного, ворушити бровами і тихо бути на брудершафт. Дуже хотілося сміятись.
Закриваючи свистки долонями і пирскаючи, підкралися до сходів.
На верхній сходинці сидів кіт. Над котом горіло світло. Бо нещодавно хазбінд прикрутив нагорі сходів лампочку з датчиком, який реагує на рух. Ну щоб якщо раптом мені закортить відвідати горище з офіційним дружнім візитом в темряві, то щоб я не наїбнулась вниз головою.
Так от, повторюсь, на верхній сходинці сидів кіт, весь в променях світла, гарний і урочистий, як котячий шаман.
За котом двері були прочинені рівно настільки, аби коту було зручно швендяти вночі туди-сюди, тихо бути і не турбувати при цьому хазбінда, бо тому ж завтра рано вставати, пам’ятаємо про це.
А потім кіт взяв і розчинився в темряві мансарди.
Світло згасло.
Кіт знову вийшов на сходи.
Світло загорілось.
Кіт знову зробив крок назад.
Світло згасло.
Кіт зробив крок вперед.
— Я ТЕБЕ ЗАРАЗ ВБ’Ю, ПАДЛО! — знову заволав хазбінд, а ми з дєткою порскнули з-під сходів геть в кімнату, щоб там тихо бути і ржати мордами в подушки.
Бо декому завтра рано вставати, пам’ятаємо про це. Открыть/Комментировать

2021-03-01 15:23:06 ну шо ви тут
давно я гарних знимків не викладала, а раз люди кажуть, що весна, то вже мабуть треба

ph. Marc Lagrance Открыть/Комментировать