✙ артем читає новини

2022-11-18 22:59:09 А ось, можливо хтось пропустив, Боно читає вірш Т.Г. Шевченка "І мертвим, і живим...". І робить це дуже проникливо.



Открыть/Комментировать

2022-11-18 22:58:08 Вечір п'ятниці нехай минає у супроводі живої легенди (хоча Боно очевидно захейтив би таку презентацію). Справжній поет, людина, яка не тільки досліджує духовність та віру, але й являє і реалізовує її. Плюс, справжній друг України.



Открыть/Комментировать

2022-11-18 13:36:37 А ось позиція самої Олени Гончарук, яку він згадує в тексті

Гра в наперстки триває. Сміюся другий день. Ох не даремно в нашому новоствореному в Довженко-Центрі «кіно-барбакані» виник Фелліні. Бо всі ці події надто… феллінічні.

Призначення Andrey Alferov – це сильний хід, відчувається рука бога. Фаховий кінознавець, куратор, режисер, медійна персона, відомий кіноспільноті вдома і за кордоном. Якби Андрій брав участь у конкурсі на директора Довженко-Центру минулого року, я вважала би його гідним претендентом. Але ж ні.

Оскільки Андрій озвучив свою шляхетну мету походу на посаду, скажу я.

Майже два роки, разом зі спільнотою, Довженко-Центр : Dovzhenko Centre тільки те й робить, що доводить перед органами управління і світом цінність колекції та діяльності, захищає все це фізично і морально, добивається статусу «національного» і визнання себе державним фондом фільмів, повідомляє про фінансову потребу – через офіційні документи та в особистих зустрічах. Дії органів управління свідчать про протилежне – Центр у його нинішньому форматі не потрібен і не відбудеться.

І тут в один день різкий поворот. Андрію підтверджують, що все, чого Центр добивався – можливо. Тільки з його участю.

Два останні роки МКІП і Держкіно багато чого зробили і не зробили, аби Центр як інституція і конкретно люди не могли нормально функціонувати: від закручування фінансування до психологічного тиску. Який голуб миру пролетів над обома, що вони різко вирішили відсмикнути свої руки і дати таки «храму кіно» відбутися? «Не працювало? Буде працювати»?

Якою буде зона суб’єктності Андрія? «Реорганізація» не виникла просто так і нікуди не дінеться. Задача, для якої її придумали, має бути вирішена.

Тому ДО вступу Андрія Алферова на посаду в.о. гендиректора Довженко-Центру, слід отримати від органів управління відповіді на такі запитання:
1. Вимагати оприлюднення візії МКІП і Держкіно щодо ролі та існування Довженко-Центру. Все, що вони розповідали до цього - мимо каси, жодної конкретики.
2. Яким Статутом керуватиметься виконувач обов’язків Довженко-Центру?
3. Коли буде опубліковано наказ про скасування наказу Держкіно про реорганізацію та передачу повноважень?
4. Конкурс на посаду генерального директора Довженко-Центру, що відбувся 15 квітня 2021 – Міністерство зобов’язане «закрити» цю подію. Як воно планує це зробити: наказом про визнання конкурсу недійсним, наказом про покарання тих, хто порушив закон, інший привід – чи підписанням контракту з Гончарук?
5. Статус Національного – які вже кроки роблять МКІП і Держкіно? Вже готове клопотання Держкіно на Кабінет Міністрів? Кабінет Міністрів готовий подати його далі Президенту?
6. Статус державного фонду фільмів – у відповіді Кабінету Міністрів на петицію звучало, що Держкіно вже розробило положення. Має відбутись оприлюднення і обговорення цього положення професійною спільнотою.
7. Чи будуть реалізовані інвестиційний договір та приватизація? Які інтереси Центру вони врахують?
8. Яку відповідальність понесе Держкіно за свою нищівну, непрофесійну політику щодо єдиної у своєму підпорядкуванні інституції, що займається не комерцією, а виконує важливу для суспільства місію із захисту культурного надбання? Та й загалом за підривання репутації самого Державного агентства України з питань кіно.
9. Яку відповідальність понесе МКІП за свої дії, що поставили під загрозу існування колекції кіномистецтва? Открыть/Комментировать

2022-11-18 13:34:58 Ви ще слідкуєте за подіями навколо «Довженко-Центру»?
Ось позиція тільки призначеного Андрія Алфьорова, замість кінологині.


