Міф про маестро управління Уявіть собі маестро управління н | Менеджмент.Книги
Міф про маестро управління
Уявіть собі маестро управління на подіумі: натиснув на кнопку — і з’явилася реклама, змахнув паличкою — і пішов продаж, обвів руками зал — і HR, PR та ІТ злилися в гармонії. Мрія, а не менеджер: часом диригенти навіть проводять семінари з управління.
А тепер я наведу вам три цитати про цю метафору. Коли ви прочитаєте їх, ми зіграємо в невелику гру. Вам потрібно буде вирішити, яка з них, на вашу думку, найточніше описує поняття управління. Але з однією умовою: вам потрібно буде голосувати за кожну окремо, перш ніж переходити до наступної. Зате ви зможете проголосувати тричі!
Автор першої цитати — Пітер Друкер (Peter Drucker), гуру з гуру:
«Менеджер у певному сенсі подібний до диригента симфонічного оркестру: завдяки його старанням, майстерності та вмінню керувати, інструментальні партії, які окремо являють собою лише набір звуків і нічого більше, об’єднуються в живу гармонію музики. Проте диригент має партитуру, написану композитором: він лише інтерпретатор. Менеджер — і композитор, і диригент».
Ну що, проголосуєте за менеджера як композитора та диригента?
Наступне висловлювання належить Сьюну Карлсону (Sean Carlson), шведському економісту, автору першого серйозного дослідження роботи шведських СЕО:
«До того, як ми провели це дослідження, СЕО представлявся мені кимось на кшталт диригента, який стоїть на піднесенні перед оркестром. Тепер же я в деяких випадках схильний порівнювати його з маріонеткою в ляльковому спектаклі: сотні людей тягнуть його за нитки і змушують робити те й те».
Голосуєте за менеджера-маріонетку?
І насамкінець — Леонард Сейліс (Leonard Sayles), який вивчав американських менеджерів середньої ланки:
«Менеджер подібний до диригента симфонічного оркестру, який докладає всіх зусиль до того, щоб його підопічні зіграли злагоджено і гармонійно... при тому, що у кожного музиканта якісь свої особисті проблеми: робочі сцени переставляють пюпітри; в залі то спекотно, то холодно, що неприємно глядачам, а інструментам і зовсім шкідливо; та й спонсор концерту вимагає, щоб у програму внесли якісь абсолютно абсурдні зміни».
Голосуєте за менеджера на репетиції?
У таку гру мені доводилося грати з багатьма групами. Результати завжди одні й ті самі: мало хто з учасників голосує за першу метафору; трохи більше — за другу; а ось за третю — майже одноголосно! Менеджери справді схожі на диригентів, і не лише на виступі, а й у повсякденній тяжкій роботі. Остерігайтеся приємних метафор.
До речі, про диригентів: чи можна їх назвати менеджерами, навіть лідерами? За межами виступів — так, звісно, вони й ті, й інші. Вони вибирають музикантів, музику, на репетиціях домагаються злагодженості звучання. Але подивіться на диригента під час виступу: тут він виконує суто номінальну роль. І подивіться на музикантів під час виступу: вони на диригента навіть і не дивляться — він, до речі, взагалі буває запрошеним. А чи можете ви собі уявити запрошеного менеджера?
Хто тут головний — Тосканіні чи Чайковський? Насправді головні — музиканти, адже саме вони грають, проте грають вони по нотах, які написав для них композитор. Виходить, композитор одночасно і пише, і диригує. Але, оскільки композитор, як правило, вже помер, лаври дістаються диригенту.
У певному сенсі весь світ — сцена, а всі композитори, диригенти, менеджери, музиканти виступають лише на цій сцені. А якщо так, то жоден керівник не має права вважати себе вищим за інших.
ДЖЕРЕЛО: «Bedtime Stories for Managers»
#менеджер #управління
