🇺🇦 Украинский язык Українська мова @ukrainx

2022-05-09 10:04:19 Олеся Перепелкіна

Допоки в мене мама є -
Для неї я маленька доня,
І не важливо скільки вже
Літ й зим... Коли її долоні
Мені лягають на плече,
Я почуваюся малою,
В ту мить у скронях не пече,
Бо я огорнена любов'ю.
Так ніби в мене є стіна,
Так ніби дах над головою,
Захищена я і міцна
Допоки мама є зі мною...

08.05.22 Открыть/Комментировать

2022-05-08 19:11:07 Открыть/Комментировать

2022-05-08 19:11:05 Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!

Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
У снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,
Які несказані слова...
Тут на одному обеліску
Є навіть пошта польова.

– Ліна Костенко Открыть/Комментировать

2022-05-03 19:27:33 Открыть/Комментировать

2022-05-02 10:32:47 КУЛЬБАБКИ

Буває, вийдеш в травень раннім ранком.
В рожевій ковдрі обрій ще дріма.
Лише самі кульбабки перед ґанком
на тебе позирають крадькома.

Мов діти сонця, мружать жовті очі,
тобі пускають бісики вони.
На жовтих віях, встидливо-дівочих,
з бджолою джмелик стиха гомонить.

Кульбабки надять ніздрі пряним медом.
Запрошують присісти на спориш.
І ти, над ними згорбившись кумедно,
вдихаєш мрії, соколом париш.

Долонею голівки жовті пестиш.
Дитинство в них і весни всі твої.
Усі твої хореї й анапести,
степи, долини, балки та гаї.

Без них душа спроможна лиш кульгати
у сірім царстві ліній та площин.
Все щезне вмить. Залишаться кульбабки,
що в серці не заміниш їх нічим...

– Сашко Обрій Открыть/Комментировать

2022-04-30 20:16:22 Я не твій брат - ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені -
Хто i в чому є винний на нашій землі -
Люди, як кораблі

– Скрябін Открыть/Комментировать

2022-04-30 09:32:14 "Пока человек чувствует боль — он жив. Пока человек чувствует чужую боль — он Человек..." Открыть/Комментировать

2022-04-27 20:40:42 Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.

– Ліна Костенко Открыть/Комментировать

2022-04-26 15:30:14 Пам'ятаємо.... Открыть/Комментировать

2022-04-25 18:54:33 Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті...

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

– Василь Симоненко
1961 Открыть/Комментировать