Щодо мого призначення в.о. директора Довженко-Центр : Dovzhenko Centre. Цей крок, що він став несподіваним для спільноти, не є елементом якоїсь гри, а викликаний моїм власним бажанням врятувати Центр. Надто багато мене пов`язує з цією інституцією. І йдеться не лише про виставку, яку я робив як куратор в Довженко-Центрі, й не про книгу. На моїх очах Центр, зусиллями Ivan Kozlenko, перетворювався із цвинтаря на храм кіно. І мені би не хотілося спостерігати зворотній процес. Саме тому я маю намір домогтися скасування наказу про реорганізацію і зупинити будь-які інші спроби її провести. Оскільки вважаю Olena Goncharouk переможницею конкурсу, то зроблю все від себе можливе аби її призначили на цю посаду, офіційно підписавши контракт. Нагадаю, що я лише виконувач обов`язків. І ще для мене є важливою позиція самого колективу Центру. Для захисту колекції Довженко-Центру, я маю намір добитися надання йому статусу як «національного»; визнання нарешті Довженко-Центру Державним фондом фільмів – як інституції, що фахово і практично з 1994 року здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність з розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування та збереження творів національної кіноспадщини. Моторошно від думки, що якісь твори, з тих що зберігаються в Центрі, можуть бути передані в інші архіви, а згодом взагалі втрачені.
Я впевнений, що потрібно терміново розробити нормативну базу для функціонування фонду фільмів і залученням міжнародних експертів.
І найголовніше - зберегти фінансову підтримку з державного бюджету на період війни та 2 роки після. Насамкінець , я хочу, щоб Довженко-Центр залишили в спокої й дали нормально працювати.
Агресивні випади на мою адресу окремих лубочних патріотів, яки видають власні страхи за любов до України, я навіть коментувати не буду.
Всім тим, кого я безумовно поважаю і ціную як професіоналів галузі, хочу процитувати слова одного культового кіногероя – “я принаймні спробував”. Открыть/Комментировать

2022-11-18 13:00:08 Нас довбашуть ракетами, ми у відповідь - меми.
Так, важко.

Але не забуваймо, що за даними британської (і не тільки) розвідки росіяни будують захисні укріплення далеко від лінії фронту на випадок прориву ЗСУ.

В них нічого нема. Ракети витримаємо, якщо пам’ятатимемо, що з кожним разом ЗСУ наближає перемогу. Великими зусиллями та серйозними втратами. Открыть/Комментировать

2022-11-18 11:50:30 Драма у кількох частинах.

Росія обстрілює Україну, Україна відстрілюється. Невідома ракета падає на території Польщі та вбиває двох людей.

Як би себе повели нормальні дорослі люди?

- Ох. Давайте дочекаємося результатів розслідування.

Як ведуть себе люди, що ще недостатньо дорослі?

- Ааааа! Ууу!!! Иии!!! Стаття 5 НАТО! (спойлер - не була б застосована навіть у випадку, якби це справді була російська ракета, якби не було чітких свідчень, що обстріл спланований саме по території Польщі. Був прецедент у 1989-му, коли радянський літак після катапультування пілота долетів аж до Бельгії і вбив фермера в його ж домі. Ніц не було)

Поляки: чия ракета не була б, ми в будь-якому випадку не будемо звинувачувати Україну. Бо коли на дорогу вискакує ідіот, а водій звертає і влітає в іншу машину, винний ідіот, а не водій.

Як би себе повели нормальні дорослі люди при владі?

- Дуже прикро. Давайте дочекаємося результатів розслідування.

Як ведуть себе люди, що ще недостатньо дорослі, але все ж при владі?

- Та це точно не ми!

