2021-05-07 14:02:24
Стефаник та ЧеховПрочитали з учнями восьмого класу разом із «Підписом» Стефаника «На святках» Чехова. Оповідання зовсім різні, але проблема неграмотності, яка вже сильно відчувалась народом в кінці 19 століття, гарно показана обома письменниками. Ми продовжили читати цих авторів і помітили схожість тем, проблем та навіть художніх засобів і в інших творах галичанина та вихідця з Таганрога.
«Спати хочеться» Чехова взагалі наче продовжує «Новину» (хоч «Новина» і написана Стефаником трохи пізніше). Критики (не всі, але були такі — Єжов, Горбунов-Посадов) говорили, що чеховське оповідання про дівчинку-няньку, яка так хотіла спати, що задушила дитину хазяїв, неправдоподібне, що в житті такого не могло статися. Але «Новина» сталася в дійсності: ця новела про подію 1898 року. Чоловік із села Трійці втопив молодшу дочку на очах у старшої.
Старша дочка випросилася жити, а батько говорить їй, що молодшій «вже ліпше буде», бо доля старшої буде дуже складною: «То вертайси до села, ... а там прийдеш до першої хати, та й увійди, та й кажи, що так і так, дєдя хотіли мене утопити, але я си віпросила та й прийшла, ... може би, ви мене де наймили до дитини бавити».
«До дитини бавити» — так це і є про маленьку няньку із «Спати хочеться». Або ж про дев’ятирічного Ваньку із однойменного чеховського оповідання: хлопчику, крім інших обов’язків, теж треба було доглядати за панською дитиною, самому не спати, аби малеча не будила дорослих. Доля таких дітей-наймитів аж надто нелегка.
І Стефаник, і Чехов побачили таке в житті, що не витримувало критики, що треба було терміново змінювати. Іншого виходу, як розказати про це всім на світі, письменники не бачили. Народ має помітити, що щось тут не так, якщо дітям доводиться терпіти таку долю.
Твори двох майстрів короткої прози викликають сильні почуття й до дорослих людей. Батьки опиняються в таких умовах, що втрачають глузд або просто помирають («Милый дедушка, Константин Макарыч!.. Нету у меня ни отца, ни маменьки, только ты у меня один остался», - писав у листі, який, імовірно, ніколи не побачить дідусь, маленький герой Ванька). Батьки, коли не мають чого їсти, не мають чим нагодувати дітей, у схожому становищі, що й голодні діти, діти, які не мають сили перемагати сон... Будь-хто в таких умовах втратить глузд.
«Зеленое пятно, тени и сверчок тоже, кажется, смеются и удивляются». У цих тіней знайшла підтримку своєї ідеї задушити «ворога» знеможена Варька із «Спати хочеться».
«Дівчата глемедали хліб, а він припав до землі і молився, але щось його тягнуло все глядіти на них і гадати: "Мерці!"». Мертвими здалися дочки Грицю з «Новини», це божевільне видіння немічної людини підтримало батька в намірі втопити дітей.
Я думаю, ці твори видаються аж надто страшними та не схожими на правду через те, що вони художні. Вони викликають співчуття до героїв, викликають почуття непримирення з несправедливістю. Ці твори гуманістичні, вони про те, що життя людини, її почуття, стан, можливість бути людиною — ось що важливо. І якщо умови не дозволяють бути людиною, то винні умови, а не людина. Ще страшніші та зовсім нелюдяні історії можна знайти в сучасних новинах, де неадекватні, п’яні або божевільні батьки забивають дітей до смерті. Але в новинах не знайдеш причин цього, не знайдеш ніякого натяку на вихід — що ж змінювати? Коли ми читаємо страшні новини, ми бажаємо швидше закрити ці сторінки та забути прочитане. А Чехов та Стефаник своїми оповіданнями немов говорять: «Е, ні, коли таке ще трапляється, про це треба знати. А щоб такого не траплялось, треба вміти бачити, відчувати, розуміти. Вихованням почуттів та мислення для людей, що не втратили здоровий глузд, ми й займаємось. Читайте, вчіться бути людяними та думайте, як описаний стан речей можна змінити. Адже це вже задача не письменника, а читача — будь-якої людини».
137 viewsedited 11:02
H
