Красивое

2022-11-10 14:54:24 Ти кажеш, що ти не вивозиш.
Але ти вивозиш!
Трьохсотих везеш з-попід обстрілу на медеваку,
Пакетами корм – на нулі годувати собаку,
Коробками ліки між поштами та блокпостами,
Везеш до кордону дітей і старих із котами.

Ти кажеш, що ти не вивозиш.
Але ти вивозиш!
Чекаєш, ненавидиш, мрієш, кохаєш шалено,
Щоранку ідеш на роботу під звуки сирени,
Рішаєш у класі – або у генштабі – задачі,
Копаєш окопи, копаєш картоплю на дачі.

Ти кажеш, що ти не вивозиш.
Але ти вивозиш!
Лишатись собою у світі абсурду і болю,
Під обстрілом їхати знову по мінному полю,
Тримати того, хто себе уже сам не тримає,
Читати новини про місто, якого немає.

За це не завжди видають ордени та медалі.
Але ти встаєш і вивозиш. Все далі і далі.
Кричиш чи сльозу витираєш – і знову до бою.
Ти правда вивозиш.

Я дуже пишаюсь тобою.

(с) Darwin Tremor Открыть/Комментировать

2022-11-09 14:00:42 Прибавляется ночь, отнимается речь,
виснет месяц дырявой калошей,
и пускай повербанки нам стоили свеч –
не страшись темноты, мой хороший.

В небесах тарахтит одинокий мопед,
заводящийся с полоборота –
это к нам прилетел из бобруйска шахед,
словно ищет в потёмках кого-то.

Это дрон-камикадзе, нелепый на вид,
бес-пилотник, рождённый войною,
и на нём – саблезубый щелкунчик сидит,
обнимаясь с персидской княжною.

И звучит колыбельная песня руcни,
поминальный мотив для кокоши:
засыпай, моя радость, навеки усни,
поскорее умри, мой хороший.

И взорвётся зима, обнуляя снежок,
вспыхнет звук, не меняя окраса,
ты уснёшь, и проснёшься бессмертным, дружок, не похожим на рыбу и мясо.

Будет всё, как хотелось тебе по уму:
бог не выдаст, свинья не осудит,
будет всё украина – в москве и в крыму,
а россии, как прежде, не будет.

(с) Александр Кабанов Открыть/Комментировать

2022-11-03 16:15:26 Алеша Ступин Открыть/Комментировать

2022-11-02 17:46:20 Олександр Греков Открыть/Комментировать

2022-10-31 16:21:41 Коли росія знов запускає в нас щось смертоносне, а я стою у заторі в центрі Києва, то думаю: раптом що, най газети напишуть, шо всі ми продовжували вдихати життя у наші міста, з яких росіяни намагаються його висмоктати.
Коли я пишу комусь чорний жарт про те, як стою у заторі посеред тривоги недалеко від місць нещодавніх прильотів, я дякую небу, що мені є кому написати фаталістичний жарт. І співчуваю всім, у кого росіяни забрали щастя писати рідним.
Коли моя дитина телефонує і абсолютно спокійним тоном повідомляє: «Мамо, я чула три сильні вибухи, куди мені йти?» - я думаю: чорт, нахіба я зараз роздивлялася відео свіжих прильотів!.. І ще думаю: яка вона в мене крута.
Коли в бомбосховищі під час російських обстрілів малеча відкриває планшет і спокійно починає робити домашку, я уявляю майбутні страждання путіна.
Коли зникає світло вдень, а з ним зникає будь-який інтернет, і мала дуже переживає, що не може підключитись до таких нечастих нині онлайн (хоча б онлайн!) уроків, я пригадую, як сама напередодні російського вторгнення переживала, що більше не буде нормального навчання. І думаю: оце я - Нострадамус:))
Коли зникає світло ввечері, і малеча робить уроки в темряві з ліхтариком, я не планую закликати Зеленського йти на пепеговори. Я бажаю розпаду країні-терористу.
Коли я йду в магазин, бо вчора він був закритий через тривогу, і цілую двері, бо сьогодні він закритий через відсутність світла, я бажаю всім, хто прийшов на нашу землю зі зброєю, лишитися в ній.
Коли я розпалюю таблетку сухого палива, щоб підігріти обід дитині, бо електроплита і мікрохвильовка будуть доступні аж вночі, я бажаю пекла хорошим росіянам, які затовкли язики в дупи і сидять мовчки по безпечних закордонах.
Коли я фарбуюся в темній ванні з ліхтариком, думаю, що принаймні вчора мене ніхто не злякався, і взагалі люди в нас тактовні.
Коли торкаюся холодних батарей, я посміхаюся: все ж пощастило, що ця осінь така тепла.
Ми не знаємо, що буде завтра. Але що б не було, ми проживемо це гідно. Аліса Юрченко Открыть/Комментировать

2022-10-30 20:44:02 Автора шукаю Открыть/Комментировать

2022-10-29 11:57:23 «Свет в конце туннеля» Светлана Крюкова Открыть/Комментировать

2022-10-28 20:39:00 Natali Cassanelli

Нікому буде приходить до нас!
Виють вовки. Зупиняється час.
Відьма виходить на перехрестя.
Мавка у лісі ворожить на листі,
І горобина стріляє намистом:
- Нікому буде приходить до вас!
Падає вражий фугас
Прямо на голови тим, хто його запускає.
В землю, що занапастив
Ворог поляже – так відьма каже.
Мавка захрещує віттям дороги,
Плутає стежки, заводить в облогу.
Разом з онуками пращури стали в ряди –
Місяць поспіль вони снились мені
До війни…
До біди…
Я відчуваю плече.
Я відчуваю – пече
Думка, і погляд, і слово –
Знову і знову. Сьогодні і завжди –
Нікому буде приходить по нас!
Кому весілля – кому безчестя –
Відьма виходить на перехрестя.
Кров’ю підписана згода із небом:
Все буде добре, так як і треба!
Той, хто повінчан із полем і сонцем,
З хмарами синіми, із кожним стебельцем,
З рідними річками, з першою памороззю –
Ніколи не згине. Не всохнуть колодязі,
Не стане пилом рілля родюча –
Й ніколи не повториться Буча!
Я так сказала – і я так хочу!
Буде по слову – відьма бурмоче,
Хрестить військових, дивиться важко…
Відьма Ярина, відьма Наташка,
Відьма Олена, відьма Надія…
Вся Україна, що не росія.

27 жовтня, 2022р, ніч. Писала відьма Наташка (C) Открыть/Комментировать

2022-10-27 22:45:51 Татьяна Копытова, Оккупация 1 Открыть/Комментировать

2022-10-27 22:23:23 Олександра Клітіна Открыть/Комментировать