2022-05-20 13:35:02
Music for whenever you want (Scooby-dooba-dooba-do-boo-boo)
Два альбоми
Гаррі Стайлз шукав оптимальну музичну форму та нарешті знайшов на третьому.
Harry's House - найкращий його реліз станом на зараз. Тут Стайлз відчувається як поп-рок зірка вісімдесятих - як
Філ Коллінз чи
Пет Бенатар. І це однозначно його територія.
У
Harry's House немає такого жанрового розмаїття, як, наприклад, у
Fine Line. Концентрована генеральна лінія у такому випадку - то дуже добре. Бо не потрібно постійно думати про зміну настрою. Є можливість сфокусуватися на певних речах.
І це працює. Музика знаходиться у постійній динаміці завдяки сінтезаторним міріадам. Є відчуття не беззмістовної гонитви, а продуманого, інтенсивного руху. Без акустичних брейків не обійшлося, але Стайлз знається на тому, як їх скласти так, щоб вони не сповільнювали загальний темп.
А ось що мені подобається найбільше. На Harry's House Стайлз видав жирнючий, бронебійний грув вперше за всю кар'єру. Зверніть увагу на
Daylight, Daydreaming та
Satellite. Це трохи несподіваний крок, але він саме тому відмінно працює на слухача.
І найголовніше. Стайлз вважає, що його новий альбом - про пошук відчуття дому не де-небудь, а в собі. Може саме
Harry's House вийшов такім цільним та переконливим. Бо якщо щось викликає сумнів всередині самого артиста, то і вся концепція загалом не буде працювати.
Коли ти кудись їдеш чи ідеш, то найважливіша річ, яку ти береш із собою - себе. До речі, актуальний тейк для українців, яких зараз розкидало по світу.
626 viewsЮрій Береза, 10:35