Тут усі, хто трішки розбирається, офігівають. Бо звідки може взятися така впевненість? Що, Україна не застосовувала комплекси С-300 в той день? Та наче застосовувала. Що, не буває випадків, що С-300 прилітає не туди чи не спрацьовує самознищення? Та бували, і не раз. І в України бували. Ну, себто, до розслідування таке стверджувати просто неможливо.

Потихеньку з'являється відео та фото з місця подій, починає працювати слідча група.

Американці: це таки українська С-300, але ми не звинувачуємо Україну.
Поляки: це таки українська С-300, але ми не звинувачуємо Україну і будемо допомагати їй ще більше.

Як би себе повели нормальні дорослі люди, незалежно від того, чи при владі вони?

- Якщо виявиться, що це наша ракета, ми маємо перепросити та компенсувати. Польща - наш друг та партнер, США просто зараз рятують нашу сраку.

Як ведуть себе люди, що ще недостатньо дорослі?

- Ааа, засцяли Росії війну оголошувати, то тепер на нас валять!!!

Як ведуть себе люди, що ще недостатньо дорослі, але все ж при владі?

- Ееее. Мммм. Нууу. Кгм. Подивимось.

Тут були матюки, я їх видалив.

Розумієте, в чому проблема. Якщо це виявиться наша ракета, а поки що все до того йде - проблема буде не в тому, що вона впала і вразила двох людей. Проблема буде в тому, що українці на рівному місці начали вести себе, як росіяни - оголосили себе невинними заздалегідь, вибудували багатоступенчату конспірологію та почали наїжджати на партнерів у відповідь, хоча ті не були в претензії і повели себе максимально гідно та стримано. Це не по-партнерському, це не по-дорослому. Це по-російські, і це ганьба на рівному місці.

Так, я в курсі, що після висновків слідчої групи соцмережами будуть бігати стада конспірологів і волати, що це гадський Байден нас підставив, щоб Росії війну не оголошувати.

Але як же бридко. Особливо коли читаєш поляків та бачиш, в якому вони безмежному шоці. І не тільки від влади - на жаль, наші соцмережі там теж багато хто читає. Останнім часом я звик невимовно пишатися моєю країною. Але в цьому випадку - щиро соромно.

Victor Tregubov Открыть/Комментировать

2022-11-17 12:48:47 Ще один важливий термін в скарбничку: управління ескалацією.

Знадобиться навіть у звичайному житті. Открыть/Комментировать

2022-11-17 12:47:02 Як показують дискусії в Україні щодо того, якою мала б бути реакція США на погрози неконвенційної ескалації Московії, компатріоти трошки невірно розуміють суть такого поняття як управління ескалацією.

Питання не в тому, щоб від самого початку погрожувати максимально можливими опціями, а в тому щоб відповідати на погрози іншої сторони, але перекладати відповідальність за наступний раунд підйому ставок на противника, зберігаючи максимальний простір для власного маневру. Інший важливий елемент управління ескалацією - це розумний блеф - нерозумний блеф (погрожувати тим, що не можеж реалізувати на практиці) річ дуже небезпечна. Ну і власне важливо в рамках розумного блефу - змушувати противника сумніватися якою саме може бути відповідь, що, до певної міри, теж стримує. Открыть/Комментировать

2022-11-16 19:21:28 Ми всі згадуємо агресію росії проти Грузії в 2008. А ви знаєте, що тоді росія використовувала територію України для ведення бойових дій? Чорноморський флот базувався де?

А хтось знає, як Україна реагувала на несправедливості в інших країнах? Чи слідкували раніше за тим, як ми голосуємо в ООН?

Я не про правило бумерангу, а про те, що якщо ми від себе не дуже вимагаємо, то чому від інших? Открыть/Комментировать

2022-11-16 19:16:22 Ніхто не очікує що ми будемо експертами в міжнародних відносинах та політиці. Але точно непогано знати, що саме залежить від нас як громадян. Інколи, краще замість десятка гнівних репостів знайти петицію, в яку ми віримо та підписати її. Открыть/Комментировать